3.2. Умовно-змінні та умовно-постійні витрати

За ступенем впливу обсягу виробництва на зміну витрат, витрати поділяються на змінні і постійні [6, 23].

Сума змінних і постійних витрат утворює собівартість продукції (робіт, послуг).

Змінні витрати – це ті види витрат, абсолютна величина яких зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням.

До змінних витрат належать витрати на сировину і матеріали, купівельне комплектування, напівфабрикати, технологічне паливо та енергію, на оплату роботи працівникам, зайнятим у виробництві продукції (робіт, послуг) з відрахуваннями на соціальні заходи, а також інші види витрат. У собівартості одиниці продукції вони залишаються незмінними (за постійних норм витрат сировини, матеріалів, палива, окремих видів енергії і незмінних цін). Ці витрати можуть бути розраховані на кожний вид продукції, на підставі з норм витрат і ціни одиниці ресурсу.

Постійні витрати – це такі, абсолютна величина яких зі збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється.

До постійних належать витрати, пов’язані з обслуговуванням операцій та управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

Якщо внаслідок вивчення ринків збуту продукції з’являється можливість значного збільшення обсягу виробництва до рівня, який значно перевищує наявні виробничі потужності, це можна вважати розширенням виробництва, що може бути реалізовано тільки за умов збільшення постійних витрат. Крім того, постійні витрати можуть збільшитися (зменшитися) внаслідок певного управлінського рішення (наприклад, кошти можуть бути використані, щоб збільшити або зменшити охорону тощо). У собівартості одиниці продукції постійні витрати змінюються непропорційно до зміни обсягу виробництва. Загальна сума постійних витрат розраховується загалом по підприємству і його структурних підрозділах, потім залежно від технологічних умов виробництва за кожною статтею витрат у калькуляції собівартості визначається їхня частка, що припадає на окремі види продукції. Ставка постійних витрат на кожному підприємстві визначається після ретельного аналізу витрат з урахуванням технічних і організаційних умов його роботи.

Поняття "умовно-змінні" та "умовно-постійні" витрати співвідносить відповідні види (групи) витрат окрім мірила – "Обсяг виробництва (реалізації, надання послуг)" – з фактором часу, тобто "прив’язує" відповідну ознаку витрат (змінність/постійність) до періоду, протягом якого ці витрати були здійснені (тобто – до певного релевантного діапазону).

Систематичне зниження собівартості промислової продукції (робіт, послуг) – одна з основних умов підвищення ефективності промислового виробництва. Собівартість – найважливіший якісний показник, що характеризує результати господарської діяльності підприємства, а також є інструментом оцінювання техніко-економічного рівня виробництва і праці, якості управління тощо. Вона є вхідною базою для формування цін, а також безпосередньо впливає на величину прибутку, рівень рентабельності й утворення загальнодержавного грошового фонду – бюджету.

До факторів, що забезпечують зниження собівартості, належать:

• застосування новітніх технологій;

• економія сировини, палива, електроенергії;

• підвищення продуктивності праці;

• зниження втрат від браку і простоїв;

• поліпшення використання основних виробничих фондів;

• скорочення витрат на збут продукції;

• упорядкування витрат на апарат управління тощо.

Собівартість (собівартість виробництва та реалізації товарів, надання послуг) може змінюватись:

1. За рахунок зміни (зменшення) умовно-змінних витрат (табл. 3.1 п. 12.1 "Економія (втрата) коштів на собівартості виробництва" пп. А) Матеріальні витрати; Б) Витрати на оплату праці; В) Відрахування на соціальні заходи) (корективи стосуються змін витрат на одиницю (!)обсягу за рахунок заходу і вносяться у відповідні вищевказані графи).

2. За рахунок скорочення умовно-постійних витрат внаслідок зростання обсягів виробництва і реалізації [6] – (табл. 3.1 п. 12.1 "Економія (втрата) коштів на собівартості виробництва" пп. Г) Амортизація; Д) Інші операційні витрати, 12.2. Економія (втрата) коштів на адміністративних витратах, 12.3. Економія (втрата) коштів на збутових витратах, 12.4. Економія (втрата) коштів на інших операційних витратах).

Для полегшення наближеного розрахунку величини умовно-постійних витрат у табл. 3.1. доцільно використати умовну дужку, яка узагальнює сумарне значення УПВ для кожного заходу та загалом для проекту.

Сумарна економія дає економію витрат – збільшення прибутку.