3.3. Методика розрахунку економії витрат

В умовах загострення конкуренції на світовому та вітчизняному ринках товарів та послуг перед підприємствами (організаціями) дедалі жорсткіше постають завдання щодо підвищення конкурентоспроможності власної продукції (послуг), що, як правило, незмінно пов’язано зі зменшенням витрат на виробництво (надання) та реалізацію.

З урахуванням недоцільності та складності обґрунтованого підвищення цін на товари (послуги) підприємств, що спричиняє необхідність більш ретельного вивчення ринку як такого, впливу факторів попиту, пропозиції, еластичності, обсягів (структури, цін, маркетингових особливостей тощо) продукції конкурентів, – в процесі виконання кваліфікаційної роботи (дипломний проект, магістерська робота) необхідно надзвичайно обережно підходити до можливостей підвищення ціни на пропоновані продукцію (послуги) як передумови очікуваного збільшення корисного результату (доходу, прибутку). А тому – більш рекомендованим є зосередження уваги на потенційних можливостях зниження собівартості як у частині умовно-змінних, так і умовно-постійних витрат. Виявлена економія за рахунок впровадження відповідних заходів є додатковим прибутком підприємства у контексті передумов та напрямів для подальшого економічного розвитку.

Для розрахунку економії на умовно-змінних витратах пропонується використовувати (3.2.1):

, (3.2.1)

де – величина економії на умовно-змінних витратах, тис. грн.;

– величини умовно-змінних витрат відповідно у плановому (майбутньому) періоді та фактичному (звітному, завершеному), тис. грн. При цьому .

– абсолютна величина обсягу реалізації (доходу) у плановому (майбутньому) періоді (од. вим.). Збільшення величини обсягу реалізації або величини доходу у плановому (майбутньому) періоді порівняно з фактичним (звітним, завершеним) не є обов’язковим (!).

Для розрахунку економії на умовно-постійних витратах пропонується використовувати (3.2.2):

, (3.2.2)

де – величина економії на умовно-постійних витратах, тис. грн.;

– абсолютна величина умовно-постійних витрат відповідно у фактичному (звітному, завершеному), тис. грн. Розраховується як добуток величини повної собівартості продукції (тис. грн.) у фактичному (звітному, завершеному) періоді (році) і заданого відсотку умовно-постійних витрати в структурі повної собівартості (пп. 10, 11 табл. “Економічні результати проектних рішень”, Додаток Н);

– відсоткова величина зміни (збільшення) обсягу реалізації (шт.) або зміни доходу (грн.) у плановому (майбутньому) періоді порівняно з фактичним (звітним, завершеним).

Економія на умовно-постійних витратах утворюється ЛИШЕ (!) у разі збільшення величини обсягу реалізації (величини доходу) у плановому (майбутньому) періоді порівняно з фактичним (звітним, завершеним).

Для визначення величини прибутку від впровадженого заходу отриману величину економії на умовно-постійних витратах необхідно скоректувати з урахуванням витрат, необхідних для реалізації заходу.

Валовий дохід підприємства може також зростати за рахунок цінового фактора. За таких умов економії на умовно-постійних витратах за рахунок зростання обсягів не відбувається.

Очікувана сумарна економія у частині умовно-змінних (3.2.1) та умовно-постійних (3.2.2) витрат зумовлює утворення “додаткового” прибутку, який отримує підприємство (організація) за рахунок впровадження пропонованих (розроблених та обґрунтованих) студентом заходів у межах дослідження вибраної теми кваліфікаційної роботи.

Співвіднесення витрат для обчислення вказаних видів економії (за рахунок умовно-змінних чи за рахунок умовно-постійних витрат) у табл. 3.1 “Економічні результати проектних рішень” наведено у п. 3.2.

* * *

В чім секрет твого спокою?

– У повному прийнятті неминучості, – відповів Майстер [25].