Адресація в системі еп нбу.

Поштова електронна адреса має 2 елементи. Для того щоб відділити ідентифікатор абонента від його поштових координат використовують знак @. Поштова адреса може мати вигляд admin @ uah1. у цьому прикладі admin – це ідентифікатор локального користувача, що вказує його функціональні обов’язки чи прізвища, ім’я. Те, що стоїть праворуч від знака @ називається іменем поштового вузла і одночасно описує його місце розташування. Як правило ім’я поштового вузла складається з символів: перший знак означає державу (U – Україна), другий – регіон (А – Вінницька обл.), третій тип – банку (Н - НБУ), четвертий – порядковий номер або символ. Поштове ім’я – унікальне.

Імена вузлів формуються тільки в НБУ. Центральні та регіональні вузли входять в систему НБУ і розміщуються в управліннях Національного банку. Всі іншу вузли є абонентськими (вузли розмішені в КБ). В кожному вузлі зберігаються довідники вузлів ЕП. Крім довідника вузлів, є файл – довідник локальних користувачів, що формуються в кожному вузлі. Ім’я локального користувача – це ідентифікатор, що має вміщувати від одного до восьми символів. Ідентифікатори локальних користувачів різних вузлів не зв’язані між собою. Тобто допускається однакова ідентифікація локальних користувачів в різних вузлах. Але в рамках одного вузла усі імена повинні бути унікальними. Локальні користувачі – це кінцеві користувачі НБУ, це можуть бути як фізичні особи так і прикладні програми. В кожному вузлі крім кінцевих користувачів є хоча б один адміністратор, який управляє функціонуванням вузла.

В ЕП НБУ є маршрути, що описують шляхи доступу від одного вузла до іншого. Ці маршрути використовують для транспортування поштових повідомлень. Розрізняють прямий (безпосередній маршрут) і транзитний маршрут. Безпосередній маршрут – коли повідомлення передається з одного вузла в інший без використання будь-яких вузлів. Транзитний – через допоміжні (транзитні) вузли. Всі поштові повідомлення, які проходять через вузол архивуються. Цей архів може бути використаний адміністратором для аналізу.

В ЕП НБУ реалізовано шлюз між різними системами (програмними продуктами), за допомогою якого реалізується перехід від одного середовища до іншого. Всі поштові повідомлення, що проходять через вузол архивуються і зберігаються в архіві даного вузла. Архів повідомлень – це каталог, де зберігаються поштові конверти, що оброблялись в даному вузлі протягом доби, незалежно від того чи це прийняті, відправлені чи транзитні повідомлення. Цей архів використовується адміністратором для аналізу.

Товариство міжнародних міжбанківських фінансових телекомунікацій SWIFT було засновано в 1973 році. Метою створення була необхідність в розробці системи, для передачі банківської інформації, швидкодіючої і надійної при суворому контролі і захисті. SWIFT спочатку створювалась лише для банківських установ (15 країн), згодом з 1987 р туди під’єднались брокерські і дилерські контори, клірінгові і страхові компанії, а також фірми, що працюють з цінними паперами. SWIFT забезпечує доставку повідомлень учасникам системи. SWIFT працює 24 години на добу і 365 днів на рік. Якщо відправник і одержувач працюють а мережі одночасно, то доставка повідомлень займає приблизно 20 секунд, доставка в будь-яку частину світу - 20 хвилин, але можна скоротитись і до 1 хвилини. Кількість країн-учасників близько 200, загальна кількість користувачів близько 7000. Законодавча влада SWIFT належить Генеральній асамблеї (загальним зборам всіх учасників банків, що мають акції). Засідання асамблеї – раз на рік. Виконавчим органом SWIFT є Рада директорів, яка щорічно перебирається. Оперативне керівництво Радою директорів виконує Голова Ради директорів. До складу Ради входять представники країн (чи групи країн). Акції SWIFT розподіляються між членами SWIFT. Найбільшу кількість акцій мають США, Німеччина, Швейцарія, Франція та Великобританія. Штаб –квартира знаходиться у Бельгії. Система SWIFT має багаторівневу структуру. На нижньому рівні знаходяться банківські установи, де встановлені інтерфейсні системи, за допомогою яких вони включаються до мережі SWIFT. SWIFT пропонує свої ІС, але користувачі можуть пропонувати свої варіанти ІС, тільки обов’язково їх погоджують з SWIFT. Наступний рівень, це регіональні процесори. В більшості це – країни. Регіональні процесори виконують прийом і перевірку повідомлень і передають їх для подальшої обробки на групові процесори. Групові процесори здійснюють розподіли за адресами. На верхньому рівні знаходиться центральний процесор (операційний центр). Там виконується моніторинг всіх повідомлень.

Особливістю SWIFT є єдиний для всіх користувачів набір правил і понять.Повідомлення діляться на категорії:

1 категорія – клієнтські перекази і чеки

2 категорія – перекази фінансових установ

3 категорія – валютні операції

4 категорія – повідомлення про оплату

5 категорія – цінні папери

6 категорія – дорогоцінні метали

7 категорія – документарні акредитиви і гарантії

8 категорія – подорожні чеки

9 категорія – змішані повідомлення

Заголовок і зміст повідомлення утворюють конверт. Заголовок має сувору структуру. Структуру ми вже розглядали. Текст повідомлення також заноситься у суворій послідовності й реалізуються при заповненні відповідного поля, яке має чітку нумерацію. Коди полів мають нумерацію двозначними цифрами кодами. Наприклад

50 - переказний

70 – призначення платежу

Спочатку SWIFT містила два операційні центри в США і Нідерландах і регіональні процесори у різних країнах світу. Перехід до оновлення SWIFT почався у 1989 році і закінчився у 1995 році. Тепер використовуються більш продуктивні процесори, збільшився трафік, удосконалили програмне забезпечення. Ускладнилась структура організації.

Безпека обміну інформації має важливе значення. Організацією безпеки та надійністю роботи займається Генеральна інспекція, що впорядкована Раді директорів SWIFT. Всі повідомлення, які входять сист. автом. нумеруються і при виході також. Повідомлення, які вийшли з відхиленнями відразу ж відкидаються. Всі пересилання кодуються і проводиться контроль послідовності повідомлень. Також гарантується система контролю за доступом в мережу ( розмежування доступу через паролі, шифрування, журнальні файли, архівація і т.д.). SWIFT має безпрецедентні міри безпеки, що дозволяє уникнути серйозних аварій і несанкціонованого доступу.

Підключитись до SWIFT може будь-який банк що має валютну ліцензію та готовий внести одноразові, щорічні та поточні фінансові витрати. До одноразових витрат вступний внесок приблизно 12500$ і оплата 1 акції в 1500$, а також оплата програмного забезпечення 170000$. В Україні до цих витрат ще відносяться підключення д мережі Укр Пак, як телекомунікації SWIFT це приблизно 1000$. Поточні витрати залежать від кількості пересилань (за вихідні платня не береться) і це приблизно 0,2 – 0,5$ залежно від пріоритету і категорій. В нашій країні SWIFT не набуло, ще досить широкого розповсюдження, бо SWIFT надає найбільшу віддачу тим банкам, що мають значні обсяги за кордоном. Витрати банку при вступі до системи складають 160-200 тис. доларів.

В усіх великих країнах світу існують свої національні системи для здійснення міжбанківських операцій. У США використовуються – мережа федеральної резервної банківської системи FEDWIRE, міжбанківська платіжна система CHIPS. У Франції міжбанківські розрахунки засновані на системі SIT, у Великобританії - CHAPS i BAC. Зв’язок між банками різних країн світу ведеться або через національні системи (наприклад, на Україні через СЕП НБУ в мультивалютному режимі) або за допомогою створення прямих систем зв’язку (закриті системи).