2.1.3. Особливості організації та змісту заходів морально-психологічного забезпечення видів бойової підготовки

Зміст бойової підготовки визначається положеннями Воєнної доктрини України, призначенням, особливостями підготовки та застосування родів військ (сил), умовами дислокації військових частин та підрозділів. Вона здійснюється відповідно до вимог статутів, настанов, наказів і директив командування.

Основними видами бойової підготовки є тактична, вогнева, технічна, спеціальна, стройова і фізична підготовка. Всі вони висувають виключно високі вимоги до морально-психологічних і фізичних якостей особового складу та потребують добре організованого та глибокозмістовного морально-психологічного забезпечення. Разом з тим, в кожному з основних видів бойової підготовки, за умов доброї організації, закладені великі можливості формування у військовослужбовців високих морально-бойових якостей, психологічної стійкості, здатності стійко переносити всі навантаження і труднощі, сміливо і рішуче діяти в бою. Реалізація цих можливостей – головне завдання заступника командира з гуманітарних питань.

Тактичні (тактико-спеціальні) навчання є формою цілеспрямованого формування у особового складу необхідних бойових та психологічних якостей. На цих навчаннях виявляються в єдиному комплексі всі знання, уміння і навички, морально-політичні, психологічні та фізичні якості, військово-професійні навички, придбанні в процесі попереднього навчання і виховання, виникають психічні стани і почуття, близькі до тих, що характерні для реальної бойової обстановки. Тому у ході навчань в першу чергу повинна відтворюватись психологічна модель сучасного бою. Використання цієї моделі дозволить максимально наблизити умови навчання до реальних умов, більш ефективно вирішити завдання всебічної підготовки військовослужбовців, формування у них бойової майстерності, морально-бойових якостей.

Для цього до початку тактичних (тактико-спеціальних) навчань з особовим складом повинні бути вивчені бойовий та чисельний склад протилежної сторони, її сильні та слабкі сторони, засоби збройної боротьби, способи боротьби та захисту від них. Необхідно також провести тактико-стройові (тактичні) заняття, на яких окрім дій у різних видах бою відпрацювати окремі прийоми, спрямовані на вирішення завдань психологічної підготовки.

Навчання повинні проводитися по комплексних темах, у високому темпі, вдень і вночі, у складних погодних умовах, у швидко мінливій обстановці, з бойовою стрільбою, проходженням танків через бойові порядки, польотами бойових літаків над підрозділами, рухом у атаку за розривами снарядів і мін, стрільбою з усіх видів стрілецької зброї, метанням бойових гранат, з форсуванням водяних перешкод, висадженням десантів, переміщенням десантів на танках, подоланням зон зараження, руйнувань і пожеж, різних загороджень, діями з використанням усіх засобів захисту від зброї масового ураження, в умовах активних радіоперешкод...

З метою активізації дій особового складу та виховання в нього високої пильності на навчаннях варто практикувати також передачу помилкових команд, суперечливих даних обстановки і т.п. Треба вносити в кожне навчання максимум творчості, щоб створити обстановку наближену до умов реального бою.

Створити модель сучасного бою дозволяє широке застосування автоматизованих імітаційних комплектів, вибухових речовин, імітаторів ядерних вибухів та радіоактивного зараження місцевості, навчальних рецептур імітації отруйних речовин, імітаційних гранат і фугасів, вибухових пакетів, димових шашок і гранат, сигнальних і освітлювальних ракет, вогневої суміші, трансляції записів шумових ефектів бою, а також використання всіляких інженерних загороджень і перешкод, раптово виниклих імітаційних мінних полів, дротових і малопомітних перешкод, ровів, пасток для танків, мостів, завалів, барикад, зруйнованих ділянок доріг, пожеж, макетів ушкодженої техніки...

Двосторонній характер бойових дій підрозділів визначає доцільність мати на тактичних навчаннях активно діючого супротивника, що створює атмосферу напруженості і раптовості, яка властива бойовій обстановці та змушує особовий склад виявляти бойову активність і пильність, виховує в нього спритність, ініціативу, сміливість і рішучість.

На кожному тактичному навчанні потрібно вимагати, щоб особовий склад виконував у повному обсязі завдання щодо інженерного обладнання місцевості відповідно до обстановки, для чого варто виділяти необхідний час і здійснювати контроль за їх виконанням відповідно до встановлених нормативів.

Створення в ході навчань хімічної обстановки, наближеної до реальної, здійснюється за допомогою добре продуманої системи імітації, що дозволяє в потрібний момент викликати в навчаємих психологічну напруженість. З цією метою доцільно імітаційні засоби застосовувати в періоди найбільш активних і напружених дій особового складу, особливо під час виконання інженерних робіт, при подоланні різних перешкод, заболочених ділянок, гірно-лісистих районів місцевості, при розгортанні для атаки з ходу і відбитті контратаки, ведення нічних бойових дій, при переслідуванні, під час відпочинку чи прийому їжі.

При навчанні діям захисту від запальних речовин особовий склад можна розмістити в траншеї (окопах) з підготовленими осередками горіння на перекриттях, одязі, бруствері. Після раптового запалювання вогневої суміші, (підриву імітаційних фугасів) бійці повинні швидко приступити до гасіння пожежі, засипати вогнища пожежі землею, піском, снігом, накрити вогонь підручними засобами, збити полум'я гіллям. У всіх випадках необхідно також тренувати особовий склад щодо гасіння вогню на собі, палаючих об’єктів, макетів техніки, зброї.

При відпрацьовуванні питань розташування підрозділів основну увагу варто приділяти вихованню в особового складу високої пильності і постійного прагнення до скритого розміщення і маскування. Від кожного військовослужбовця необхідно вимагати умілого використання захисних і маскуючих властивостей місцевості, обладнання щілин, укриттів, окопів.

У залежності від теми і цілей навчання наступального бою необхідно планувати відпрацьовування з особовим складом наступних навчальних питань: проведення вогневої підготовки із широким використанням вогневих засобів, що ведуть вогонь із закритих позицій і прямим наведенням; подолання перешкод і загороджень перед переднім краєм і в глибині оборони; бойові стрільби з усіх видів зброї механізованих і танкових підрозділів, метання бойових гранат, стрільба артилерії, мінометів і бомбометання авіації під час атаки і в ході бою в глибині оборони; відбиття контратак танків і піхоти; ведення бойових дій в умовах застосування зброї масового враження, запальних засобів і захист від них; подолання водних перешкод з ходу; дії підрозділів в умовах задимлення місцевості та вночі; дії механізованих підрозділів у глибині оборони противника десантом на танках; порятунок екіпажів ушкоджених машин, надання допомоги пораненим і ремонт бойової техніки.

В ході розвитку наступу в глибині оборони підрозділи повинні переборювати імітаційні протипіхотні і протитанкові мінні поля, на яких підрив особового складу і бойової техніки позначається кольоровими димами.

Необхідно домагатися, щоб особовий склад під час атаки в пішому порядку пересувався на полі бою бігом у сполученні з прискореним кроком, а під час дій в глибині оборони в ході атаки опорних пунктів чергуванням перебіжок і переповзань. У ході переслідування і здійснення маневру на полі бою варто частіше практикувати прискорені пересування особового складу пішим порядком і на лижах (марш-кидки), а також дії десантом на танках.

При відпрацювання питань форсування водних перешкод варто широко практикувати переправу розвідувальних і механізованих підрозділів убрід і вплав на підручних засобах. При цьому варто практикувати обліт особового складу літаками та гелікоптерами на низькій висоті.

У ході оборонного бою варто відпрацьовувати гасіння осередків пожеж, порятунок екіпажів ушкоджених бойових машин і надання допомоги пораненим, ураженим, евакуацію і ремонт бойової техніки в польових умовах і підвіз боєприпасів.

Найбільші можливості для морально-психологічного загартування особового складу створюються на навчаннях з бойовою стрільбою, тому що вони насичені елементами реальної небезпеки і дозволяють особовому складу накопичувати необхідний досвід бойової активності.

Ведення вогню з усіх видів стрілецької зброї, танків, застосування бойових снарядів, мін і бомб, метання бойових гранат і рух особового складу в безпосередній близькості за їхніми розривами - усе це викликає у воїнів бойове збудження, при якому зосереджуються і проявляються їхні знання, уміння і навички, вольові якості, основні риси характеру. Дії особового складу в такій обстановці сприяють формуванню у воїнів самовладання, рішучості, мужності, сміливості і відваги. Максимальна ефективність навчання з бойовою стрільбою до досягається в тих випадках, коли бойова стрільба поєднується з практичними діями особового складу на полі бою.

Розбір навчань займає важливе місце у загальній системі заходів морально-психологічного забезпечення бойової підготовки. Докладний аналіз дій і вчинків навчаємих підвищує почуття відповідальності, впевненість у собі і своєму колективі, зміцнює віру в силу своєї зброї і військову майстерність. Під час розбору варто проаналізувати поведінку військовослужбовців у напружених умовах обстановки, що вимагають від них прояву високих вольових якостей – активності, ініціативи, спритності, сміливості.

На командно-штабних навчаннях, що є вищою формою спільного навчання командирів і штабів, необхідно формувати в офіцерського складу творче мислення, розвивати такі якості, як наполегливість, ініціативність, рішучість і оперативність у діях.

З цією метою варто широко практикувати роботу штабів у польових умовах, при наявності активних радіоперешкод, трансляції записів шумових ефектів бою, імітації хімічного і радіоактивного зараження місцевості, розривів снарядів і бомб, нападів наземного і повітряного противника на пункти управління.

З метою розвитку в командирів витримки, само володіння і швидкості оперативно-тактичного мислення на командно-штабних навчаннях, їх варто частіше обмежувати в часі на прийняття рішення та створювати кризові ситуації, що вимагають прийняття доцільного рішення в короткий термін, обмежувати надходження відомостей про положення своїх підрозділів і загальну обстановку тимчасовим виведенням з ладу засобів зв'язку, нарощувати обстановку пов’язану з втратами у живій силі і бойовій техніці, навмисно обмежувати підвіз боєприпасів та інших матеріальних засобів...

Для розвитку в офіцерів штабу творчого тактичного мислення в ході командно-штабних навчань повинна створюватися складна обстановка, що містить, як правило, суперечливі дані. Інформація на пункти управління повинна надходити в порядку й обсязі, характерному для реальних бойових умов, тобто менше про противника, більше про свої війська та місцевість.

У цих же цілях доцільно вимагати від окремих офіцерів, начальників служб швидкого обґрунтування зроблених ними розрахунків чи пропозицій, а від командирів підрозділів і начальників штабів обґрунтування прийнятих рішень.

При зміні місць розташування пунктів управління доцільно подавати сигнали оповіщення про хімічне зараження і вимагати від всього особового складу штабу відпрацьовування бойових документів, ведення переговорів по технічних засобах зв'язку і виконання інших обов'язків, знаходячись тривалий час у засобах захисту, організовувати відбиття нападу на пункти управління наземного і повітряного противника, виводити з ладу як окремих посадових осіб, так і пункти управління в цілому, засоби зв'язку і пересування, ставити перешкоди засобам управління і здійснювати широку дезінформацію про положення своїх підрозділів та противника. З таких умовах вимагати від штабів підтримування стійкого і безупинного управління підрозділами.

Із усього викладеного можна зробити важливий висновок проте, що ефективність формування бойової майстерності особового складу знаходиться у прямій залежності від ступеня наближення умов навчання до реальних умов сучасного бою.

Відповідно з методичними рекомендаціями основними завданнями вогневої підготовки є навчання особового складу вмілому застосуванню озброєння та максимальному використанню його бойових можливостей з метою враження противника з найменшими затратами часу та боєприпасів у різних умовах сучасного бою, прищеплення впевненості у своїй зброї, виховання активності та самостійності в ході вирішення вогневих завдань.

На заняттях з вогневої підготовки, поряд з формуванням у особового складу твердих навичок щодо дій зі зброєю, значна увага приділяється його психологічній підготовці до виконання бойових завдань, розвивається швидкість реакції, уваги, пам'яті й мислення, виховується цілеспрямованість, наполегливість, самостійність, рішучість та сміливість.

Головним завданням морально-психологічного забезпечення вогневої підготовки є формування у особового складу впевненості у своїй зброї, виховання активності, рішучості і самостійності щодо знищення противника вогнем цієї зброї.

Впевненість у зброї формується, насамперед, вимогливістю щодо набуття підлеглими достатнього рівня знань її тактико-технічних характеристик. При цьому треба постійно підкреслювати перевагу нашої зброї над аналогічними зразками противника, домагатись твердого знання і вмілого застосування правил стрільби при вирішенні вогневих задач. З цією метою необхідно: підвищувати інтерес особового складу до вивчення зброї і правил стрільби з неї; демонструвати її можливості і ефективність вогню; організовувати змагання на якість та швидкість виконання нормативів; навчати в обмежений час усувати несправності і затримки при стрільбі.

Вихованню активності і швидкості в рішенні вогневих задач у значній мірі сприяє постійний контроль за діями навчаємих. При навчанні прийомам і правилам стрільби командири повинні фіксувати час відкриття вогню по кожній цілі, а також стежити за вірністю установки прицільних пристосувань і прицілювання. Оголошення прізвищ навчаємих, досягнутих ними результатів підвищує прагнення бути у всьому першим і займатися з повною напругою сил.

Здійснюючи контроль за діями підлеглих, командири, заступники з гуманітарних питань повинні враховувати їхні індивідуальні здібності і розвивати психологічні та емоційно-вольові якості, характерні для кожної штатної спеціальності.

Впевненість у діях зі зброєю приходить у результаті багаторазових тренувань, ефективність яких значно підвищується, якщо особовий склад навчений навичкам самоконтролю. Розвитку звички до самоконтролю сприяють доповіді навчаємих по закінченні стрільби, у яких вони дають оцінку своїм діям. Змісту цих доповідей варто надавати великого значення і використовувати їх при проведенні розборів. Навички по самоконтролю варто розвивати і під час занять на тренажерах, за допомогою спеціальних приставок і навчальних приладів, що дозволяють контролювати свої дії.

Виховання активності і самостійності в знищенні противника вогнем зі зброї досягається виключенням шаблонів в організації і проведенні стрільб, а також широким впровадженням системи імітації влучення чи поразки цілі, що дозволяє навчаючим безпосередньо спостерігати за результатами своєї стрільби. У ході стрілецьких і танкострілецьких тренувань показ цілей варто робити в різній комбінації, щоб особовий склад самостійно вирішував вогневі задачі, виявляючи активність і винахідливість у знищенні цілей у залежності від їхньої важливості.

Для виключення шаблону в організації і проведенні стрільб необхідно кожному стріляючому змінювати місце для стрільби, порядок показу, місцезнаходження і напрямок руху цілей, способи освітлення цілей та місцевості.

Для формування в особового складу психологічної стійкості в ході занять необхідно створювати навчаючим зовнішні перешкоди: частіше проводити тренування в індивідуальних засобах захисту, в умовах поганої видимості і погоди, встановлювати на шляху руху різні перешкоди, обмежувати дії за часом і т. ін. З метою удосконалення психологічних якостей підлеглих командири при проведенні занять повинні нарощувати обстановку: змінювати характер цілей, місце і час їхньої появи, спосіб імітації або висвітлення і ступінь маскування, ділянку місцевості та напрямок руху стріляючих, положення для стрільби і дії навчаємих, фізичне навантаження, характер впливу на навчаємих, зовнішніх подразників.

Готуючи особовий склад до стрільби різними способами доцільно поступово збільшувати швидкість руху навчаємих (машин), зменшувати час показу цілей, одночасно показувати на різних відстанях кілька цілей, змінювати способи маскування, показ цілей здійснювати в момент вогневого впливу противника, подолання різних перешкод та загороджень. Заняття варто проводити у будь-яку погоду, у різний час доби, частіше при задимленні місцевості.

Таким чином, з метою інтенсифікації вогневої підготовки, якісної організації заходів її морально-психологічного забезпечення командуванню частини (підрозділу) важливо в першу чергу упорядкувати психологічний стан підлеглих, спрямувати його на якісне сприйняття, осмислення та закріплення практичних навичок (дій).

Великі можливості щодо формування у військовослужбовців моральної переваги над противником і високої психологічної стійкості мають заняття з технічної підготовки. Добре організовані заняття на бойовій техніці викликають у особового складу обґрунтовану віру в її надійність, можливість ефективного використання в бою, формують почуття впевненості в перемогу. Задача заступника командира з гуманітарних питань тут полягає в роз’ясненні особовому складу необхідності досконалого знання техніки, її характеристик та можливостей як запоруки у досягненні перемоги. Техніка потребує правильного обслуговування, що сприяє розвитку у військовослужбовців навичок щодо організованого виконання своїх обов’язків, своєчасного проведення регламентних і ремонтних робіт. Тут заступнику командира з гуманітарних питань дуже важливо переконати і показати особовому складу, що головним в зв’язці “людина-техніка” є людина, що саме від знань, навичок та уміння людини використовувати техніку та зброю, максимально ефективно застосовувати під час бою всі їх можливості, залежить його результат.

Під час організації та проведенні занять з технічної підготовки особлива увага офіцерами–вихователями повинна приділятися дотриманню заходів безпеки, неприпустимості травмування, каліцтва та загибелі людей внаслідок необережного поводження зі зброєю і бойовою технікою, халатності і недисциплінованістю особового складу..

Технічна підготовка є однією із основних складових бойової підготовки, яка забезпечує вивчення побудови та правил експлуатації різного роду бойових машин. У відповідності з методичними посібниками водіння бойових машин є складовою частиною польового вишколу військ.

Метою водіння бойових машин є досягнення високого рівня майстерності з техніки та тактики управління машиною у різних умовах місцевості, погоди, видимості. Це вимагає високих психічних, особливо вольових якостей: сміливості, рішучості, ініціативи, самостійності, а також впевненості у високих бойових властивостях бойової техніки, почуття відповідальності за її збереження та боєготовність. Водіння бойових машин – це колективна діяльність всього екіпажу, ефективність якої залежить від рівня знань та вдосконалення індивідуальних і колективних навичок.

Основними завданнями морально-психологічного забезпечення водіння бойових машин є: подолання негативного впливу на військовослужбовців тривалого перебування в специфічних умовах машини, що рухається, збереження уваги і швидкості реакції при керуванні машиною; формування емоційно-вольових та військово-професійних якостей, необхідних для успішного водіння бойових машин у складних умовах місцевості й бойової обстановки, а також для сміливого подолання різних перешкод і загороджень; формування впевненості у високих бойових властивостях бойової машин та гордості за свою спеціальність; почуття особистої відповідальності за підтримання і збереження боєготовність та боєздатності машини.

До основних психологічних та військово-професійних якостей, які потрібно формувати у водіїв та водіїв-механіків, відносяться: достатня фізична розвиненість, витривалість, спритність, координація рухів, яка визначає легкість набуття практичних навичок; врівноважений переважно сангвінічний темперамент (холерики із-за високої збудливості нервової системи швидше втомлюються, а у флегматиків дещо уповільнена реакція); наявність інтересу та схильності до техніки; висока чутливість зору, слуху, розвиненість м’язово-рухливих відчуттів і т. ін; швидкість та точність орієнтування у просторових, часових і швидкісних характеристиках своєї машини та навколишньої обстановки; вміння розподіляти увагу (бойова та дорожня обстановка, прилади –дії і т.інш.), а також швидко її переключати та зосереджувати; вміння передбачати результати свого впливу на машину та взаємодію машини з місцевістю у різних умовах руху; дисциплінованість, рішучість, сміливість, настирливість; психологічна стійкість (емоційно-вольова) в умовах інтенсивного та тривалого впливу психогенних факторів.

Визначивши основні завдання водіння бойових машин та якості, які необхідно формувати у членів екіпажу, можна якісно організувати заходи морально-психологічного забезпечення.

Успішне рішення цих задач досягається: точним виконанням вимог Настанови з водіння бойових машин, курсу водіння, цілеспрямованими і наполегливими діями навчаємих, створенням на заняттях по водінню складної обстановки, наближеної до умов бойових дій, а також постійним удосконалюванням придбаних навичок і якостей у ході тактичних занять, навчань, стрільб, виходів у поле.

Формування необхідних механікам-водіям вольових якостей на заняттях по водінню досягається: збільшенням часу безупинного перебування навчаємих у машині, що рухається; виконанням вправ після одержання великого фізичного навантаження; вибором ділянок і маршрутів, що вимагають великої напруги по керуванню машиною; постановкою спеціальних задач за спостереженням під час руху.

Для вирішення цих задач при виконанні вправ необхідно мати в машині не одного, а двох-трьох навчаємих. Один з них повинен вести машину, інші вирішувати задачі щодо спостереження за діями товаришів та озброєнням. Після кожного заїзду навчаємі міняються місцями. Це дозволяє на одному занятті в два-три рази збільшити час перебування навчаємих у машині, підвищити їх фізичне і моральне навантаження, дати їм більше практики в спостереженні під час руху й у той же час по черзі виконувати обов'язки кожного члена екіпажа.

Перед водінням бойової машини з навчаємими варто проводити напружені тренування на тренажерах, фізичні вправи, які підвищують фізичне навантаження. Також варто більше практикувати водіння в умовах бездоріжжя, вибираючи незнайомі ділянки, що включають різні перешкоди. Це сприяє формуванню самоволодіння та стійкості, розвиває увагу.

Створення на заняттях по водінню складної обстановки, що сприяє формуванню необхідних психологічних якостей, досягається в умовах коли всі члени екіпажу активно виконують свої функціональні обов'язки: ведуть розвідку цілей і визначають відстані до них, вирішують вогневі задачі і практично діють при зброї; ведуть переговори по радіо в умовах радіоперешкод, задимлення ділянок місцевості, імітуванням пожеж та створення перешкод на шляху руху.

Завдання щодо подолання у особового складу “водобоязні” мають вирішуватись в процесі занять по легководолазній підготовці, плаванню, стрибках у воду, а також під час практичного водіння бойових машин під водою і глибоких бродах.

Впевненість в можливості порятунку у випадку затоплення танку досягаються навчанням особового складу практичним діям на гідротренажері при затопленні макета танку і виходу з нього в рятувальних жилетах і ізолюючих протигазах.

Значний вплив на морально–психологічний стан військовослужбовців здійснюють стройова і фізична підготовка. Так, в процесі стройової підготовки у воїнів виробляються такі важливі якості, як вміння розуміти і чітко виконувати команди командира, навички узгоджених дій у складі підрозділів, формуються та удосконалюються витривалість, координація рухів, покращується дисциплінованість і зібраність, намагання в будь–якій обстановці бути підтягнутим та охайним.

В ході фізичної підготовки військовослужбовці зміцнюють не тільки фізичне здоров’я, але й нервову систему, яка визначає вольову поведінку людини. Правильно організована фізична підготовка розвиває силу, швидкість, спритність, витривалість, сприяє прояву таких якостей як сміливість і рішучість. Роз’яснення необхідності самовдосконалення кожної людини – головне завдання кожного командира (начальника). Велике значення тут має особистий приклад заступника командира з гуманітарних питань.

Таким чином, знання необхідних особовому складу якостей, а також вимог щодо організації заходів морально-психологічного забезпечення бойової підготовки дозволить керівникам (командирам, начальникам) цілеспрямовано від заняття до заняття формувати їх у військовослужбовців

У якості загального висновку можна стверджувати, що для успішного вирішення завдань морально-психологічного забезпечення бойової підготовки необхідно, щоб весь офіцерський склад добре знав основи військової педагогіки і психології, виявляв цілеспрямованість, творчість у психологічній підготовці, більше уваги приділяв польовій виучці підлеглих, створював на навчаннях і заняттях обстановку, наближену до бойової дійсності, вів рішучу боротьбу з усякого роду послабленнями і спрощеннями, сміливо вносив у практику бойового навчання елементи напруженості, раптовості, небезпеки і ризику.