11. Менеджмент якості товару.

Процес управління якістю товару на підприємстві, виходячи із основних положень сучасної концепції менеджменту якості товару, розглядається як самостійна, складна функція управління бізнес-процесами. Об’єктами управління виступають процеси, від реалізації яких залежить якість кінцевої продукції. Сутність сучасної концепції менеджменту якості розкривається за допомогою принципів, якими повинно керуватись підприємство в процесі здійснення своєї діяльності. Фактично це установки по формуванню поведінки менеджерів для досягнення цілей в області якості, сутність яких зводиться до наступного:1)Постійною метою діяльності повинно бути поліпшення якості продукції.2)Не повинно допускатися жодного дефекту в будь-якій сфері діяльності.3)Необхідно вимагати від постачальників гарантій якості видів продукції, що поставляються.4)Не укладати контракти на поставки продукції, орієнтуючись на низькі ціни.5)Постачальник повинен виявляти проблеми, пов’язані з якістю і вирішувати їх.

Всеохоплюючий менеджмент якості (Total Quality Management - TQM). — це концепція, яка передбачає загальне, цілеспрямоване та добре скоординоване застосування систем і методів управління якістю в усіх сферах діяльності — від досліджень до післяпродажного обслуговування — за участі керівництва та співробітників усіх рівнів та за умов раціонального використання технічних можливостей. Метою TQM є досягнення довгострокового успіху шляхом максимального задоволення запитів усіх груп, зацікавлених у діяльності компанії. Значення та необхідність управління якістю товару на рівні організації визначається тим, що сприяє задоволенню все більших потреб та очікувань споживачів і, відповідно, надає поштовх для розвитку і вдосконалення бізнесу. Якість товару – основний важіль забезпечення його конкурентоспроможності. Іншими словами рівень якості продукції - це кількісна характеристика міри придатності того або іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї у порівнянні з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання.

12. Сучасні підходи до управління конкурентоспроможністю товару.

Під управлінням конкурентоспроможністю продукції слід розуміти процес планування, забезпечення необхідного рівня і підвищення конкурентоспроможності продукції за допомогою цілеспрямованого впливу на умови і чинники, що формують конкурентоспроможність.

Складовими управління конкурентоспроможністю продукції э управління якістю, управління витратами та управління обслуговуванням в процесі продажу та після продажний сервіс.

Сутність комплексного підходу полягає в одночасному врахуванні різних аспектів управління конкурентоспроможністю продукції: технічних, екологічних, економічних, організаційних, соціальних, психологічних, демографічних тощо

Якщо упустити один з обов'язкових аспектів керування, то проблема не буде цілком вирішена. Сутність функціонального підходу полягає в тому, що потреба розглядається як сукупність функцій, які потрібно виконати для її задоволення. Маркетинговий підхід передбачає орієнтацію на споживача при вирішенні будь-яких завдань щодо підвищення конкурентоспроможності товару. Відповідно до цього підходу необхідно відносити маркетинг до основоположної функції управління, а в його задачі включати розробку стратегій розвитку товарів та послуг, нормативів конкурентоспроможності товарів. Інтеграційний підхід зорієнтований на використання і підсилення взаємозв’язків між: окремими підсистемами і елементами системи управління конкурентоспроможністю продукції; стадіями життєвого циклу об’єкта управління. Системний підхід дозволяє підвищити рівень організованості, якості й ефективності керованих об’єктів. Він включає аналіз двох складових:

1) зовнішнього оточення, що включає вхід і вихід системи, зв'язок із зовнішнім середовищем, зворотний зв’язок;

2) внутрішньої структури - сукупності взаємозалежних компонентів, що забезпечують процес впливу суб'єкта керування на об'єкт, переробку входу у вихід і досягнення цілей системи.

На базі використання зазначених підходів формується система управління, обираються методи управління та визначаються шляхи забезпечення конкурентоспроможності продукції.