Тема 9: Капіталістична економіка як вища форма ринкової економіки

План

1. Капіталістична економіка: становлення та еволюція

2. Капітал як економічна категорія товарного виробництва

3. Конкуренція та її основні види

4. Монополія: суть, форми, наслідки

5. Антимонопольна політика

Капіталістична економіка: становлення та еволюція

Історії відомі такі послідовні етапи розвитку системи капіталізму:

• первісне нагромадження;

• капіталізм вільної конкуренції;

• монополістичний капіталізм;

• сучасний капіталізм.

Капіталізм зародився ще у 12 ст. у Італії, але найбільшого поширення він набув у 16 ст. внаслідок здійснення великих географічних відкриттів.

До капіталізму існував товарний обіг за формулою: Т – Г – Т. Рух капіталу виражається формулою: Г – Т – Г. Кінцевою метою цього руху є отримання прибутку. У рабовласницьких та феодальних суспільствах експлуатація робочої сили була прямою та відкритою, отже прямо мала примусовий характер. За капіталізму людина стає вільною, проте залишається економічно залежною, оскільки позбавлена засобів виробництва та засобів існування і змушена продавати свою робочу силу.

Капіталізм вільної конкуренції проходить три стадії підвищення продуктивності праці:

• проста кооперація (якість працівників);

• мануфактура (спеціалісти на окремих технологічних операціях);

• машинне виробництво (фабрики).

Третьою стадією капіталізму є монополістичний капіталізм. Монополізм виник у результаті концентрації виробництва на великих підприємствах, об’єднанні декількох малих підприємств в одне, щоб витримати конкуренцію.

На перших етапах монопольного капіталізму переважали: картелі, синдикати, трести, концерни.

Картель – його учасники домовляються про поділ ринків збуту, ціни, кількість виробленої продукції, але при цьому підприємства залишаються самостійними (незалежними).

Синдикат – об’єднує лише збутову діяльність підприємств, виробництво здійснюється самостійно.

У трестах підприємства повністю об’єднуються, а власники підприємств мають у тресті свої паї, за якими отримують дивіденди.

Концерни – об’єднання трестів чи підприємств різних галузей промисловості, банків, компаній на основі спільної фінансової залежності.

В умовах сучасного капіталізму гігантські підприємства виявляються мало ефективними. А малі підприємства стають найбільш оптимальнішими. Вони відзначаються високою спеціалізацією і здатністю швидко здійснювати технічне переоснащення виробництва та виготовлення нової продукції. Розвиваються ТНК, які мають велику кількість філій у зарубіжних країнах.

Капітал як економічна категорія

Капітал – це авансована вартість, що в процесі свого руху приносить більшу вартість, тобто само зростає.

З погляду зростання вартості капітал можна поділити на дві частини:

1. постійний (уречевлений у засобах виробництва, вартість якого в процесі виробництва не змінюється);

2. змінний (представлений робочою силою, вартість якого в процесі виробництва змінюється, тобто зростає).

Виділяють також основний та оборотній капітал.

Основний капітал – це частина капіталу, яка бере участь у виробництві та частково переносить свою вартість на виготовлену продукцію (приміщення, споруди, обладнання).

Оборотний капітал – це частина капіталу (предмети праці, робоча сила), яка бере участь у виробництві і повністю переносить свою вартість на вироблену продукцію.

Конкуренція та її основні види

Конкуренція – суперництво між суб’єктами ринкової економіки за найкращі умови виробництва, вигідну позицію на ринку тощо. Вона є тією ринковою силою, що забезпечує взаємодію попиту і пропозиції, яка урівноважує ринкові ціни.

Розрізняють такі основні види конкуренції:

1. Внутрішньогалузева конкуренція – це суперництво між підприємцями, які виробляють і подають однаковий продукт. Метою такої конкуренції є переключення покупців на товар певного підприємства. Для цього требо: зменшити ціну на товар, змінити дизайн, зменшити витрати виробництва тощо.

2. Міжгалузева конкуренція проявляється в суперництві піж підприємцями, що вклали свої капітали в галузі які виробляють різні продукти. У різних галузях норма прибутку є різною. Тому і здійснюється перелив капіталу із малоприбуткової галузі в більш прибуткову.

3. Досконала (чиста) конкуренція виникає за таких умов:

• на ринку існує багато малих підприємств, що пропонують однакову продукцію;

• частка кожного підприємства в загальному обсязі пропозицій незначна, що б-я його рішення про підвищення чи зниження ціни не позначається на ринку;

• немає жодних перешкод для входу нових підприємств до галузі;

• інформація про ринок є доступною.

4. Недосконала конкуренція – це конкуренція, яка пов’язана з існуванням певних обмежень підприємництва на ринку. Для недосконалої конкуренції характерна незначна кількість фірм та можливість якоїсь групи підприємств впливати на кон`юктуру ринку, існують жорсткі бар’єри для проникнення нових підприємств на цей ринок.

За методами ведення конкурентної боротьби розрізняють:

1. Цінова конкуренція здійснюється шляхом керування цінами. Для цього використовують зазвичай такі види цін, як монопольно висока ціна, ціна “знімання вершків”, ціна лідера, психологічна ціна, ціна проникнення.

2. Нецінова конкуренція ґрунтується на технологічних перевагах вищій якості та більшій надійності товару, ефективних методах збуту тощо.

3. Добросовісна конкуренція – це таке суперництво, при якому дотримуються правові та етичні норми взаємовідносин з партнерами.

4. Недобросовісна конкуренція включає технологічне шпигунство, переманювання фахівців, підкуп працівників підприємства – конкурента, неправдиву рекламу тощо.

Монополія: суть, форма наслідки

Монополізм виникає тоді, коли виробництво певного товару зосереджено в розпорядженні одного виробника, який є єдиним постачальником такого товару на ринок.

Розрізняють такі монополії: закриту, відкриту, природна.

Закрита монополія – це монополія, яка захищена від конкуренції за допомогою юридичних обмежень. Прикладом може бути патентний захист, авторське право, ліцензії на виготовлення певного продукту або надання певних послуг.

Відкритою є монополія, при якій одна фірма, принаймні на деякий час стає єдиним постачальником товарів, але не має спеціального захисту від конкурентів.

Прикладом є фірми, що виходять на ринок з новою пропозицією. Доки її конкуренти налагодять випуск такої продукції фірма буде монополістом.

Природна монополія ґрунтується на економії від масштабів виробництва (газові і електричні компанії).

На монополістичному ринку існують бар’єри, що перешкоджають іншим фірмам увійти на ринок.

Монополія може створювати великі підприємства, що забезпечують низькі витрати виробництва, і цим усунути з ринку будь-якого конкурента. До того ж тут діє і принцип високих первісних затрат входу в галузь, що вимагає великих інвестицій. Монополіст значно впливає на ціну, коли він вирішує підвищувати ціну, то зменшує пропозицію на ринку.

Антимонопольна політика

Антимонопольна політика – це державна політика, яка спрямована на боротьбу з монополією та недобросовісною конкуренцією на ринку. Функцію захисту конкуренції виконує антимонопольний комітет керуючись антимонопольним законодавством. Антимонопольне законодавство містить нормативні акти, що визначають організаційні та правові засади розвитку конкуренції, заходи попереджень, обмеження і припинення монополістичної діяльності та недобросовісної конкуренції.

Уперше антимонопольне законодавство було прийнято в США – закон Шермана (1890р.).

В Україні в 1992 році було прийнято Закон “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”, а в 2001 році - ЗУ “Про захист економічної конкуренції”.

Головним критерієм, на основі якого встановлюється факт монополізації є ринкова частка підприємства. Наприклад, у США і Україні - 33 і 35% для одного підприємства, 50% і більше – для трьох.

Наслідки монополізму:

1. Монополіст вважає за доцільне продавати менший обсяг продукції та призначати вищі ціни.

2. Монополія суперечливо впливає на науково-технічний прогрес.

3. Монополіст має можливості проводити цінову дискримінацію.