Х

Напрями наукових досліджень у галузі музичної педагогіки хх ст.

арактерною рисою 90-х років є інтенсивний розвиток вітчизняної музично-педагогічної думки. Окреслимо провідні науково-педагогічні концепції. Інтенсивність різноманітного впливу музики, що має культуротворче значення для підготовки майбутнього вчителя, як вважає О.Рудницька [42], залежить від урахування закономірностей, які підвищують ефективність музичного сприйняття і посилюють його дієвість у педагогічній культурі. Напрями пошуку зазначених закономірностей ґрунтуються на системному аналізі особистісних якостей – комунікативності, емпатії, креативності, рефлексії, котрі структуруються у сфері загальної культури, мають професійну спрямованість і є ознаками музичного сприйняття. Подібність процесів виявлення цих якостей в умовах музичного і педагогічного спілкування, на думку дослідниці, забезпечує взаємозв’язок музичного спряйняття з розвитком педагогічної культури і сприяє включенню професійної підготовки студентів у логіку формування духовного світу особистості.

Концепцію О.Дем΄янчука [13] присвячено розкриттю музично-естетичного інтересу, який є складним комплексом психологічних властивостей і процесів, що стимулюють естетичну діяльність людини і детермінуються вибірковою пізнавальною, емоційною та вольовою активністю в процесі сприйняття. Музично-естетичний інтерес виражає естетичну спрямованість особистості.

Основою науково-педагогічної концепції Л. Коваль [22] є формування естетичних відносин, що є метою і результатом естетичного виховання. Естетичні відносини автор визначає як особливий спосіб вибіркового особистісного орієнтування в явищах мистецтва і дійсності. Вони ґрунтуються на емпатії, розвинутому тезаурусі, досвіді естетико-пізнавальної і творчої діяльності, усвідомлених оцінних критеріях.

Педагогічні основи формування у старших школярів естетичного ставлення до мистецтва розглядає В.Бутенко [7]. За концепцією науковця, тенденція до системності емоційно-ціннісного реагування, властива ХХ ст, потребує відповідної організації навчально-виховного процесу: налагодження духовного зв’язку з мистецтвом, збагачення змісту естетичного ставлення, створення педагогічних умов, що сприяють ефективному використанню інформаційно-розвивальних можливостей мистецтва. Мова йде про розвиток формоутворювальної сторони естетичного ставлення, стимулювання естетичної активності, залучення старшокласників до художньо-творчої діяльності.

Соціально-педагогічний підхід до виховання як до процесу осягнення особистістю цінностей культури розкриває нові можливості сучасної освіти. У концепції В.Дряпіки [16], ціннісні орієнтації - відносно стійка система фіксованих настанов. Вона зумовлюється певними цінностями і виявляється в здатності суб’єкта до цілісного усвідомлення й адекватного переживання явищ дійсності й мистецтва, готовності до будь-якої вибіркової оцінної діяльності. Орієнтація на цінності постає в концепції дослідника як реакція «внутрішньої» системи настанов особистості на значущі вартості життя і культури, зокрема музичної. Автор окреслює парадигму сучасної музичної освіти і виховання у певній послідовності: від актуально-особистісної співучасті молодої людини в емоційному діалозі з авторами музики та її виконавцями до майбутніх самостійних художньо-творчих усвідомлень і трансляцій музичних цінностей.

Досить проблемним для педагогіки мистецтва є питання про зміст і структуру світоглядної свідомості педагога. Так, у концепції Г.Падалки [33] підкреслюється, що забезпечення світоглядних основ естетичної оцінної діяльності майбутніх вчителів музики має здійснюватися на основі застосування філософських законів і категорій. Дослідниця зазначає, що в сучасних умовах підготовки вчителів художнього циклу філософічність має стати органічною складовою естетичного осягнення мистецтва. Філософські знання – методологічна основа сприйняття, спрямовуючий стрижень смакової реакції.

О.Щолокова [57] відзначає, що ефективність художньо-естетичної підготовки студентів сьогодні значною мірою залежить від ступеня використання комплексу мистецтв. Зміст художньо-естетичної освіти полягає в інтегративному поєднанні навчальних дисциплін, які утворюють сукупність заходів художньо-естетичного впливу у взаємодії з організаційно-педагогічним забезпеченням навчання. Відбувається інтеріоризація цінностей художньої культури в індивідуальну систему духовних цінностей, основним чинником якої стає перенесення креативної домінанти у сферу художнього світовідчуття.

Отже, увага сучасних науковців акцентується на проблемах духовності. Відтак особливого значення набуває концепція формування духовного потенціалу особистості, запропонована О.Олексюк [30]. Згідно з нею, духовний потенціал постає як інтегральне явище, що відображує органічний взаємозв΄язок вищих духовних цінностей – Істини, Добра, Краси та сутнісних сил особистості, які актуалізуються в соціокультурній діяльності. Формування духовного потенціалу молоді розглядається як відкрита педагогічна система, головною метою якої є максимальна активізація потенційних ціннісно-смислових функцій та відношень між афективними, нормативно-регулятивними та поведінковими процесами з тим, щоб надати їхньому синтезу «ефект випередження» в розвитку.

40