4. Визначення точки беззбитковості

Даний показник характеризує обсяг продажу, при якому виручка від реалізації продукції співпадає з витратами виробництва. Показник розраховується як на основі графічного методу, так і за математичною формулою. При визначенні даного показника витрати на виробництво продукції поділяються на умовно-постійні (Вп) та змінні (Вз). Відповідно, точка беззбитковості визначається за формулою:

• де О – точка беззбитковості, од.

• Вп – постійні витрати (не змінюються при зміні обсягу виробництва) на всю програму проекту, грн.;

• Ц – ціна одиниці продукції, грн.;

• Вз – витрати змінні (змінюються прямопропорційно обсягу виробництва) на од., грн.

5. Дерево рішень

Для побудови “дерева рішень” аналітик визначає склад і тривалість фаз життєвого циклу проекту; виділяє ключові події, які можуть вплинути на подальший розвиток проекту, та можливий час їх настання; аналітик обирає всі можливі рішення, які можуть бути прийнятими в результаті настання кожної із подій, та визначає ймовірність кожного із них; останнім етапом аналізу даних для побудови “дерева рішень” є встановлення вартості кожного етапу здійснення проекту (вартості робіт між ключовими подіями) в поточних цінах.

6. Метод “Монте–Карло”

Цей метод базується на використанні імітаційних моделей, що дозволяють створити певну кількість сценаріїв, які узгоджуються із заданими обмеженнями по конкретному проекту. Повинні бути виявлені всі змінні, що впливають на кінцевий результат, якомога точно з описом ступеню цих залежностей.

Визначення стратегії управління ризиками:

• Які види ризиків повинна враховувати організація у своїй діяльності?

• Які засоби та інструментарії дозволять управляти цими ризиками?

• Який розмір ризику організація може взятися компенсувати за рахунок власних коштів?

Методи управління ризиками:

• Методи попередження та обмеження ризику (ціль – знизити рівень збитків);

• Методи відшкодування збитків (ціль – компенсувати заподіяні збитки).

Методи попередження та обмеження ризику:

1. Ретельна попередня експертиза рішення, оцінка відповідних рівнів ризику.

2. Обмеження ризику – встановлення максимальних сум затрат, зв'язаних з визначеним рішенням.

3. Використання будь-якого роду гарантій для забезпечення виконання обов'язків боржника.

Методи відшкодування збитків:

1. Створення спеціальних страхових або резервних фондів.

2. Страхування ризиків у страхових компаніях (комерційні ризики, громадська відповідальність).

Ризик-менеджер- Менеджер по ризику, який забезпечує спільно з іншими фахівцями підприємства зниження всіх видів ризику.

Основні напрямки діяльності ризик-менеджера на виробництві:

• Ідентифікація, розпізнавання, аналіз та оцінка ступеню ризику.

• Розробка та здійснення заходів по попередженню, мінімізації та страхуванню ризиків.

• Визначення розміру ризику підприємства.

• Визначення способу управління ризиком.

• Створення ефективної системи контролю ризику в організації.

• Формування спеціальних методів управління ризиком та відшкодування збитків.

• Антикризове управління (ліквідація наслідків виникнення збитків та вироблення механізмів виживання підприємства).

Експертний метод оцінки ризиків

Задача управління ризиком ускладнюється тим, що на практиці треба враховувати не один, а декілька видів ризику, тому загальний рівень комплексного ризику визначається сумою локальних ризиків – r.

Методологія визначення кількісного значення комплексного ризику:

• Загальний ризик подається як чисельність локальних ризиків (r¡);

• Кожен з локальних ризиків характеризується вагомим коефіцієнтом, сума яких складає 100% (або-1), що повністю визначає ризик даного рішення;

• Експертним шляхом оцінюється ступінь ризику по кожному з критеріїв таким чином: 1-2 бали – низький ризик, який скоріше не реалізується; 3-7 балів – середній ризик, який скоріше всього проявиться; 8-9 балів – високий ризик, який певно реалізується.

Ступінь ризику оцінюється в балах: 1-5 балів, 1-10 балів.

Загальне (комплексне) значення (R) ризику

визначається шляхом підсумовування добутків балів по кожному з локальних ризиків на їх питому вагу.

R=

де n - кількість локальних ризиків;

q_i – вагомі коефіцієнти;

r – значення ступеню ризику;

r_iq_i – приведений локальний ризик (в балах).

Коефіцієнт ризику к_R/б –

Кількісна ступінь ризику, яка може привести до банкрутства організації

к_R/б = з_макс/c

_де з_макс – максимальна сума збитків;

c – вартість основних засобів фірми;

к_R/б = 0.3 – оптимальне значення;

к_R/б = 0.7 – критичне значення, що веде до банкрутства.

Способи зниження ризиків

Існують наступні групи методів зниження ризиків:

• технічні методи, які засновані на впровадженні різних технічних заходів, наприклад, система протипожежного контролю, банківських електронних розрахунків та ін.

• правові методи, такі як страхування, застава, неустойка (штраф, пеня), гарантія, завдаток тощо.

• організаційно-економічні методи включають комплекс заходів, направлених на попередження втрат від ризику в випадках виникнення несприятливих обставин, а також на їх компенсацію в випадках виникнення втрат.

Найбільш розповсюдженими методами зниження ризику є:

• розподіл ризику між учасниками проекту;

• страхування;

• резервування коштів на покриття непередбачених витрат;

• нейтралізація часткових ризиків;

• зниження ризику в плані фінансування.

Розподіл ризику

Здійснюється в процесі підготовки плану проекту та контрактних документів. Для кількісного розподілу ризику в проектах можна використовувати модель, засновану на “дереві рішень”. При цьому кожний учасник виконує запланований проектом обсяг робіт та несе відповідну долю ризику у випадку невиконання проекту. Але найбільш ризикує інвестор. Тому, потрібно знати, що труднощі в пошуку інвестора, як правило збільшуються із збільшенням ступеня ризику, що покладається на інвестора.

Страхування ризику

Являє собою систему відшкодування втрат страхувальниками при виникненні страхових випадків із спеціальних страхових фондів, які формуються за рахунок страхових внесків, які виплачуються страхувальниками. Як правило, це здійснюється за допомогою майнового страхування та страхування від нещасних випадків.

Крім страхування може застосовуватись перестрахування та співстрахування.

Перестрахування – це, страхування, відповідно до якого страховик передає частину відповідальності за ризики іншим страховикам. Ціллю такої операції є створення стійкого та збалансованого “страхового портфеля” для забезпечення стабільної та рентабельної роботи страхових компаній.

Співстрахування – це метод вирівнювання та розподілу великих ризиків між кількома страховиками. При цьому кожен із них укладає із страхувальником окрему угоду. Однак може виділятись і страховик-лідер, який бере на себе функції організатора.

Резервування коштів на покриття непередбачених витрат

Створення резервів ресурсів на покриття непередбачених витрат дозволяє компенсувати ризик, який виникає в процесі реалізації проекту і тим самим компенсувати збої в виконанні проекту. Частина резерву завжди повинна знаходитись в руках менеджера, а іншою частиною повинні розпоряджатись інші учасники відповідно до контракту.

нейтралізація часткових ризиків

Часткові ризики– це ризики пов’язані із реалізацією окремих етапів (робіт) по проекту, але напряму не впливають на проект в цілому.

Нейтралізацію часткових ризиків проводять за допомогою методу, який передбачає проведення таких етапів:

• 1. Розглядається ризик, який найбільш важливий для проекту;

• 2. Визначаються перевитрати коштів із врахуванням ймовірності настання несприятливих подій;

• 3. Визначаються можливі заходи, які направлені на зменшення ризику;

• 4. Визначаються додаткові витрати на реалізацію запропонованих заходів;

• 5. Порівнюються витрати на реалізацію заходів та величина втрат при виникненні ризику;

• 6. Приймається рішення щодо застосування запропонованих заходів;

• 7. Процес аналізу повторюється для наступного по важливості ризику.

Зниження ризику в плані фінансування

В плані фінансування проекту обов’язково повинні враховуватись такі ризики, як ризик нежиттєздатності проекту, податковий ризик, ризик несплати заборгованості та ризик незавершення будівництва. Захистити проект від таких ризиків можна шляхом отримання відповідних гарантій, які включаються в договори та контракти.

Управління ризиком здійснюється на всіх стадіях життєвого циклу проекту за допомогою моніторингу, контролю та необхідних коригуючих дій.