Шкіра для низу взуття

Це шкіра для підошов, вустілок , рантів, жорстких задників, підносків. Ці шкіри володіють високими гігієнічними властивостями, невеликою масою, але відрізняються високою гігроскопічністю, низькою стійкістю до витирання, деформуються при перезволоженні та висушуванні. А тому застосовуються обмежено.

Для низу взуття досить широко використовують штучні матеріали: каучуки, уретани, гуму-пористу, непористу, порошкоподібну.

Підкладочні шкіри

Виготовлюють з усіх видів шкіряної сировини. Ці шкіри повинні бути стійкими до витирання, дії поту, вологи, мати стійкі пофарбування, не бути липкими.

Безпосередньо технологічним операціям виготовлення взуття передує розробка моделей взуття (проектування), щ о здійснюється з урахуванням вимог моди, звичаїв країни, кліматичних умов, асортименту, властивостей взуттєвих матеріалів, технології виробництва, потреб населення в різноманітних видах взуття.

До основних технологічних операцій виготовлення взуття належать: контроль якості взуттєвих матеріалів і добір їх в партії; збірка заготовок, формування верху взуття, скріплення деталей низу з деталями верху, оздоблювальні операції.

Розкроювання матеріалів відповідно до ексклюзивного проекту моделі проводять після контрольної перевірки якості взуттєвих матеріалів і готових деталей, що їх комплектують у виробничі партії залежно від призначення, товщини, кольору, відтінку.

Збірка заготовок полягає в з’єднанні оброблених деталей верха взуття нитковими швами або спеціальними клеями і проводиться у визначеній послідовності залежно від виду взуття і його конструкції.

Формування верху взуття полягає в наданні деталям заготовок необхідних розмірів і об’ємної форми. Формування здійснюється шляхом натягування зібраної заготовки верху взуття на колодку. Таким чином, за рахунок витяжки матеріалів заготовки забезпечується краща формостійкість взуття.

Наступною технологічною операцією виготовлення взуття є скріплення деталей верху і низу взуття. Слід зазначити що цей етап суттєво впливає на зовнішній вигляд взуття, його міцність ,зносостійкість, зручність у ході та інші.

Для виготовлення модельного взуття і взуття масового попиту застосовують різноманітні методи кріплення. Вибір методу залежить від виду і призначення взуття, матеріалів верху і низу та інші. Усі методи кріплення можна підрозділити на такі основні групи: хімічні (клейової, пресової вулканізації, лиття); ниткові (прошивний, бортовий, виворітний, допельний, сандальний, рантовий, «парко»); гвинтово-цвяхові (цвяховий і гвинтовий); комбіновані (ранто-клейовий, допельно-клейовий, строчечно-клейовий).

2. Класифікація та характеристика асортименту взуття

За призначенням взуття класифікують на підгрупи: модельне, повсякденне, домашнє, дорожнє, спортивне, для прогулянок, виробниче, для осіб похилого віку, ортопедичне, літнє, зимове, кругло сезонне, весняно-осіннє.

Побутове взуття класифікують:

• за способом виробництва (механічне, ручне);

• за складністю моделі (масового виробництва, модельне);

• за умовами носіння (повсякденне, домашнє, вихідне);

• в залежності від сезону;

• за розміром;

• за повнотою.

Фасон взуття - визначається силуетом, тобто формою та розміром носка, формою та шириною висотою каблука, низький від 5мм до 25мм; середній - 26-45мм; високий 46-60мм.

Модель - визначається формою та розміщенням деталей верху, наявністю та характером призначення за матеріалом верху.

Вид взуття визначається ступінню закритості стопи, гомілки людини та характеризується визначеною конструкцією.

Види і різновиди взуття

Чоботи - взуття з халявами , які доходять до коліна і вище

Чобітки, напівчобітки - відрізняються від чобіт більшою різноманітністю оздоблень, прикрашень, бувають з застібкою, без застібок, на шнурках, пряжках.

Випускають з різною висотою халяв, на низькому, середньому, високих каблуках. Зимового призначення - на утепленій підкладці.

Черевики взуття з берцями, які закривають гомілку. Для закріплення на нозі виготовляють зі шнурками, пряжками , ґудзиками, застібкою «блискавка».

Напівчеревики - взуття з берцями, не вище гомілки, які закривають тильну частину стопи.

Сандалети – літні напівчеревики: верх з перфорацією, чи з окремих ремішків. Випускають з підкладкою або без, з жорсткими задниками чи відкритою п’яткою.

Туфлі взуття верх якого не повністю закриває тильну частину стопи. Туфлі випускають різноманітних конструкцій, з різними прикрашеннями на каблуках різної висоти, з задником, без, з закритими чи відкритими носками.

Різновиди туфель:

• туфлі домашні;

• пантолети;

• опанки.

Сандалі взуття без підкладки, жорстокого підноска, вустілки. Черезпід’ємний ремінь застібається на пряжку.

Мокасини – взуття (черевики, напівчеревики, туфлі) заготовка верху яких у передній частині має овальну вставку.

За віковостатевою ознакою взуття ділять на:

- пінетки - взуття для дітей ясельного віку з верхом із шкір хромового дублення, текстильних матеріалів, метод кріплення підошви виворотний;

гусарики- взуття для дітей до 2 років, дошкільне взуття до 7 років. Взуття має внутрішній стійкий задник, надійно закріпляється на нозі.

Верх виготовляють з різноманітних матеріалів крім штучних і синтетичних шкір.

Шкільне взуття 7-10 років. Взуття дівоче та хлопчаче.

Чоловіче та жіноче взуття.

В межах віконостатевої групи взуття ділиться за розмірами. Існує метрична та штихова система нумерації взуття.

Взуття одного розміру може розрізнятись за повнотою. Повнота характеризує її об’ємні розміри. Жіноче модельне взуття випускають трьох категорій, чоловіче – двох.

До прикрашення заготовки відносять:

перфорацію, кантики, бейки, накладки, тонування, гаряче тиснення.