78.Харктеристика економічних поглядів д.Норта (1993).

Даглас Сесіл Норт (1920 р. н.) - американський учений, лауреат Нобелівської премії (1993). Наукові праці Д. Норта та його прихильників (С. Енгермана, Р. Фогеля, Р. Міллера) створили концепцію інституцій та інституціональної динаміки.

Учений виступив кліометрики - галузі науки, що застосовує економічні методи та кількісний аналіз до вивчення й передбачення історичних подій.

Головні праці: «Зростання і добробут в американському минулому: нова економічна історія» (1966), «Інституційні зміни та зростання американської економіки» (1971), «Економіка соціальних проблем» (у співавторстві з Р. Міллером (1971)), «Структура та зміни в економічній історії» (1981), «Інституції, інституційна зміна і функціонування економіки» (1991), «Трансакційні витрати, інституції та функціонуван-ня економіки» (1992) та ін.

У центрі досліджень Д. Норта - поняття інституцій — сукупність обмежень, що надають форми людським взаєминам і структурують стимули в галузі політичного, соціального та економічного обміну.

Інституції впливають на економічну діяльність, визначаючи трансакційні й трансформаційні, тобто виробничі, витрати.

Основна функція соціальних інституцій — забезпечити зниження трансакдійних витрат.

Д. Норт розмежовує інституції (норми і правил гри) та організації (що є гравцями), які діють у сфері інституційних обмежень.

Важливе місце в теорії Д. Норта посідають неформальні інституції — існуючі неофіційні (не закріплені юридично), обмеження: традиції, звичаї, моральні, етичні та соціальні норми, культурна спадщина, національна самобутність тощо. Неформальні інституції виникають спонтанно, як побічний результат взаємодії індивідів, що дбають про власні інтереси; мають консервативний характер і виконують важливу стабілізуючу роль у суспільстві.

В осноні неофіційних обмежень, як відомо, лежать офіційні. Формальні інституціі (за Д. Нортом) — офіційні, правові обмеження, які є результатом надання правового оформлення інституційним нормам суспільства, тобто їх юридичним закріпленням та відповідним організаційним втіленням (контрактні відносини між фірмами, закони, конституційні норми тощо).

Формальні інституції та неформальні обмеження разом з механізмами примусу, що забезпечують їх дотримання, утворюють інституційну структуру суспільства. Еволюція інституційної структури суспільства, основні етапи її розвитку, на думку Д. Норта, є ключем до розуміння історичного розвитку людської цивілізації, її проблем, перспектив та відмінностей між окремими країнами.

Д. Норт виокремлює два основні етапи в еволюції інституційної структури суспільства. У результаті першої (неолітичної) революції, що мала місце близько 10 тис. років тому, відбувся перехід людства до осілого способу життя, розвитку землеробства й тваринництва. 3 нею пов'язують започаткування власне цивілізаційного прогресу, становлення національних господарств і виникнення держави. Другу економічну революцію вчений пов'язує з промисловим переворотом, який зумовив фундаментальні зміни (особливо, починаючи з другої половини ХІХ ст.) у функціонуванні економічної системи внаслідок використання у виробництві результатів науково-технічного прогресу, розширення ринку та структурно-організаційних змін.

Д. Норт виділяє два основних джерела інституційних змін. Перше — зрушення в структурі відносних ціни, яке зумовлюються технічним прогресом, відкриттям нових ринків, зростанням населення тощо. Відповідно змінюється поведінка економічних суб'єктів, які починають розуміти необхідність перегляду «правил гри», тобто умов контракту, і діяти згідно з такою необхідністю, друге — ідеологія, під впливом якої формується структура уподобань, переваг людей.

Стан інституціональної рівноваги Д. Норт визначає як ситуацію, коли ніхто з агентів не зацікавлений у перебудові діючого набору інституцій. Стверджується, що якщо транзакційні витрати малі, то економічний розвиток завжди буде йти оптимальною траєкторією. Високі трансакційні витрати роблять економічні і політичні ринки недосконалими. На думку Д.Норта, організації мають працювати над мінімізацією трансакційних витрат з метою сприяння підвищенню ефективності господарства.