- •Тема 2.1.
- •Загальні властивості дисперсних систем
- •Класифікація дисперсних систем
- •Класифікація по дисперсності
- •Класифікація за агрегатним станом фаз
- •Класифікація по міжфазній взаємодії
- •Методи одержання колоїдних систем
- •Методи добування колоїдних систем
- •Методи диспергування
- •4. Ознайомлення з методами очищення колоїдних систем
- •Застосування ультрафільтрації і зворотного осмосу в деяких галузях харчової промисловості
- •Контрольні запитання
- •Тема 2.2.
- •2. Дифузійно-седиментаційна рівновага
- •3. Oптичні властивості колоїдних систем
- •4.Оптичні методи досліджень колоїдних систем
- •Контрольні запитання
- •Тема: 2.3. Поверхневі явища і адсорбція план
- •Адсорбція , її види
- •2. Адсорбція на межі розчин – газ
- •3. Адсорбція на межі тверде тіло-газ
- •4. Капілярна конденсація
- •5. Молекулярна адсорбція з розчинів
- •Особливості адсорбції розчинених речовин із розчинів:
- •6. Іонообмінна адсорбція
- •7. Адсорбція з багатокомпонентних розчинів
- •8. Принцип хроматографічного аналізу
- •Тим, хто хоче знати більше значення сорбційних явищ
- •Шкідливість деяких поверхнево-активних речовин (пар)
- •Контрольні запитання
- •Тема 2.4. Електрокінетичні властивості, стабілізація і коагуляція золей план
- •Електрокінетичні явища
- •Будова міцели гідрозоля
- •Агрегативна стійкість золей
- •Коагуляція
- •5. Коагуляційні методи очищення промислових вод на підприємствах харчової промисловості
- •Тим, хто хоче знати більше роль процесів коагуляції при формуванні грунтів
- •Склад шампунів
- •Тема 2.5. Структуроутворення в дисперсних системах план
- •Вільнодисперсні та зв’язанодисперсні системи
- •2. Гелеутворення. Тиксотропія. Синерезис гелів
- •3. В’язкість дисперсних систем
- •4. Рівняння н’ютона та шведова-бінгама
- •5. Криві течії
- •Контрольні запитання
- •Тема 2.6 мікрогетерогенні і грубодисперсні системи
- •1. Суспензії, їх стабілізація
- •Характеристика суспензій
- •Одержання суспензій
- •Властивості суспензій
- •Застосування суспензій
- •Емульсії та їх одержання
- •Визначення емульсій та поширення в природі
- •2.2. Класифікація емульсій
- •2.3.Утворення емульсій
- •2.4.Стійкість емульсій
- •2.5.Руйнування емульсій
- •2.6. Практичне значення емульсій
- •Піни, їх будова і стійкість
- •3.1.Будова пін та їх визначення
- •3.2. Одержання пін
- •3.3. Характеристика піноутворювачів та їх значення
- •3.4. Застосування пін
- •3.5. Руйнування пін
- •Аерозолі та їх властивості
- •4.1.Класифікація аерозолів
- •Розміри частинок димів і туманів
- •4.2. Методи одержання аерозолів
- •4.3. Властивості аерозолів
- •4.4. Аерозолі в народному господарстві, природі та техніці
- •Захист навколишнього середовища від диму, пилу тощо
- •Порошки
- •5.1. Визначення порошків та їх розміри
- •5.2. Методи одержання порошків
- •5.3. Особливості порошків
- •5.4. Властивості порошків
- •Контрольні запитання
- •Тема 2.7. Розчинення високомолекулярних сполук план
- •1. Будова молекул високомолекулярних сполук
- •Конформації макромолекул високомолекулярних сполук
- •Природні і синтетичні високомолекулярні з’єднання
- •3. Набухання полімерів
- •Набухання в технології харчових виробництв
- •Загальна характеристика розчинів полімерів
- •Драглі, їх утворення
- •Тим, хто хоче знати більше характеристика нових синтетичних полімерів
- •Функції білків в організмі
- •Характеристика меду
- •Склад губної помади
- •Контрольні запитання
- •Література
Конформації макромолекул високомолекулярних сполук
Макромолекули природних і деяких синтетичних високомолекулярних з”єднань частіше всього мають форму нерозгалужених ланцюгів або ланцюгів з невеликими розгалуженнями. Така лінійна форма макромолекул обумовлює типові для полімерів властивості - еластичність, здатність утворювати нитки, або плівки високої міцності, додавати при розчиненні в”язкі розчини. Ці властивості визначаються гнучкістю лінійних молекул, здатністю до коливально-обертального руху окремих ланок макромолекул навколо одинарних зв”язків, що їх з”єднують. Завдяки обертанню окремих ланок макромолекула вигинається і може приймати різні конформації.
Конформаціями називаються просторові форми молекул, що переходять одна в одну без розриву хімічного зв”язку за рахунок повороту ланок.
Так, як зв”язків в молекулі багато і важливих її конформацій. Але внутрішнє обертання в молекулах не може відбуватися вільно. В кожній макромолекулі крім атома вуглецю, що утворюють основний ланцюг, є атоми, водню, розташовані збоку від неї, а також атоми або групи атомів інших елементів, що заміщають водень. Вони можуть взаємодіяти одна з одною, знаходячись або в одній макромолекулі або в різних молекулах.
При повороті одного ланцюга в якій небудь макромолекулі змінюється відстань між цими боковими атомами або групами атомів, що в свою чергу викличе зміни енергії молекули. Відповідно, для повороту однієї частини молекули відносно іншої необхідно виконати роботу, значення якої залежить від будови молекули. Найбільш гнічкі ланцюги
- СН2 – СН1, бо взаємодія атомів водню в них невелика. Якщо замість атомів водню в молекулу входять полярні атоми і групи, наприклад,
- CI –OH-COOH, то взаємодія між ними буде більш сильною як в межах однієї макромолекули, так і між суспільними молекулами.
Це приводить до зменшення гнучкості макромолекул і збільшенню жорсткості полімерів.
При низьких температурах для макромолекул характерна витягнута форма. З підвищенням температури збільшується тепловий рух окремих ланок і макромолекули скручуються. Вірогідність існування випрямлених і скручених конформацій неоднакова. Це виходить хоча б з того, що гранично витягнутий стан лінійної макромолекули може бути тільки один, а скрученим макромолекулам може відповідати досить велике число конформації, тобто вони більш вірогідні.
Природні і синтетичні високомолекулярні з’єднання
До найбільш важливих природних високомолекулярних сполук відносяться білки, що є головною складовою частиною всіх речовин тваринного походження. Вони містяться також в рослинах, особливо в зернах пшениці, насінні бобових. Молекули білків побудовані із залишків різних амінокислот, з’єднаних пептидними зв’язками, але в якому порядку ці амінокислоти зв’язані одна з одною, для багатьох білків невідомо. Лінійно побудовані макромолекули білків можуть бути зв’язані одна з одною, наприклад, дисульфідними містками або водневими зв’язками. Молекулярна маса різних білків коливається в широких межах і досягає кількох мільйонів. Білки використовуються головним чином для харчових потреб. Деякі речовини, що містять білки – шкіра, шерсть, натуральний шовк – знаходять і технічне застосування.
Білки – основний матеріал, з якого побудований живий організм. Запас усіх білків у живих організмах повинен постійно поповнюватися, тому білки – найважливіші поживні речовини. Харчова цінність білків залежить від їхнього складу, тобто від вмісту в них незамінних (не синтезованих самим організмом) амінокислот. Звичайно тваринні білки вважаються для людини важливішими, ніж рослинні.
Природними високомолекулярними речовинами є целюлоза і крохмаль (вищі полісахариди).
Целюлоза – головна складова частина тканин рослин. Найбільше міститься чистої целюлози (96-98%) у бавовні. Молекули целюлози мають лінійну будову і складаються із залишків глюкози. Молекулярна маса її коливається в широких межах – від 500тис. до кількох мільйонів. Окремі макромолекули целюлози пов’язані між собою великою кількістю водневих зв’язків, тому вона не плавиться і не розчиняється.
Крохмаль є головною складовою частиною всіх злаків та картоплі. Він складається з двох полісахаридів, амілози та амілопектину.амілоза – лінійний полімер, побудований із залишків глюкози; молекулярна маса амілози вимірюється сотнями тисяч. Амілопектин – розгалужений полімер, також побудований із залишків глюкози; його молекулярна маса може досягати кількох мільйонів.
До найбільш розповсяджених і важливих для харчової промисловості синтетичних полімерів відносяться поліетилен, поліпропілен, полівінілхлорид та політетрафторетилен.
Поліетилен (-СН2 – СН2-)n одержують полімеризацією етилена. Молекули цього полімера лінійні, іноді мають невеликі розгалуження. Молекулярна маса поліетилена знаходиться в межах 25000 до 100000.
При кімнатній температурі він не розчиняється ні в жодному з відомих розчинників. При 110-120оС становиться пластичним і легко деформується. Завдяки водостійкості, поганий газо- і паропроникності полетилен використовують у вигляді плівки для упаковки харчових продуктів. З нього виготовляють труби, пробки і ємкості для зберігання рідин. СН3
|
Поліпропілен (-СН2-СН-)n має молекулярну масу 60000-200000. Він стійкий до дії кислот. При звичайній температурі поліпропілен ні в чому не розчиняється, плавиться при температурі 164-170оС.
Поліпропілен застосовують для виробництва пакувальної плівки, посуду, труб. Волокна з поліпропілену відрізняються високою міцністю.
Сl
|
Поліввінілхлорид (-СН2-СН-)n складається з лімітних або малорозгалужених молекул. Його молекулярна маса 18000-30000. На основі полівінілхлориду промисловість випускає вініпласт – твердий пружний матеріал. Він добре зварюється і склеюється. Його застосовують для виготовлення листів, плівки, труб і деталей апаратури, які можуть експлуатуватися при температурі не вище 50-60оС.
Політетрафторетілен тефлон ( - СF2 – CF2 - )n плавиться при 320-327оС. Ні в чому не розчиняється і має надзвичайно високу хімічну стійкість до дії сильних кислот, луг і органічних розчинників навіть при підвищених температурах. Використовується для виробництва хімічно стійких труб, кранів, вентилів, підшипників.
