Поняття та ознаки держави
Держава – політико-територіальне утворення, що діє на певній території, поширює на неї свою владу, характерезується населенням на яке така влада поширюється, надає своїм рішенням загально-обов’язкового правового характеру, спрямовує свою діяльність на впорядкування суспільних відносин за допомогою системи спеціально створених органів та організацій.
Ознаки держави:
основні ознаки держави, тобто тих характеристик без яких таке утворення, держава, існувати не може:
територія – просторова сфера держ юристдикції, або простір на який розповсюджується дія суверенітету держави:
Територію держави можно розподілити на 2 частини:
фактична територія держави - просторова межа, яка визначена держ кордонами.
Юристдикційна територія держави – простір, на якому розповсбджується дія національного законодавства
Юрисдикційна територія держави складається з фактичної території держави та з території з особливим правовим режимом
Територія з особливим правовим режимом складається з:
З зони екс-територіальності( ділянки території на яких розташовані посольства, консульства, іноземні військові суди, дипломатичні представництва, преміщення міжнародних організацій)
Окуповані території (на яких дія суверенітету призупиняється, а фактично свої повноваження виконує та влада, яка цю територію захопила, або ж та влада, яка взяла цю територію під протекторат)
3. Наявність механізму та апарату влади, що передбачає наявність сукупності органів держави, які утворюють цілісну систему, а діяльність яких спрямовується на реалізацію функцій держави. Відсутність апарату держави униможливлює її функціонування, як повноцінного політико-територіального утворення, яке своїми функціями здійснює управління суспільства.
4. Наявність чіткої системи нормативно-правової бази на підставі якої відбувається правове забезпечення та правове підґрунтя діяльності держави (тобто лише за умови наявності норм права держави на законних підставах, може здійснювати свою діяльність)
5. Наявність чітко узгодженої та збалансованої системи податків, це є економічною підставою функціонування б-я держави і виступаю як основна умова економічної стабільності такої держави.
Висновки: кількість основних ознак держави не є сталою, оскільки кожна держава в залежності від форми державного устрою правління, політичного режиму, системи права, має власні особливості, які впливають на можливість виокремлення її основних ознак.
Група ознак держави:(факультативні, ті ознаки, відсутність яких дає можливість існувати державі як політико-територіальному утворенню. Вони вважаються додатковми до основних і до них відносимо):
Наявність конституції
Наявність збройних сил(переважно держави які не є досить розвинутими)
Наявність національної грошової одиниці( у зв’язку з існування світової грошової одиниці)
Наявність атрибутів держави
Наявність міжнародного співробітництва
Сутність держави
Сутність держави – об’єктивні, стійкі характери держави, що досліджується в результаті визначення взаємозв’язків між елементами структури держави, а також взаємодії держави і суспільства.
В юридичній літературі існує декілька підходів до визначення сутності держави: класовий, загальносоціальний, релігійний, національний, гносеологічний.
Класова сутність держави визначається як реальна можливість держави бути суб’єктом політичної діяльності шляхом закріплення, реалізації та гарантування інтересів економічно-пануючого класу. Тобто, говорячи про класовий підхід ми характеризуємо інтереси пануючого класу.
Перевага класового аспекту в діяльності держави відбувалась ще на ранніх етапах розвитку суспільства і була обумовлена суспільним розподілом праці, виникненням різних форм соціальної нерівності та розколом суспільства на класи, інтереси яких були достатньо антагоністичними.
Антагонізм інтересів класів був наслідком нерівномірного розподілу ресурсів між ними. Тобто, одна група накопичувала матеріальні блага (засоби виробництва, майно, раби тощо), а інша таких благ не мала.
В цьому напрямку слід відмітити, що розвиток процесів соціальної деформації та нерівності був прогресивним кроком, оскільки, певним чином, звільняв особистість від прямої залежності її від природних явищ та від сили первіснообщинного ладу. Розподіл та соціалізація праці дозволяли індивіду удосконалювати свої виробничі можливості та підвищувати рівень власного матеріального становища.
Тому для організації та управління суспільством, що складається з різних груп з не співпадаючими інтересами, створюється держава, яка стоїть над ними та регулює їх взаємовідносини. Регулювання суспільними відносинами в цьому випадку здійснюється в інтересах економічно пануючого класу, якому належить державна влада та встановлює власну диктатуру.
Засновником класового підходу до сутності держави вважається марксизм, який абсолютизував роль та значення економічної і класової нерівності. Послідовники марксизму під впливом об'єктивних та суб'єктивних факторів стали акцентувати увагу виключно на класовій природі репресивної функції держави. Так, В.І.Ленін підкреслював, що держава є особливою організацією сили та насилля з метою придушення будь-якого класу.1
В межах зазначеного підходу до сутності держави значна увага приділялась здійсненню політичної влади в державі, як центрального елементу політичної системи суспільства. Якщо така влада знаходилась в руках того класу, інтереси якого співпадають з інтересами більшості населення, тоді дійсно управління державою можливе у відповідності до волі більшості. Якщо ж політична влади знаходилась в руках класу, інтереси якого з інтересами більшості не співпадають, то в такому випадку будь-яке правління більшістю перетворюється у придушення інтересів частини начелення, що і складає його більшість.1 Тобто держава визнає інтереси правлячого класу (меншості), ігноруючи при цьому інтереси більшості.
Зазначений підхід до сутності держави обмежував соціальну природу самої держави шляхом підтримки інтересів пануючого класу, загострення класових протиріч і, як наслідок, неможливість досягнення класового компромісу.
Необхідно відмітити, що класовий підхід до сутності держави дозволив виявити характер державної влади, встановити тісний зв'язок держави з інтересами економічно пануючого класу. У зв'язку з своїм одностороннім характером такий підхід в повній мірі не міг відобразити уяву про державу, визначаючи її лише як примусовий, насильницький апарат. Такому односторонньому характеру цього підходу сприяло матеріалістичне розуміння історії, що було основою соціальної філософії марксизму. У відповідності з матеріалізмом, всі зміни, що відбувались у суспільстві пов'язані з процесами матеріального виробництва, тобто, в сфері виробничих відносин, що і складають базис всього суспільства. Визначальними серед виробничих відносин є відносини власності на засоби виробництва. Всі інші відносини та інститути, в тому числі і держава, є похідними. 2
Класовий підхід характеризує державу як:
засіб відображення інтересів певної соціальної групи;
засіб реалізації політичної влади;
засіб примусового впливу на суспільство;
засіб придушення волі та інтересів більшості.
Загальносоціальна сутність держави – виявляється в можливості закріпити та забезпечити верховенство соціальної сфери суспільства та верховенство прав та свобод особи.
Спроби визначити загальносоціальну сутність держави вбачались ще у вченнях античних мислителів. Зокрема, Платон вбачав соціальне призначення держави в досягненні єдиної мети – блага всього полісу. Філософ розробив теоретичну модель ідеальної держави, діяльність якої спрямована на досягнення щасливого існування всієї держави в цілому.1
Загальносоціальний аспект сутності держави особливо яскраво проявляється в її взаємодії з громадянським суспільством. В цьому напрямку важливого значення набуває співвідношення вузькокласових (групових) інтересів пануючої верхівки (еліти) і інтересів усього суспільства за різних історичних часів. Як правило, посилення однієї з них призводить до послаблення іншої. До середини XIX ст. у більшості країн перевага була на боці організованого примусу, захисту інтересів економічно пануючого класу. Поступово у ряді цивілізованих держав Заходу в зв'язку із розвитком громадянського суспільства все більшого значення набувають загальносоціальний аспект державної діяльності, завдання забезпечення суспільного блага.
Перевага загальносоціального аспекту сутності держави відбулася завдяки зниженню частки його класового змісту як певного результату розвитку громадянського суспільства, становлення прав і свобод особи. У сучасних цивілізованих державах не існує чітко виражених класів, соціальні суперечності втратили антагоністичний характер, зріс загальний життєвий рівень населення.
Така держава в сучасних західних теоріях трактується як надкласова, що представляє інтереси всіх верств суспільства. Вона називається соціальною правовою державою, державою соціальної демократії. Проте сутність такої держави не позбавлена класового аспекту, який не настільки виражений, як в експлуататорських державах -- рабовласницьких, феодальних, буржуазних. Більш того, у сучасних державах (внаслідок втрати антагоністичного характеру класових суперечностей) ці аспекти аж ніяк не обов'язково протилежні один одному. Соціальна правова держава припускає наявність громадянського суспільства, де громадянин -- суб'єкт права -- є вільною, автономною особою.
Загальносоціальна сутність держави у більш широкому розумінні полягає в тому, щоб забезпечити компроміс інтересів різних соціальних груп, пом'якшити та подолати класові протиріччя, здійснювати пошук шляхів досягнення згоди та належного співіснування держави та суспільства.
Загальносоціальна сутність держави характеризує державу як:
засіб реалізації функцій по управлінню суспільством;
засіб забезпечення рівності правового статусу суб’єктів суспільних відносин;
засіб знаходження соціального компромісу.
Національна сутність держави – виявляється в її характеристиці, як суб’єкта закріплення національного суверенітету, що, відображаючи інтереси більшості, враховує та забезпечує інтереси національної меншості.
Національна сутність держави характеризує державу як:
результат здійснення національного суверенітету;
засіб закріплення за допомогою права інтересів нації, що складає більшість населення;
засіб забезпечення можливостей для розвитку національних меншин.
Релігійна сутність держави виявляється у її спроможності забезпечувати захист та реалізації ідей пануючої релігії.
Релігійна сутність держави виявляється у характеристиці держави як:
засобу правового закріплення релігійних норм;
засобу охорони релігійних традицій;
засобу поєднання релігійних та державних функцій.
Сутність держави не лишається незмінною. По-перше, змінювалися класи, політичним знаряддям яких була держава, а зі зміною місця класу в історичному процесі змінювалася і сутність держави. Навіть поверховий аналіз рабовласницької і ранньобуржуазної держави демонструє суттєву різницю між ними у найбільш істотних характеристиках. У першому разі влада пануючого класу здійснювалася над безправним рабом, у другому - над вільним робітником. Не випадково саме у буржуазному суспільстві починаються процеси, які викликають серйозні зміни самої сутності держави. По-друге, змінилися соціальні умови існування класів, політичні відносини між ними. Поводитися з вільною людиною так, як можна було поводитися з рабом, неможливо у принципі. Держави, сутністю яких була диктатура одного класу (буржуазії), поступово перетворювалися у такі, сутністю яких стають соціальне партнерство, соціальний компроміс і соціальна злагода.