23. Взаємозв'язок зовнішньої політики і міжнародного права

Міжнародне право, зовнішня політика і дипломатія - явища не тільки взаємозв'язані, але вони багато в чому переплітаються. Тому дослідження якого-небудь з них окремо неможливе. Політика кожної держави як єдиного цілого ділиться залежно від сфери застосування на внутрішню і зовнішню, але обидві вони мають єдине соціальне і економічне коріння. Зовнішня політика держави реалізується в рамках міжнародної системи, де вона взаємодіє із зовнішньою політикою інших держав і їх союзів, випробовує дію міжнародних організацій. Зовнішньополітична поведінка держави безпосередньо визначається не тільки внутрішніми чинниками але і станом міжнародної системи, який з одного боку накладає обмеження на зовнішню політику, а з іншого - надає можливості для певних зовнішньополітичних акцій. "Зовнішня політика - поняття вельми широке. Воно включає зовнішньополітичний курс держави, зовнішньополітичні доктрини, концепції, органи, які здійснюють зовнішньополітичні функції, і, головне - зовнішньополітичну діяльність, або зовнішньополітичну поведінку держави. Саме в процесі зовнішньополітичної діяльності держав створюються і реалізується норми міжнародного права [2, с. 107].

Проблема співвідношення зовнішньої політики і міжнародного права - це, по суті, проблема співвідношення політики і права в міжнародній системі. Оскільки міжнародне право функціонує в рамках міжнародної системи і, тут же реалізується зовнішня політика держави, то їх співвідношення набуває особливих рис. По суті, всі міжнародно-правові акти мають не тільки юридичний, але і політичний характер, а породжені ними відносини є і політичними і правовими. Французький юрист М. Віралі, кажучи про співвідношення зовнішньої політики і міжнародного права вважає, що "будь-який договір, будь-яка розбіжність юридичного характеру, всі норми міжнародного права мають політичний зміст і характер, і, навпаки, політика включена в право в тому значенні, що правопорядок переплітається з певним політичним порядком" [2, с.234] .

Дійсно, і дотримання і порушення норм міжнародного права виражається в зовнішньополітичних діях, а відповідні рішення держави це зовнішньополітичні рішення. В результаті взаємодії зовнішньої політики держав складаються міжнародні і політичні відносини, вимагаючи для свого регулювання адекватних, політичних по своїй природі норм. Якщо все юридичне в міжнародній системі має політичну природу, то не все політичне є юридичним, і, звичайно, не будь-яка зовнішньополітична поведінка держави є міжнародно-правовою поведінкою.

Розкриваючи суть проблеми співвідношення зовнішньої політики і міжнародного права, все ж таки виникає питання, що є більш приоритетним, примат міжнародного права, або ж, - примат зовнішньої політики держав в міжнародних і міждержавних відносинах. В західній міжнародно-правовій літературі досить поширений погляди на співвідношення міжнародного права і зовнішньої політики, які по суті жертвують правом ради політики.

Роль дипломатії в проблемі співвідношення зовнішньої політики і міжнародного права

Розглядаючи проблему співвідношення зовнішньої політики і міжнародного права, необхідно звертати увагу на роль дипломатії в цьому співвідношенні. Насправді міжнародне право і дипломатія - це дві окремі, але нерозривно зв'язані і узгоджені між собою сторони міжнародного життя : дипломатія, беручи активну участь в створенні і здійсненні норм міжнародного права, разом з тим підкоряється цим нормам; міжнародне право, що складається і застосовується в процесі дипломатичної діяльності, в той же час встановлює рамки і форми цієї діяльності. Співвідношення міжнародного права і дипломатії можна зрозуміти, розглядаючи міжнародні відносини як цілісну систему. З.А.Поздняков в своїй книзі "Системний підхід і міжнародні відносини" пише : "Наврядчи сьогодні можна, наприклад, зовнішню політику тієї або іншої держави розглядати ізольовано від системи міжнародних відносин, в яку ця держава входить і яка в певних межах детермінує його зовнішню політику".

Разом з цим Г.І. Тункін вводить нове поняття "міжнародна юридична система". Останнє є частиною міжнародної системи і складається з міжнародного права, рекомендацій міжнародних організацій і міжнародних домовленостей. "Вказані рекомендації і домовленості, - пояснює Г.І. Тункін, - не являються нормами міжнародного права, але, мабуть, їм властивий певний міжнародно-правовий елемент. Якщо це так, то доцільно розглядати такі рекомендації і домовленості у зв'язку з міжнародним правом, об'єднавши їх разом з ним в єдину систему, яку можна назвати міжнародною юридичною системою. Це система міжнародних норм, яка включає норми міжнародного права, а також міжнародні норми, що є частково правовими".

Дипломатія, граючи важливу роль у виробленні норм міжнародного права, грає ще більш важливу і безпосередню роль у виробленні рекомендацій і домовленостей, оскільки вони знаходяться як би на межі міжнародного права й міжнародної політики. Все це свідчить про вельми складну структуру системи міжнародних відносин. В систему міжнародних відносин входять як її компоненти: економічні, політичні, у тому числі дипломатичні, правові, моральні і інші відносини, тісно переплетені між собою, і регулюючі ці відносини норми: правові норми, що є лише частково правовими, а також моральні норми. Дипломатія і міжнародне право є такими важливими компонентами цієї системи, що їх можна назвати підсистемами сукупної системи міжнародних відносин.

Дійсне співвідношення дипломатії і міжнародного права як підсистем систем міжнародних відносин можна зрозуміти, виходячи з таких теоретичних передумов. Дипломатія прагне здійснити зовнішньополітичні інтереси даної держави і шляхом морально-політичної дії на інші держави, досягти задоволення цих інтересів на основі узгодження їх із зовнішньополітичними інтересами інших держав, з якими вони іноді співпадають, іноді ж відрізняються від них і навіть їм суперечать. Тим самим дипломатія прагне досягти узгодження державної волі, що виражає ці інтереси. Разом з тим вона прагне закріпити досягнуте узгодження волі в більш менш стабільні і міцні форми, а це зв'язано встановленням загальновизнаних правових принципів і правил міжнародної поведінки, що є як би законами міжнародного життя для всіх або, принаймні, для декількох держав. "Дипломатія грає величезну роль у встановленні цих принципів і правил, оскільки саме вона готує умови для досягнення узгодження волі відносно, як їх змісту, так і визнання їх обов'язковості".

Будучи встановленими в результаті дипломатичної діяльності, ці принципи і правила придбавають самостійне існування, вони стають загальними міжнародними нормами, регулюючими відносини між державними обов'язковими для них, незалежно від того, чи відповідає їх дотримання подальшим змінам інтересів і волі окремих держав. Дотримання норм міжнародного права стає обов’язковою підставою правомірності зовнішньої політики і дипломатії кожної держави. Зрозуміло, ці норми не є абсолютно незмінними, застиглими, однаковими на всі часи, але зміна вимагає того ж узгодження волі держав, за допомогою якого вони були встановлені. Співвідношення міжнародного права і дипломатії - це постійна взаємодія і взаємопроникнення двох найважливіших компонентів цілісної системи міжнародних відносин. При цьому можна виділити наступні головні сфери зіткнення міжнародного права і дипломатії в повсякденному міжнародному житті.

По-перше, дипломатія, формулюючи волю держави і добиваючись її узгодження з волею інших держав, бере активну участь в створенні норм міжнародного права та є виключно важливим чинником правотворчості в міжнародних відносинах.

По-друге, дипломатія здійснює норми міжнародного права, проте здійснення міжнародно-правових норм дипломатією не є якийсь механічний процес, бо дипломатія тлумачить ці норми, застосовує їх в різних конкретних умовах і вкладає в їх здійснення певне політичне значення, яке в окремих випадках може накласти відбиток на їх подальший розвиток.

По-третє, міжнародне право робить зворотний вплив на дипломатію. З одного боку міжнародне право обмежує діяльність дипломатії, оскільки дипломатія в своїй діяльності вимушена зважати на норми міжнародного права і не порушувати їх, з другого боку, міжнародне право служить засобом для обґрунтовування тих або інших дипломатичних акцій.

Крім цього, міжнародне право визначає форми діяльності дипломатії, зокрема в тім, що торкається функціонування дипломатичних представництв, висновок міжнародних договорів, проведенню міжнародних конференцій, функціонування міжнародних організацій, мирного дозволу міжнародних суперечок, конфліктів.