Тема 2.3. Персонал підприємства і продуктивність праці

Т 2.3.1. Планування та аналіз чисельності працюючих

План

1. Персонал підприємства

2. Розрахунок чисельності працюючих

Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та (або) практичний досвід і навики роботи. Крім постійних працівників, у роботі підприємства можуть брати участь на основі контракту інші працездатні особи.

При обчислені чисельності працюючих на підприємстві насамперед слід розрізняти їх спискову, середньоспискову і явочну чисельність.

До спискової чисельності входять всі постійні, тимчасові і сезонні працівники, які прийняті на роботу на один і більше днів, незалежно від того, чи перебувають вони на роботі, у відпустці, відрядженні, звільнені з роботи у зв’язку з непрацездатністю та інше.

Середньоспискова чисельність за місяць розраховують сумуванням спискової чисельності за всі дні місяця і діленням на число календарних днів у місяці.

Явочна чисельність (Ч_яв) включає всіх працівників, які з’явились на роботу у певному періоді (протягом робочого дня, тижня, місяця тощо).

Співвідношення між списковою та явочною чисельністю можна представити так:

=

де К_сс – коефіцієнт спускового складу, який характеризує співвідношення між ефективним (Ф_еф) і номінальним (Ф_ном) фондом робочого часу, відпрацьованим одним працівником у певному періоді;

Обчислення планової потреби у працівниках підприємства розпочинається із визначення їх загальної чисельності прмислово-виробничого і непромислового персоналу.

Розрахунок планової чисельності промислово-виробничого персоналу (Ч_пвп.пл) здійснюється за формулою:

Ч_пвп.пл= Ч_пвп.б* , люд.

де Ч_пвп.б – базова чисельності промислово-виробничого персоналу, люд.;

I_q- індекс росту обсягу виробництва в плановому році;

I_пп- запланований індекс росту продуктивності праці.

Планова чисельність основних робітників (Ч_ор) визначається трьома методами:

1. За трудомісткістю виробничої програми:

Ч_ор = , люд.

Де Т_сум – сумарна трудомісткість виробничої програми, н-год;

Ф_д – дійсний фонд часу роботи одного середньоспискового робітника, год.; (визначається за балансом робочого часу середньоспискового робітника);

К_вн – середній коефіцієнт виконання норм по підприємству.

2. За нормами обслуговування:

Ч_ор= , люд.

де n – загальна кількість одиниць устаткування/ яка обслуговується, одиниць;

З_м – кількість змін роботи устаткування;

Н_о – норма обслуговування на одного робітника, одиниць.

3. За нормами виробітку:

Ч_ор = , люд.

де N – планова кількість виробів, натур.одиниць;

Н_вир – годинна норма виробітку одного робітника, натур.один.

Планова чисельність допоміжних робітників (Ч_др) визначається аналогічно чисельності основних робітників, якщо для них встановлені певні норми виробітку чи обслуговування.

Якщо ж такі норми не встановлені, то спискова чисельність допоміжних робітників обчислюється за формулою:

Ч_др = n_д*З_м*К_сс, люд.

При обчисленні чисельності робітників підприємства важливим моментом є правильне встановлення дійсного (ефективного, корисного) фонду часу роботи одного середньоспискового робітника. Цей фонд визначається шляхом складання баланса робочого часу середньоспискового робітника.

Таблиця 2.3.1. – Баланс робочого часу середньоспискового працівника

Показники	Очікуванні результати
Кількість календарних днів	365
Вихідні і святкові дні	110
Номінальний фонд робочого часу, днів	255
Цілоденні невиходи на роботу
З них:	36
чергові відпустки	21
у зв’язку з непрацездатністю	6
виконання державних обов’язків	2
з дозволу адміністрації	1
додаткові відпустки	3
прогули	1
Цілоденні простої	1
страйки	1
Явочний робочий час, днів	219
Номінальна тривалість робочого дня, год.	8,0
Внутрішньозмінні втрати робочого часу, год.	0,35
Фактична тривалість робочого дня, год.	7,65
Дійсний (корисний) фонд робочого часу за рік, год	1675,35

Чисельність непромислового персоналу визначається аналогічно розрахунку основних і допоміжних робітників.

Додаткова потреба у працівниках різних категорій визначається на основі балансу робочої сили. Він відображає наявну чисельність персоналу на кінець звітного періоду, планову потребу у працівниках у розрахунковому періоді і “нестачу” працівників. Така додаткова потреба у працівниках (Ч_{пвп дод}) обчислюється за формулою:

Ч_{пвп дод} = Ч_{пвп пл} –Ч_{пвп б}, люд.

Рух кадрів на підприємстві характеризується за допомогою коефіцієнтів:

а) обороту робочої сили по прийому (К_оп):

К_оп = ,

де Ч_п – чисельність прийнятих на роботу за відповідний період, люд.;

Ч_сс – середньоспискова чисельність працівників у цьому ж періоді, люд.;

б) обороту робочої сили по звільненню (К_оз):

К_оз = ,

де Ч_зв.заг- загальна чисельність звільнених за відповідний період з будь-яких причин, люд.;

в) коефіцієнту плинності (К_пл):

К_пл = ,

де Ч_зв – чисельність звільнених за власним бажанням, за порушення трудової дисципліни або з інших причин, не пов’язаних з виробництвом, люд.

ЕКОНОМІЧНИЙ ЕФЕКТ від зниження плинності визначається через економію робочого часу та додатковий випуск продукції.

Економія робочого часу (Е_часу) визначається:

Е_час = Ч_зв*t, днів,

t – втрати часу у зв’язку із плинністю, тобто час на заміщення необхідною робочою силою одного звільненого, днів.

Додатковий випуск продукції (В_дод) обчислюється:

В_дод = Е_часу*В_план, грн.,

де В_план – плановий виробіток на одного працюючого за один людино-день, грн.

Контрольні запитання:

1) Визначення персоналу підприємства.

2) Спискова, середньоспискова та явочна чисельність персоналу підприємства.

3) Розрахунок планової чисельність основних робітників.

4) Розрахунок планової чисельність допоміжних робітників

5)Розрахунок балансу робочого часу середньоспискового працівника.

6) Визначення чисельності непромислового персоналу.

7) Коефіцієнти руху кадрів підприємства.

8) Розрахунок економічного ефекту від зниження плинності.

Т 2.3.2 Продуктивність праці

План

1. Визначення продуктивності праці.

2. Натуральні, вартісні та трудові показники продуктивності праці.

Узагальнюючим показником ефективності використання робочої сили на підприємстві є продуктивність праці. Цей показник характеризує співвідношення результатів та витрат праці, тобто обсягу вироблених матеріальних або нематеріальних благ і кількості витраченої на це праці.

Зростання продуктивності праці забезпечує збільшення обсягу вироблених благ без збільшення трудових затрат. Внаслідок цього та ж чисельність працівників може дати за одиницю часу більшу кількість продукції. Тому затрати часу (праці) на одиницю продукції у міру зростання продуктивності праці знижуються. Це є показником економічного зростання держави в цілому, оскільки забезпечується зростання реального продукту і доходу.

Продуктивність праці – це показник, що характеризує її ефективність і відображає співвідношення обсягу продукції, робіт, послуг та кількості праці, затраченої на його виробництво. Він характеризує ступінь плодотворності конкретної праці.

Рівень продуктивності праці характеризується показником виробітку, який визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленої одним працівником за одиницю часу.

Методи визначення виробітку можуть бути різними залежно від того, якими одиницями вимірюється обсяг продукції і затрати праці. Це натуральний, вартісний та трудовий.

Натуральні показники продуктивності праці визначаються шляхом ділення обсягу виробленої продукції у фізичних одиницях (штуках, метрах тощо) на кількість затраченого часу в нормо-годинах. Такі показники можуть застосовуватись або в умовах виробництва підприємством однорідної продукції, або на окремих робочих місцях.

Тому, якщо підприємство випускає кілька видів продукції, яка є схожою, але відрізняється окремими параметрами і характеристиками (об’ємом, розмірами, продуктивністю, тощо), доцільно використовувати умовно-натуральні показники вимірювання продуктивності праці.

Вартісні показники продуктивності праці визначаються діленням обсягу виробленої продукції в грошовому виразі на затрати праці, виражені в середньосписковій чисельності робітників або відпрацьованій ними кількості людино-днів, людино-годин. Ці показники є найбільш універсальними, дають можливість оцінювати рівень продуктивності праці при виробництві принципово різної продукції. Їх недоліком є те, що необґрунтоване завищення цін на продукцію призводить до фіктивного зростання продуктивності праці.

Трудові показники продуктивності праці визначаються діленням обсягу продукції, представленого в затратах робочого часу в нормо-годинах, на кількість робітників.

Оберненим показником до показника виробітку є трудомісткість, що характеризує кількість робочого часу, затраченого на виробництво одиниці продукції, і визначається діленням затрат праці на обсяг виробництва продукції.

Контрольні запитання:

1. Дайте визначення продуктивності праці.

2. Натуральні показники продуктивності праці.

3. Вартісні показники продуктивності праці.

4. Трудові показники продуктивності праці.