1.Значення рекреаційного комплексу для розвитку економіки та здоров’я людини.

Більшість країн визначають напрями свого розвитку, як забезпечення сталого економічного зростання, створення суспільства, заснованого на знаннях, інформації та інноваціях, включення країни в єдине наукове і технологічне європейський і світовий простір. При цьому найважливішим у реалізації державної політики є визначення пріоритетів соціально-економічного розвитку та механізмів їх реалізації, під якими слід розуміти закони, бюджетне фінансування та потенціал територіальних утворень. На мій погляд, головним пріоритетом має бути обрано соціалізація державної політики, яка сприяє прогресивному розвитку людського співтовариства і кожної окремої особистості на основі збереження соматичного, репродуктивного та психоемоційного здоров'я людей. Актуальність теми даного дослідження підтверджується тим, що за останнє десятиліття захворюваність дітей збільшилася на 25%, інвалідність - на 21%, зниження іммуннореактівной системи спостерігається у 35-70% дітей, хворих на туберкульоз налічується більше 90 тис. осіб, з них 50 тис. чол . - Діти. При цьому число санаторіїв України скоротилося на 14%, а санаторіїв МОЗ - на 23,1%. Слід зазначити, що збереження сформованих тенденцій неминуче призведе до знищення генофонду країни і створить загрозу її національній безпеці. Разом з цим, ми розуміємо, що можливе збільшення економічного потенціалу (зростання ВВП на душу населення), з одного боку, створює передумови для підвищення якості життя і для позитивних структурних змін в економіці, з іншого, підвищує рівень екологічної небезпеки та негативно відбивається на здоров'ї людей.

2. Особливості розміщення рекреаційних ресурсів.

2.1. Мінеральні води.

Мінеральними лікувальними водами називають природні води, які завдяки підвищеній концентрації біологічно активних компонентів мають лікувальні властивості. Одним з найважливіших факторів лікувальної рекреації є наявність природних мінеральних вод, серед яких виділяються кілька основних бальнеологічних груп. До першої групи відносяться мінеральні води без специфічних компонентів і властивостей. Їх лікувальна дія зумовлена ​​іонним складом та загальною мінералізацією, а на земну поверхню вони виводяться свердловинами і використовуються на курортах Миргорода (Полтавська область), Куяльника (Одеська область), Трускавця (Львівська область), Феодосії (АР Крим), Очакова (Миколаївська область ) та інших. До другої групи відносяться вуглекислі мінеральні води, лікувальна дія яких обумовлена ​​наявністю великої кількості вуглекислого газу (до 95-100%), а також іонним складом та загальною мінералізацією. Більшість цілющих джерел цих вод знаходиться в Закарпатті. Третя група - сірководневі або сульфідні мінеральні води, фізіологічне і лікувальне дія обумовлена ​​наявністю сульфідів і вільного сірководню. Вони пов'язані з нафтогазовими відкладами Прикарпаття і Криму. До четвертої групи належать найбільш поширені і мають найважливіше курортне значення хлоридні натрієві води. На їх основі працюють курорти карпатського регіону: Шаянське і Синякської санаторні комплекси (Закарпаття), Великий Любінь (Львівська область), Черче (Івано-Франківська область). До п'ятої групи відносяться мінеральні води з високим вмістом заліза, марганцю, міді та алюмінію. Їх лікувальна дія зумовлена ​​одним або декількома з перерахованих фармакологічно активних компонентів. В Україні ці води рідкісні і використовуються переважно в санаторіях Закарпаття. Шосту групу формують мінеральні води з високим вмістом брому, йоду і органічних речовин. Найбільш відомими родовищами вод цього типу є Трускавець ("Нафтуся"), Східниця (Львівська область) та Березівські мінеральні води (Харківська область). Бромні підземні води виявлені в Карпатах і Криму, де вони використовуються для прийняття ванн і внутрішнього вживання. У сьому групу входять радонові (радіоактивні) мінеральні води. Основну їх масу становлять хлоридні киснево-азотні слабомінералізовані води неглибокої циркуляції атмосферного походження, що формуються у зонах тектонічних порушень (Житомирська, Вінницька, Кіровоградська, Хмельницька та Київська області). На їх базі функціонують десяток лікувальних установ, а найбільш відомі розташовані на курорті Хмільник (Вінницька область). Курорти мінеральних вод України: Серед десятків українських курортів, діяльність яких нерозривно пов'язана з використанням родовищ лікувальних мінеральних вод, коротко зупинимося на чотирьох найбільш популярних. Трускавець, Львівська область. Найвідоміший бальнеологічний курорт України. Перша письмова згадка про Трускавець датована 1462 роком. На початку 1860-х років кількість відвідувачів курорту перевалила за тисячу. Нинішній Трускавець приймає близько напівмільйона курортників на рік і бювети мінеральних вод тут ніколи не пустують. Слов'янськ, Донецька область. У 1832 році штаб-лікар Яковлєв на озері рапнимі почав лікування солоною водою і брудом групи солдатів. Цей рік прийнято вважати датою заснування Слов'янського курорту, де успішно лікують захворювання органів руху і кровообігу, нервову систему і гінекологічні хвороби. У Слов'янську діють 3 санаторії, бальнеологічна і грязелікарня. Миргород, Полтавська область. Перші згадки про Миргороді на берегах річки Хорол відносяться до XV століття. Відомим курортом Миргород став завдяки старанням доктора, відставного генерал-майора І. Зубковського. У 1917 році він заснував тут бальнеогрязевий курорт, завдяки якому і, особливо, місцевій мінеральній воді Миргород відомий не тільки всій Україні, а й за кордоном. Вхід на територію курорту відзначає традиційна колонада, а на його території встановлено монумент засновникові курорту Івану Зубковський. Хмільник, Вінницька область. Найстаріший місто області (відомий з 1362 року) розташований на берегах річки Південний Буг. Незважаючи на це він став одним з наймолодших відомих бальнеологічних курортів країни. У 1934 році під час буріння артезіанської свердловини тут випадково були виявлені радонові мінеральні води. Після Великої Вітчизняної війни починає діяти обласна водолікарня, а в 1950-60-ті роки - мережа санаторіїв. (Див. Додаток А)