3. Сучасний рівень розвитку рекреаційного комплексу. Типи рекреаційних об’єктів.

Для сучасного етапу розвитку економічних відносин характерне зростання ролі рекреації у всіх сферах життєдіяльності суспільства, обумовлене підвищення значення відпочинку в процесі відтворення робочої сили. Рекреаційна сфера, як невід'ємна складова економічної системи, щорічно залучає значні розміри рекреаційних, трудових, матеріальних ресурсів і технологій. Матеріальне виробництво і ринок послуг все більше і більше орієнтуються на ринок рекреаційних послуг. Значення рекреаційної діяльності особливо посилюється під впливом як науково-технічної революції, так і погіршення умов життя і т.д. Розвиток рекреаційної діяльності обумовлює безперервний пошук оптимальних співвідношень між виникаючими потребами населення у відпочинку та раціональним використанням унікальних природних ресурсів, то метою даного дослідження є аналіз основних тенденцій розвитку рекреаційного комплексу. Оскільки входження в ринкову економіку супроводжується наявністю максимальної диференціації пропонованих рекреаційних послуг, наданням можливості їх вибору різними категоріями населення. Рекреаційні потреби, як одні з соціальних потреб суспільства є основним чинником ефективного розвитку, задовольняються в процесі рекреаційної діяльності. Найважливішим аспектом рекреаційної діяльності є регіональний, так як рекреація можлива тільки на територіях, які мають певними умовами, обстановкою, ресурсами. Т.Н. Дементьєва виділяє 7 основних видів рекреаційних ресурсів: - бальнеологічні - розвідані і затверджені запаси мінеральних вод; - бальнеогрязьові - запаси грязі, передбачувані до експлуатації на розрахунковий період; - фітолікувальні - масиви лісових і паркових насаджень; - ландшафтні - для тривалого відпочинку; - кліматичні - для тривалого відпочинку, санаторно-курортного лікування; - тпляжні - для всіх видів відпочинку і лікування; - пізнавальні - для туризму . При цьому при проведенні оцінки рекреаційних ресурсів з урахуванням комплексу показників і чітким зазначенням об'єкта оцінки (тип ресурсів, об'єктів, територій) та її суб'єкта (вид туризму, цикл рекреаційних занять, категорія відпочиваючих) виникає необхідність використання наступних основних типів оцінки рекреаційних ресурсів: 1) медико-біологічний (фізіологічний), коли виявляється ступінь комфортності природно-ландшафтного середовища для організації відпочинку; 2) психолого-естетичний, коли аналізується характер емоційного впливу природного середовища на відпочиваючих, привабливість природних і культурно - історичних об'єктів; 3) технологічний, при якому визначається придатність ресурсів для організації різних видів туризму і відпочинку, можливість формування спеціалізованих і комплексних територіально - рекреаційних комплексів; Характеристика стану рекреаційного комплексу обмежується характеристикою санаторно-курортних установ. Санаторно-курортний, туристичний комплекс і готельне господарство є пріоритетною, перспективною галуззю в країні. Динамічно розвивається рекреаційна галузь на міжнародному ринку послуг. Так, середньорічний приріст експорту санаторно-курортних, туристичних готельних послуг АР Крим за останні п'ять років склав 8,5 млн. дол В даний час санаторно-курортні заклади та туристські підприємства, розташовані на території АР Крим, являють собою комплекс, який включає 633 підприємства загальною місткістю 151476 місць, з них тільки 245 призначені для цілорічного функціонування, 388 підприємств є сезонними, що становить 61,3% від їх загального числа. За останні 10 років спостерігається постійне зростання числа прибувають до Криму . Протягом аналізованого періоду розрив між потребами у відпочинку в Криму і можливостями задоволення їх в матеріальній базі був причиною "стійкого потоку" неорганізованих відпочиваючих, який становить до 5-6 млн. чол. в рік. В даний час спостерігається тенденція до розширення неорганізованого відпочинку. Співвідношення тривалості перебування і вартості путівки за основними типами установ в санаторно-курортному комплексі АР Крим за 2004 р. Визначення потреби відпочиваючих в різних типах закладів відпочинку, характеру і динаміки потреб, дозволяє надавати цілеспрямований вплив на процес формування і розвитку сфери відпочинку.