4. Характеристика рекреаційних регіонів.

Для рекреаційних територій характерні певні особливості, які можна віднести до наступного: - це соціальне за своїм характером і кінцевим продуктом утворення. Його продукція - рекреаційні послуги; - в рекреаційному районі між виробництвом і споживанням, як правило, немає часового розриву; - для рекреаційних районів характерна яскраво виражена орієнтація на ресурси; - рекреаційним районам притаманна сезонність функціонування, зумовлена як природною ритмікою, так і деякими аспектами організації суспільного життя. В залежності від напрямку діяльності рекреаційні райони можна виділити до наступного: - існуюча рекреаційна спеціалізація і ступінь розвитку; - наявність внутрішнього структурно-територіального взаємозв’язку рекреаційного обслуговування населення; - рівень рекреаційної освоєності території; - спільність проблем перспективного розвитку окремих частин даної території з позиції рекреаційної галузі. Виходячи з цих основних ознак в Карпатському регіоні можна виділити декілька рекреаційних районів з різною спеціалізацією, ступенем освоєння, перспективами розвитку, насиченням їх для народногосподарського комплексу як регіону, так і України в загальному. До основних рекреаційних районів Карпатського регіону належать: 1. Дністровський - основні міста - Галич, Хотин; 2. Гологоро-Вороняцький - Золочів; 3. Розтоцький - Немирів, Шкло, Жовква; 4. Львівський - Львів, Вел. Любинь; 5. Прикарпатський – Самбір, Дрогобич, Трускавець, Борислав, Східниці, Підбуж; 6. Славсько-Сколівський (Сколе, Славсько); 7. Верхньодністровський (Турка, Розлуч); 8. Берегівський (Берегове); 9. Рахівсько-Ясінянський (Рахів, Ясеня); 10. Воловецько-Міжгірський (Воловець, Міжгір'я); 11. Сваляво-Мукачівський (Свалява, Мукачеве); 12. Великоберезнянський (Вел.Березний); 13. Мізунський (ст.Мізунь, Черче, Коломия, Івано-Франківський) ; 14. Косівський (Косів); 15. Верховинський (Верховина); 16. Яремчансько-Ворохтянський (Яремча, Ворохта); 17. Чернівецький (Чернівці); 18. Вижницько-Путильський (Вижниця, Путила).

5. Вплив рекреаційного комплексу на оточуюче середовище.

Крім позитивного впливу природних рекреаційних ресурсів на навколишнє середовище є ще й негативний вплив. Наприклад, занадто велика активність сонця може привести до посухи, висушування сільськогосподарських угідь, займання висушеної трави та подальшу освіту пожеж. Ще активність сонця впливає на здоров'я людини, якщо тривалий час перебувати під відкритими сонячними променями без головного убору, то це загрожує сонячними ударами і важкими сонячними опіками. При штормі море може вимивати і руйнувати різні споруди і т.д. Так само до рекреаційного комплексу відноситься і туризм. Туристи приносять не малий дохід державі, а й залишають після себе багато сміття, тому що потік туристів дуже великий і продовольства дуже багато, а спеціальних заходів не спостерігається або дуже мало і суворі норми поведінки, а саме в плані екології, відсутні. Тому необхідно взяти під контроль організаційну частину туризму і забезпеченість курортних центрів стратегіями необхідними для дотримання чистоти. Організація пляжного комплексу, тобто будівництво роздягалень, туалетів, установка ємностей для збору сміття, дозволить знизити негативний вплив, який чиниться на сьогоднішній день неорганізованими туристами. Розраховано, що велика частина неорганізованих туристів буде обслуговуватися в туристсько-рекреаційній зоні. А збільшення видів пропонованих послуг і площ зони відпочинку дозволить різко скоротити локальні впливу на природне середовище. Таким чином, буде знята негативна навантаження від неорганізованого туризму. Будівництво туристських об'єктів за нашими даними призведе до змін у складі рослинного покриву. Піддасться знищенню природний рослинний покрив безпосередньо в місцях розташування будівель; частково порушиться рослинний покрив на територіях, безпосередньо прилеглих до місць будівництва об'єктів некапітального типу; станеться часткова трансформація видового складу рослинних угруповань на територіях, відведених для рекреаційного використання. Ступінь трансформації залежатиме від інтенсивності рекреаційної експлуатації територій. Регульована рекреація може стати засобом збереження, як окремих елементів культурного ландшафту, так і великих екосистем, незважаючи на збиток, що наноситься природному середовищу відпочиваючими і туристами. Ефективна комплексна система екологічного моніторингу в туристсько-рекреаційній зоні дозволить отримати достовірну інформацію про стан навколишнього середовища: оцінку відбуваються в ній змін; прогнозування явищ і процесів; забезпечення інформаційної підтримки та прийняття управлінських рішень.