Мса 610 “Використання роботи внутрішніх аудиторів”

Сфера застосування цього МСА – відповідальність зовнішнього аудитора за роботу внутрішніх аудиторів.

Цілі зовнішнього аудитора, якщо суб’єкт господарювання має підрозділ внутрішнього аудиту, діяльність якого зовнішній аудитор визначив як. імовірно, доречну для аудиту, такі:

а) визначити доцільність і обсяг використання конкретної роботи внутрішніх аудиторів; та

б) при використанні конкретної роботи внутрішніх аудиторів визначити, чи є ця робота достатньою для цілей аудиту.

Визначення

а) діяльність внутрішнього аудиту – діяльність з оцінки, яка організована як підрозділ суб’єкта господарювання або надається йому як послуга. Серед іншого її функції охоплюють перевірку, оцінку та моніторинг достатності й ефективності внутрішнього контролю;

б) внутрішні аудитори – особи, обов’язком яких є виконання певних аспектів діяльності підрозділу внутрішнього аудиту. Внутрішні аудитори можуть працювати у структурному або в подібному підрозділі внутрішнього аудиту.

Зовнішній аудитор повинен визначити:

а) чи існує ймовірність, що робота внутрішніх аудиторів є достатньою для цілей аудиту; та

б) якщо це так, – планований вплив роботи внутрішніх аудиторів на характер, час і обсяг процедур зовнішнього аудитора.

При визначенні того, чи існує ймовірність, що робота внутрішніх аудиторів є достатньою для цілей аудиту, зовнішній аудитор повинен оцінити:

а) об’єктивність підрозділу внутрішнього аудиту;

б) технічну компетентність внутрішніх аудиторів;

в) чи існує ймовірність, що робота внутрішніх аудиторів здійснюється із належною професійною ретельністю; та

г) чи існує ймовірність ефективного обміну інформацією між внутрішніми аудиторами та зовнішнім аудитором (див. параграф Д4).

При визначенні планованого впливу роботи внутрішніх аудиторів на характер, час або обсяг процедур зовнішнього аудитора зовнішній аудитор повинен розглянути:

а) характер і обсяг конкретної роботи, яка виконана або має бути виконана внутрішніми аудиторами;

б) оцінені ризики суттєвого викривлення на рівні твердження для певних класів операцій, залишків на рахунках і розкриття інформації; та

в) ступінь суб’єктивності, що припускається при оцінці аудиторських доказів, зібраних внутрішніми аудиторами для підтримки відповідних тверджень.

Використання конкретної роботи внутрішніх аудиторів

11. З метою використання конкретної роботи внутрішніх аудиторів зовнішній аудитор повинен оцінити та виконати аудиторські процедури щодо цієї роботи, щоб визначити її достатність для цілей зовнішнього аудитора (див. параграф Д6).

12. З метою визначення достатності конкретної роботи, виконаної внутрішніми аудиторами, для цілей зовнішнього аудитора зовнішній аудитор повинен оцінити:

а) чи виконана робота внутрішніми аудиторами, які мають відповідну технічну підготовку і професіоналізм;

б) чи належно здійснювався нагляд, огляд і документування роботи;

в) чи отримані достатні аудиторські докази, що уможливлюють надання обґрунтованих висновків внутрішніми аудиторами;

г) чи досягнуто висновків, що є прийнятними за конкретних обставин, та чи відповідають будь-які звіти, складені внутрішніми аудиторами, результатам виконаної роботи; і

ґ) чи розглянуто належно будь-які винятки або незвичайні питання, виявлені внутрішніми аудиторами.

Документація

При використанні конкретної роботи внутрішніх аудиторів зовнішній аудитор повинен включити в аудиторську документацію висновки, досягнуті щодо оцінки достатності роботи внутрішніх аудиторів, та аудиторські процедури, виконані зовнішнім аудитором щодо цієї роботи.

Цілі підрозділу внутрішнього аудиту

Діяльність підрозділу внутрішнього аудиту може включати одну або більше таких складових:

– Моніторинг внутрішнього контролю. Підрозділу внутрішнього аудиту можуть доручати конкретну відповідальність за огляд заходів контролю, моніторинг їх функціонування та надання рекомендацій з їх удосконалення.

– Перевірка фінансової та операційної інформації. Підрозділу внутрішнього аудиту можуть доручати огляд засобів, що використовуються для ідентифікації, виміру, класифікації цієї інформації, складання звітності про неї та конкретний запит щодо окремих статей, включаючи детальне тестування операцій, залишків на рахунках і процедур.

– Огляд операційної діяльності. Підрозділу внутрішнього аудиту можуть доручати огляд економічності, ефективності та результативності операційної діяльності, включаючи не фінансову діяльність суб’єкта господарювання.

– Огляд дотримання законів і нормативних актів. Підрозділу внутрішнього аудиту можуть доручати огляд дотримання законів, нормативних актів та інших зовнішніх вимог, а також політик і директив управлінського персоналу та інших внутрішніх вимог.

– Управління ризиками. Підрозділ внутрішнього аудиту може надавати допомогу організації через ідентифікацію та оцінку значної доступності ризику та поліпшення управління ризиками і системами контролю.

– Управління. Підрозділ внутрішнього аудиту може оцінювати процес управління у контексті досягнення цілей з стики і системи цінностей, управління результатами діяльності та підзвітності, повідомлення інформації про ризик і контроль відповідним підрозділам організації та ефективності взаємодії між тими, кого наділено найвищими повноваженнями, зовнішніми і внутрішніми аудиторами та управлінським персоналом.

Визначення доцільності та обсягу використання роботи внутрішніх аудиторів

На визначення зовнішнім аудитором імовірності того, що робота внутрішніх аудиторів є достатньою для цілей аудиту, можуть впливати такі чинники:

Об’єктивність:

– статус підрозділу внутрішнього аудиту у суб’єкта господарювання і вплив цього статусу на спроможність внутрішніх аудиторів бути об’єктивними;

– чи звітує підрозділ внутрішнього аудиту перед тими, кого наділено найвищими повноваженнями, або посадовою особою, що має відповідні повноваження, та чи мають внутрішні аудитори безпосередній доступ до тих, кого наділено найвищими повноваженнями;

– чи не мають внутрішні аудитори будь-яких суперечливих повноважень;

– чи здійснюють ті, кого наділено найвищими повноваженнями, нагляд за рішеннями про працевлаштування, що стосуються підрозділу внутрішнього аудиту;

– чи існують будь-які перешкоди або обмеження, що накладаються на діяльність підрозділу внутрішнього аудиту управлінським персоналом або тими, кого наділено найвищими повноваженнями;

– чи діє управлінський персонал на основі рекомендацій підрозділу внутрішнього аудиту та якою мірою і чим ці дії підтверджуються.

Технічна компетентність:

– чи є внутрішні аудитори членами відповідних професійних органів;

– чи виконується робота особами, які як внутрішні аудитори мають відповідну технічну підготовку і професіоналізм;

– чи встановлені політики працевлаштування і професійної підготовки внутрішніх аудиторів.

Належна професійна ретельність:

– чи належно здійснюється планування, нагляд, огляд та документування діяльності підрозділу внутрішнього аудиту;

– наявність і достатність відповідних посібників з аудиту або інших подібних документів, робочих програм та внутрішньої аудиторської документації.

Обмін інформацією:

Обмін інформацією між зовнішнім аудитором та внутрішніми аудиторами може бути найбільш ефективним у тому разі, якщо внутрішні аудитори вільно обмінюються інформацією із зовнішніми аудиторами і:

– зустрічі відбуваються через визначені інтервали часу протягом усього періоду;

– зовнішній аудитор інформує внутрішніх аудиторів про будь-які суттєві питання, які можуть вплинути на діяльність підрозділу внутрішнього аудиту.

Якщо робота внутрішніх аудиторів є одним із чинників визначення характеру, часу та обсягу процедур зовнішнього аудитора, то бажано попередньо узгодити з внутрішніми аудиторами такі моменти:

– час цієї роботи;

– обсяг аудиту;

– суттєвість фінансової звітності в цілому (та, якщо це доцільно, рівень або рівні суттєвості для окремих класів операцій, залишків на рахунках або розкриття інформації) і суттєвість результатів;

– пропоновані методи формування вибірки;

– документування виконаної роботи; та

– процедури аудиту й надання звітності.