1. Розробіть методику діагностування одного з компонентів лексичної компетентності у дітей середньої групи.

Доцільно використовувати такий прийом, як складання розповідей-мініатюр, об'єднаних одним героєм.

Також на заняттях можна використати словесні вправи. Цікаві творчі завдання пропонує О. Ушакова. Це лексичні вправи на добір епітетів, метафор, порівнянь, синонімів і антонімів, які допомагають дітям відчути красу слова, порівняти непоетичну і поетичну мови, розвивають художнє сприйняття довкілля, вміння побачити у ньому красу. Наприклад:

• Як можна сказати про сніг? Про березу? Про осінь?

• Підбери слова, близькі до слова холодний.

• Підбери слова, протилежні словам холодний,похмурий, ясний тощо.

Методи роботи над складанням творчих розповідей про природу можуть бути нетрадиційними.

Наприклад: побудова розповіді з опорою на зразок з умовою заміни у ньому описових елементів у відповідності з творчим завданням. Так, у розповіді-зразку описується одна пора року, а дітям пропонують уявити дії героїв в іншу і дати відповідний опис подій.

Дитині можна запропонувати скласти творчу розповідь за опорними словами, які можна на початку унаочнити. Дорослий добирає малюнки із зображенням предметів, об'єктів, назви яких слід використати у розповіді. Наявність образу дасть змогу не лише використати слово, а добрати більш точні порівняння, ознаки, описати зовнішність тощо.

Виявлення специфіки та особливостей комунікативно-мовленнєвої діяльності дошкільників у взаємодії з ровесниками дає змогу виділити в усіх вікових групах дитячого садка дітей з високим, середнім та низьким рівнями здатності до спілкування.

Критеріями високого рівня є такі: сформованість стійких мотивів спілкування з дорослими і ровесниками, частота контактів, ініціативність, активність взаємодії з навколишніми людьми, виражена у формах емоційно-особистісного, ситуативно-ділового та позаситуативного спілкування; володіння багатством невербальних засобів, знання ввічливих форм контакту і вміння здійснювати дії мовленнєвого та невербального характеру для взаємодії; розвинутість і різноманітність побудови мовлення у діалозі й монолозі, його адекватність просторово-часовому і партнерському оточенню, зв'язність, логічність висловлювань, наявність творчих розповідей.

Критерії середнього рівня: ситуативність проявів особистісних, ділових і пізнавальних мотивів спілкування з дорослими та однолітками, шо не стало стійким, стабільним механізмом, який спонукає до особистої ініціативи при вступі в мовленнєву взаємодію; відсутність активності в комунікації, знання ввічливих форм контактів, але не як керівництво до дії; слабка сформованість навичок соціально-перцептивного аналізу ситуації спілкування, помилки в оцінці просторово-часових характеристик та діючих осіб у комунікації; бідність лексики, граматичних і звукових утворень (зменшувальні суфікси, звертання, відповідні інтонації, тон, темп, сила голосу), що використовуються для встановлення взаєморозуміння в мовному спілкуванні, одноманітність побудов і форм мовленнєвих висловлювань, розповідання (монолог) відповідно до наочно-образної ситуації спілкування, несформованість елементів творчої уяви, фантазії, прогнозування, невміння виходити за межі наочної ситуації.

До критеріїв низького рівня належать такі: несформованість мотивів спілкування з дорослими і ровесниками, труднощі вступу в контакт, комунікативно-мовленнєві дії без урахування (аналізу-синтезу) ситуації спілкування («не до ладу»), безініціативність у веденні діалогу, мимовільне використання експресивних, невербальних засобів комунікації при невмінні «читати» їх у партнерів; складнощі у формулюванні задуму дій партнерів щодо спілкування і розуміння ситуації в цілому; низькі мовні характеристики (бідність лексики, невиразність звучного мовлення, граматична неправильність); однотипність побудови фраз, відсутність творчої розповіді.