41. Статеве і нестатеве розмноження багатоклітинних організмів.

Статеве розмноження – це поєднання в одній клітині спадкового матеріалу двох клітин. Статеве розмноження забезпечує різноманіття спадкового матеріалу нащадків і генофонду популяції в цілому. Участь у статевому процесі беруть гамети, утворюючи зиготу. Статевий процес притаманний більшості еукаріотів. Здійснюється у двох видах: кон’югація,копуляція;

Кон’югація – це форма статевого розмноження. При якій клітина одноклітинних(водорості,бактерії,деякі тварини) чи багатоклітинних організмів(гриби чи нитчасті водорості) обмінюються спадковим матеріалом. Наприклад: у інфузорії під час кон’югації відбувається складні перетворення ядерного апарату. Перед кон’югацією велике(вегетативне) ядро руйнується, а мале(генеративне) ділиться кілька разів, частина ядер зникає, залишається лише два. Мігруючі – чоловічі, та стаціонарні – жіночі. Далі дві клітини зближуються і через цитоплазматичні містки відбувається обмін мігруючими ядрами, після чого клітина поділиться і в кожній утвориться вегетативне і генеративне ядра.

Копуляція – найпростіша форма копуляції - ізогамія. Це злиття двох однакових гамет(хламідомонада,улотрикс). Анізогамія: зливаються різні за формою,розмірами та особливостями будови статеві клітини(вищі рослини,багатоклітинні тварини). Найпоширеніша форма анізогамії: оогамія – характеризується злиттям дрібних та рухомим чоловічих статевих клітин з великими нерухомими жіночими, що містять запас поживних речовин для розвитку зародка.

Нестатеве розмноження еволюційно є первинним, тому що відбувається без утворення гамет і у ньому бере участь лише один організм. Відбувається за допомогою нестатевих клітин – соматичних з утворенням генетично-ідентичних потомків. Можуть бути генетично-різні тільки у раз виникнення мутації. Види нестатевого розмноження: поділ клітини навпіл, множинний поділ, брунькування, утворення спор;

Поділ навпіл – утворюються дві дочірні клітини удвічі дрібніші, ніж материнська. Спочатку ділиться ядро, а потім цитоплазма. Дочірні клітини ростуть, живляться і починають розмножуватись лише коли досягнуть розмірів материнської клітини. Еукаріотичні клітини діляться переважно шляхом мітозу.

Множинний поділ – спочатку багаторазово ділиться ядро материнської клітини, і вона стає багатоядерною. Потім ділиться цитоплазма, таким чином утворюються дочірні одноядерні клітини (малярійний плазмодій);

Брунькування – від материнської клітини відокремлюється менша – дочірня. За простого брунькування ядро ділиться навпіл, після чого одна з дочірніх ядер наближується до поверхні клітини та відокремлюється разом з цитоплазмою. За множинного брунькування ядро ділиться кілька разів і відокремлюється з ділянкою цитоплазми;

Розмноження спорами – характерна для грибів, водоростей, мохів, хвощів, плаунів, папоротей.

Вегетативне розмноження – може відбуватися кількома шляхами, ґрунтується на здатності організмів до регенерації, при цьому дочірній організм утворювався з групи соматичних клітин материнського організму (різні вегетативні органи та їх частини). В.р. деяких організмів (нитчасті водорості,лишайники,кільчасті черви) відбувається шляхом фрагментації. Тіло цих організмів ділиться на кілька частин, кожна з яких в результаті регенерації може дати нову особину;

Невпорядкований поділ – кількість та розміри частин, на які розпадається організм непостійний, при впорядкованому поділі кількість та розміри частин, на які розпався організм, більш-менш постійний.

Поліембріонія – нестатеве розмноження, - розвиток кількох зародків із заплідненої яйцеклітини(зигота). На стадії дробіння ембріон розпадається на кілька частин, згодом з кожної утворюється новий організм. Істоти, які виникли внаслідок, поліембріонії називаються одно яйцевими близнюками.

Усі організми, що утворились належать до однієї статі та мають однаковий набір спадкової інформації. У людини це явище випадкове. За будь-яких форм нестатевого розмноження усі нащадки мають генотип. Ідентичний до материнського генотипу. За нестатевого розмноження збільшується кількість особин виду. Але не змінюється генетична різноманітність всередині виду. Нові ознаки, які можуть виявитись корисними у разі зміни умов середовища з’являються як результат мутації;