5.11. Методика і показники аналізу ефективності зовнішньоторговельної (експортно-імпортної) діяльності підприємства

Якщо підприємство здійснює одночасно як експортні, так й імпортні операції, то для висвітлення досконалості підприємницької діяльності стосовно підтримання таких товаропотоків використовуються відповідні методики і розрахунковий інструментарій (у вигляді системи показників).

1 Базовий коефіцієнт зовнішньоторговельної діяльності:

для випадку, коли підприємство здійснює одночасно експорт своєї продукції та імпорт продукції для подальшої реалізації:

Загальний економічний ефект від експортно-імпортної діяльності підприємства обчислюється як сукупність ефектів, отриманих від вивозу та ввозу товарів:

Економічний зміст цього показника полягає у тому, що він відображає прибуток, одержаний учасником зовнішньоекономічної діяльності протягом певного періоду часу за сукупністю всіх експортно-імпортних операцій.

5.12.Основні показники оцінки ефективності інвестиційних проектів у зед підприємств

Аналіз ефективності інвестиційних проектів пов'язаний насамперед з оцінкою довгострокової ефективності зовнішньоекономічної діяльності, що у свою чергу пов'язано з правильним вибором політики капіталовкладень. Прогнозування грошових потоків здійснюється: а) до реалізації проекту; і б) при його здійсненні.

У міжнародній практиці при виборі інвестиційного проекту основними показниками, які беруться до розгляду, є такі: чиста дисконтована вартість (NPV - net present value); співвідношення вигод і витрат; внутрішня норма доходу (IRR - internal rate of return).

Чиста дисконтована вартість зовнішньоекономічних проектів визначається за формулою

де Bt- сумарні вигоди або доходи проекта у році t; Сt - сума інвестицій у рік t; і - норма дисконту; п - життєвий цикл проекту (горизонт обчислення).

Компанія може здійснювати капіталовкладення тільки тоді, коли сукупний чистий прибуток позитивний, тобто коли NPV > 0.

Сутність цього визначального оціночного показника полягає у порівнянні поточної цінності майбутніх доходів (або вигод) і поточної вартості майбутніх витрат на здійснення та експлуатацію проекту. Вигоди від проекту визначаються як приріст обсягів виробництва, помножений на ціну продукції; витрати - як приріст використаних ресурсів, помножений на ціну факторів виробництва. Порівняння вигод і витрат здійснюється з урахуванням коефіцієнта дисконтування -

Отже, співвідношення вигоди / витрати обчислюється як результат ділення дисконтованих вигод на дисконтовані витрати. Показник, значення якого становить більше одиниці, свідчить про привабливість проекту; відповідно, якщо він менше одиниці - інвестиції недоцільні.

Внутрішня норма доходу дорівнює максимальному відсотку за позиками, що спрямовуються на фінансування інвестицій та ресурсів, необхідних для експлуатації об'єкта.

6.1.(1) Митно-тарифні та нетарифні методи регулювання зед

Нетарифне регулювання ЗЕД

До нетарифних заходів регулювання відносяться:

1. Заборони експорту та імпорту.

2. Кількісні обмеження експорту та імпорту. Вони являються традиційними методами кількісного обмеження в міжнародній торгівлі. До них відносяться квотування і ліцензування.

Квотування являє собою лімітування розміру імпорту (експорту) з допомогою квот (контингентів). Квота - це встановлення у вартісному чи фізичному вираженні певного об'єму експорту (імпорту) на визначений період (рік, квартал, і т.ін.). Квотування здійснюється з метою ліквідації торгового і платіжного дисбалансу з окремими країнами; регулювання попиту і пропозиції на внутрішньому ринку; виконання міжнародних зобов'язань і досягнення взаємовигідних домовленостей.

В Україні використовують такі види квот:

- глобальні - встановлюються для товарів без визначення конкретних країн, куди вони експортуються чи з яких вони імпортуються;

- групові - для товарів з визначенням групи країн, куди вони експортуються чи з яких вони імпортуються;

- індивідуальні - для товарів з визначенням конкретної країни, куди вони можуть експортуватися чи з якої вони можуть імпортуватися.

Ліцензування - це обмеження у вигляді одержання права чи дозволу(ліцензії) від уповноважених державних органів на ввіз (вивіз) певного об'єму товарів.

На Україні використовуються такі види ліцензій:

- генеральна - відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції по окремому товару чи окремій країні (групі країн) на протязі періоду дії режиму ліцензування по даному товару;

- разова (індивідуальна) - одноразовий дозвіл, який має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом ЗЕД на період, необхідний для її здійснення;

- відкрита (індивідуальна) - дозвіл на експорт (імпорт) товару на протязі конкретного періоду (але не менше одного місяця) з визначенням його загального об'єму.

3. Антидемпінгові заходи - специфічні заходи нетарифного регулювання являють собою судові та адміністративні тяжби, претензії, які пред'являють національні підприємці іноземним постачальникам, звинувачуючи їх у продажу товарів по занижених цінах (нижче "нормальних" цін), що може нанести шкоду місцевим виробникам.

4. Технічні бар'єри.

5. Заходи, пов'язані з виконанням митних формальностей. До них відносяться:

- прикордонний податок, який накладається на товари за факт перетину кордону;

- платежі, пов'язані з оформленням документів на митниці, митним оглядом товарів, перевіркою їх якості;

- інші платежі (портові, статистичні, фітосанітарні і т.д.). Наприклад, в Україні за митне оформлення товарів в залежності від митної вартості при перевищенні 1000дол. США береться митний збір в розмірі 0,2% від митної вартості.

6. Імпортний депозит. Це попередня застава, яку імпортер повинен внести в свій банк перед закупівлею іноземного товару.

Тарифне регулювання ЗЕД

6.1.(2) Класичним засобом регулювання зовнішньої торгівлі являються митні тарифи, які по характеру впливу відносяться до економічних регуляторів.

Митний тариф являє собою систематизований перелік (зведення) митних ставок , які визначають розмір оплати по експортних та імпортних товарах, тобто мита.

Митно-тарифне регулювання виконує дві функції:

1 .Протекціоністську (захист вітчизняних товарів від іноземної конкуренції).

2.Фіксальну (поповнення державного бюджету).

Крім того, може впливати на приплив валюти, розвиток регіонів країни, особливо, якщо мова йде про вільні економічні зони та ін.

Митні тарифи можуть бути:

- простими (одноколонними), тобто мати єдину ставку для одного товару чи товарної групи незалежно від країни походження;

- складними (багатоколонними), коли встановлюються дві і більше ставок по кожному товару в залежності від країни походження.

Ставки підрозділяються на:

- максимальні - діють для країн, з якими відсутні торгові угоди;

- мінімальні - встановлюються по відношенню до країн, яким надається режим найбільшого сприяння;

- префенціальні - встановлюються по відношенню ввозу окремих товарів з окремих країн, в тому числі тих, що розвиваються.

Основним елементом митного тарифу являється мито. По своєму змісту і характеру впливу вони теж відносяться до економічних регуляторів.

Мито являє собою грошовий збір чи податок, який бере держава з товарів, власності та інших цінностей при перетині кордону. В Україні використовуються експортні, імпортні і транзитні види стягнень. В свою чергу вони поділяються:

1 .По методу нарахування на:

- адвалорні (нараховуються у відсотках до митної вартості);

- специфічні - (нараховуються в твердій сумі до одиниці виміру ваги, площі, об'єму і т.д.);

- змішані - об'єднують і адвалорні, і специфічні.

2.По характеру походження на:

- автономні - вводяться тією чи іншою державою в односторонньому порядку, без згоди з іншою країною;

- конвенційні - встановлюються в процесі угоди чи домовленості з іншою стороною і фіксуються в одному із цих документів.

3. Особливі види мита. До них відносяться:

- спеціальне- антидемпінгова. - компенсаційне