Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Kontrolni_zapitannya_do_ekzamenu_z_istoriyi_Ukr...docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
242 Кб
Скачать
☆
  1. Виявити причини поразки українських націонал-демократичних і націонал-радикальних сил у боротьбі за владу в Україні у 1917 – 1920 роках.

Розглядаючи загальні причини поразки О.Субтельний виділяє внутрішні і зовнішні чинники, а також різне становище східних і західних українців. Із точки зору внутрішніх, необхідно підкреслити те, що будування держави велось одночасно з формуванням нації. Під час революції багато українських інтелігентів які стояли у проводі ніяк не могли вирішити яка мета важливіше: соціально-економічне чи національне визволення. Неосвічений і політично незрілий селянин знав чого він не хоче, але не міг з упевненістю сказати, за що він бореться. В.К. Винниченко в 1919 році у своєму щоденнику пише, що “наша нація може відродитися тільки тоді коли буде привернено інтереси селян до національної ідеї, коли відродження держави буде робитися і їхніх інтересах...” Тому селянинові важко було осягнути складну ідею національної незалежності. Навіть тоді коли частина селян осягнула цю ідею, організувати їх для підтримки було надзвичайно важко та й момент був втрачений. Таким чином, слабкість соціальної бази українського руху стала стратегічним недоліком, що правив великий вплив на результати боротьби.

Вирішальними чинниками поразки українського національного руху стали зовнішні чинники. Для західних українців це переважаюча сила поляків, а Східній Україні шлях до незалежності перетяла більшовицька Росія, а не українські більшовики. В 1920 році Троїцький визнавав: “Радянська влада протрималася на Україні до сих пір (і протрималась не легко) в основному силою Москви, великоруських комуністів і Червоної Армії”. До цього необхідно додати блискуче керівництво, прекрасна організація більшовицької партії, а також величезні фінансові, адміністративні та людські ресурси Росії, чого не хватало національному рухові, що тільки народжувався.

Не змогли добитися українці визнання і допомоги Антанти. Нарешті, становленню національного уряду великою мірою заважав хаос, що панував на Україні у ці роки.

Історія національного відродження і розвитку державності України переходить до нового етапу. З одного боку це історія боротьби за своє національне “я”, за свою національну культуру й свободу, а з другого боку – починається історія української еміграції, окремих осередків українського народу в Америці, Австралії, Азії, Європи. Доля всіх цих частин українського народу складається по різному, але залишається спільною національна свідомість і прагнення мати свою державу.

  1. Розкрити сутність політики «воєнного комунізму» і наслідки запровадження її в Україні.

Засади

- Заміна приватної власності на соціалістичну

- Зростання ролі держави в управлінні економікою: а) централізований контроль і управління; б) заміна дрібних підприємств крупними; в) запровадження єдиного планування

- Націоналізація банків відповідно до декрету РНК

- Заміна комерційних та грошових форм розподілу безкоштовним розподілом (за твердими цінами, через карткову систему) основних товарів і послуг

Здійснені заходи

- У листопаді 1917 р. було прийнято «Положення про робітничий контроль»

- Уже 26 жовтня 1917 р. було взято під контроль Державний банк Росії, а в грудні було прийнято декрет РНК про націоналізацію приватних банків

- У грудні 1917 р. при РНК було створено Вищу раду народного господарства (ВРНГ)

- На весну 1918 р. було націоналізовано близько 800 підприємств. 28 червня 1918 р. РНК прийняв декрет про націоналізацію усіх галузей промисловості

- Запровадження трудової повинності на засадах «хто не працює, той не їсть»

- Перетворення військових частин на «трудові армії» для відновлення господарства

- Створення таборів примусової праці

- Мобілізація на громадські роботи «буржуазних елементів»

- Запровадження комуністичних суботників без оплати праці

- Націоналізація землі, створення комун, колективних та радянських господарств (на кінець 1918 р. їх було 3 тис.)

- Встановлення продовольчої диктатури на селі: а) державна монополія на продаж хліба та його заготівлю; б) заборона приватної хлібної торгівлі; в) примусове і безкоштовне відбирання державою «надлишків» продуктів у селян

- Продовольча розкладка (з січня 1919 р.) як прояв продовольчої диктатури; створення озброєних «продовольчих загонів» для відбирання хліба

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]