- •Аксіоми біології
- •2. Основні властивості та ознаки живих організмів
- •3. Структурні рівні організації життя
- •Рівні організації живої матерії.
- •Клітини людського організму
- •4. Методи дослідження людського світу.
- •Лекція 2.
- •1. Креаціонізм
- •Гіпотези самозародження
- •Біохімічна теорія
- •Тема. Людина розумна - біологічний вид. Походження людини
- •Лекція 3. Тема. Ріст та розвиток дитини.
- •Особливості статевого дозрівання хлопчиків і дівчат
- •Лекція 4. Тема. Організм людини як цілісна біологічна система.
- •Поняття про подразливість та рефлекс.
- •Тема. Функції і фізико-хімічні властивості крові
- •1. Поняття про внутрішнє середовище організму
- •2. Склад і фізико-хімічні властивості крові.
- •3. Біологічна роль еритроцитів в організмі людини.
- •4. Біологічна роль лейкоцитів в організмі людини.
- •Імунітет. Групи крові.
- •Лекція 5. Тема. Фізіологія обміну речовин Основні уявлення про пластичний обмін, біосинтез білків, фотосинтез
- •1.Обмін білків, вуглеводів і жирів в організмі людини.
- •2. Водний і мінеральний обмін. Значення вітамінів для
- •Лекція 6. Нервова система.
- •Структура нервової системи та її значення в регуляції і узгоджені функції організму людини.
- •Мозок. Різновиди та будова.
- •Значення в регуляції та узгоджені функції організму і людини.
- •1. Фізіологічний зміст внд.
- •2.Фізіологічні механізми пам’яті, мислення, свідомості та уваги.
- •3. Особливості внд людини.
- •Лекція 7. Аналізаторні системи План
- •II. Подразники та їх природа.
- •1. Оптична система ока.
- •2. Рецепторна система сітківки.
- •3. Функції допоміжного апарату ока. Вікові особливості зорового аналізатора.
- •1.Функції слухової сенсорної системи.
- •2. Фізіологія вестибулярного аналізатора.
- •Лекція 8. Ендокринна система. Залози внутрішньої секреції.
- •1. Передня доля:
- •3. Функції надниркових залоз.
- •2. Робота серця як нагнітальної помпи.
- •3. Механічні та звукові явища в серці.
- •1. Чсс у стані спокою та під час фізичного навантаження.
- •3. Рефлекторна та гуморальна регуляція роботи серця.
- •Рух крові по судинах.
- •1. Функціональна організація судинної системи.
- •2. Кровоток у артеріальній системі.
- •4. Фізіологічна характеристика артеріального пульсу.
- •5. Мікроциркуляція.
- •6. Кровоток у венах.
- •Лекція 11. Система органів дихання
- •Загальний функціональний план дихального апарату.
- •2. Механізми газообміну.
- •3. Легеневі об’єми та ємності.
- •2. Перенос газів кров’ю.
- •Лекція 12. Фізіологія системи травлення
- •1. Функції травного апарату.
- •2. Травлення в різних відділах травного каналу.
- •3. Функції товстої кишки.
- •4. Вплив м’язової роботи на процеси травлення.
- •Лекція 13. Опорно-рухова система. Значення опорно-рухової системи. М’язи як частина опорно-рухової системи.
- •Лекція 14. Шкіра. Будова та функції шкіри
- •Лекція 15. Будова та функції чоловічої та жіночої статевих систем. Система органів виділення. Будова та функції чоловічої та жіночої статевих систем.
- •Система органів виділення
- •Лекція 16. Поняття про здоров’я і хворобу людини Людина і довкілля.
- •Старість, як біологічне явище
- •Тривалість життя людини
- •Людина і довкілля.
- •Лекція 17. Предмет і завдання генетики
- •3.Гібрідологічний метод вивчення спадковості.
- •3.1 Перший закон Менделя.
1. Передня доля:
а) гормон росту – соматотропні – впливає на обмін жирів, білків, вуглеводів. При гіперфункції в молодому віці розвивається гігантизм. При гіпофункції – карликовість (діти відстають у рості від однолітків, але зберігаються пропорції тіла та психічний розвиток.
Якщо в дорослих є гіперфункція залози, то у них поновлюється ріст тільки в деяких частин тіла: руки, ноги, ніс, язик, щелепи (акромегалія).
При гіпофункції у дорослих змінюється обмін речовин, що супроводжується важким ожирінням чи схудненням.
б) тиреотропний гормон – стимулює діяльність щитовидної залози.
в) гонадотропний гормон – впливає на статеві залози.
г) АКТГ – адренокортикотропний гормон – впливає на наднирники.
д) лактогенний гормон – виробляється у жінок тільки в післяродовому періоді і зумовлює лактацію.
2. Середня (проміжна) доля – виділяє гормон інтермедин, який регулює пігментацію шкіри.
3. Задня доля – виробляє два гормони:
а) вазопресин – антидіуретичний гормон, який посилює процеси реабсорбції води в канальцях, зменшуючи діурез. При гіпофункції виникає нецукровий діабет. Кількість сечі за добу (5л і більше) на відміну від цукрового діабету сеча не вміщує цукру.
б) окситазин – спричинює скорочення вагітної матки та гладеньких м’язів молочних залоз. І тим самим регулює народження дитини і годування її молоком.
Епіфіз (шишковидне тіло) – маленька залоза знаходиться в черепній коробці. Міститься біля передніх горбків чотиригорбкового тіла. Гормон – мелатонін контролює біоритми тіла (сон і неспання) гальмує передчасний розвиток статевих залоз, бере участь в регулюванні пігментного обміну.
Функції гіпофізу та епіфізу.
Епіфіз виділяє декілька гормонів, основними з яких є мелатонін і серотонін.
Функції мелатоніну: 1) бере участь у регуляції пігментного обміну;
2) гальмує розвиток статевих функцій у дитячому організмі і дію гонадотропних гормонів - у дорослому; 3) гальмує продукування соматотропіну (гормону росту) в аденогіпофізі. Завдяки мелатоніну епіфіз називають біологічним «годинником». У темряві синтез мелатоніну підвищується, а оскільки цей гормон гальмує діяльність гіпоталамусу, тому функціональна активність організму вночі зменшується і людина відпочиває. Навесні, коли збільшується світловий день, зменшується в крові кількість мелатоніну, що стимулює виділення гонадотропінів (ці дані мають велике значення для розуміння сенсу річного ритму плідності багатьох савців).
Функції серотоніну:
1) звужує кровоносні судини в місці пошкодження і запобігає крововтратам;
2) не дозволяє бактеріям проникати через рану в організм.
З віком залоза зазнає поступової інволюції, але функціональна активність її не втрачається повністю.
Гіпофіз складається з трьох частин: передньої - аденогіпофіз, задньої - нейрогіпофіз та слаборозвинутої середньої. Маса гіпофізу - 0,4-11г.
Функції аденогіпофізу:
1) соматотропний гормон стимулює обмін речовин в клітині, чим сприяє росту організму; при його гіперсекреції розвивається хвороба - гігантизм, при гіпосекреції - карликовість;
2) тиреотропний гормон активізує діяльність щитовидної залози;
3) аденокортикотропний гормон регулює активність кори надниркових залоз;
4) фолікулостимулюючий регулює розвиток діяльності яєчника;
5) лютенізуючий стимулює виділення статевих гормонів;
6) лютеотропний стимулює секрецію жовтого тіла, сприяє нормальному розвитку плода та протікання вагітності;
7) пролактин регулює діяльність молочних залоз.
Функції середної долі гіпофізу - продукує меланофорний гормон, який сприяє утворенню пігменту шкіри меланіну.
Функції нейрогіпофізу - продукує вазопресин, який підвищує реабсорбцію* води в канальцях нирок і у такий спосіб зменшує діурез.
Вікові особливості гіпофізу: до 4-5 років активний ріст; до 11 років повільний і далі стабілізація діяльності.
Щитовидна залоза – розміщена на обидва боки від гортані спереду дихального горла; маса 30-40 г. Виробляє гормон тироксин та інші гормони, до складу яких входить йод. Ці гормони з кров’ю розносяться по всьому організму, посилюють обмін речовин у клітинах тіла і збільшують збудливість нервової системи.
При гіпофункції в дитячому віці виникає кретинізм (затримка фізичного та психічного розвитку, діти ростуть лише до 140 см, порушуються пропорції тіла, понижені білковий і сольовий обміни, підвищується вуглеводність, затримується розвиток мови.
Штучне введення гормонів в організм покращує розвиток, але повністю не нормалізує. Після операції на щитовидну залозу може з’явитися гіпофункція – виникає хвороба – мікседема (обмін речовин знижується, температура тіла падає, нервова діяльність сповільнюється, розвивається млявість, апатія, сонливість, випадає волосся, погіршується апетит, пам’ять. У підшкірній клітковині накопичується жир, вода, обличчя і тіло набрякають, шкіра суха.
При гіперфункції щитовидної залози виникає базедовий зоб. При цьому, загальний обмін речовин і температура тіла підвищені, маса тіла зменшується, хворі дратівливі, внаслідок підвищення збудливості нервової системи, дрижання кінцівок, вирячкуватість. Щитовидна залоза збільшується і виступає на шиї у вигляді зобу.
Для лікування застосовують часткове видалення щитовидки. У місцевостях віддалених від моря і в гірських районах, зустрічається ендемічний зоб, викликаний гіпофункцією щитовидки.
Для утворення гормону необхідний йод, якого мало в повітрі, воді і в ґрунтах даного району. Тому в цих районах проводиться профілактика. Населення постачається йодованою сіллю, яка попереджує захворюванню.
Щитовидна виробляє також гормон, який регулює обмін кальцію в організмі (зуби, кістки, передача нервових імпульсів, згортання крові, скорочення серцевого м’яза).
Підшлункова залоза – Pancreas –залоза змішаної секреції, бо виконує:
1.Зовнішню секреторну функцію – має вивідні протоки в дванадцятипалу кишку через які виділяє підшлунковий сік з ферментами.
2.Внутрішню секреторну функцію – виділяє гормони безпосередньо в кров. Внутрішньо-секреторна частина залози займає всього 3% усієї маси залози і являє собою острівці Лангенганса. Ці клітини (острівці) виділяють гормони – інсулін та глікагон, які регулюють обмін вуглеводів.
Інсулін підтримує вміст глюкози в крові. При недостатньому утворенні інсуліну вміст глюкози в крові збільшується, а в клітині недостатній. Отже під впливом інсуліну підвищується проникність цитоплазматичних мембран, відбувається проникнення молекул глюкози з крові в клітини, підсилюється синтез складного вуглеводу – глікогену. При гіпофункції інсуліну розвивається цукровий діабет. В крові та сечі вміщується багато цукру, в організмі наростає відкладання кислих продуктів обміну речовин. Вони виділяються з сечею, кількість якої зростає, так як хворі потерпають від спраги і п’ють
багато води. Для лікування застосовують штучне введення інсуліну або речовин, які схожі на нього за дією. Гормон глюкагон за своєю дією являється антагоністом інсуліну, бо перетворює глікоген у глюкозу (при тривалому голодуванні). Для профілактики цукрового діабету має значення здоровий спосіб життя, який передбачає не тільки додержання режиму праці і відпочинку, але й раціонального харчування та нормальну психологічну обстановку в сім’ї та колективі. При надлишку інсуліну рівень глюкози в крові падає і виникає шок, судома, втрата свідомості.
Тимус (вилочкова залоза, загрудинна) – непарна залоза розташована за грудиною, досягає найбільшого розвитку на початку статевого дозрівання (11-14 років) після чого відбувається її зворотній розвиток із заміною функціональної тканини на жирову. Розрізняють коркову і мозкову речовини.
Коркова речовина виділяє біологічно активну речовину (гормон) – темузин, яка впливає на дозрівання клітин крові лімфоцитів.
Лімфоцити дозрівають та навчаються розпізнавати чужорідні тіла (антигени) спочатку в тимусі, а потім в певних утвореннях шкіри. При цьому вони виробляють антитіла (так звана імунна відповідь організму). Отже тимус відноситься до імунної системи організму. Крім того тимус залоза впливає на ріст організму, контролює підготовку організму до статевого дозрівання, впливає на обмін кальцію (сприяє затримці солей кальцію в кістковій тканині. Тимус взаємодіє з іншими залозами з наднирниковими, щитовидною та статевими.
Наднирникові – парні залози невеликих розмірів. Маса до 4 г розміщуються над верхніми полюсами нирок (у зв’язку з чим і отримали назву). Складаються з двох шарів: зовнішнього коркового та внутрішнього мозкового шарів.
Зовнішній шар виробляє велику кількість гормонів (40) – кортикостероїдів, які регулюють обмін мінеральних і органічних речовин, виділення статевих гормонів. Відповідають за стійкість організму проти інфекційних хвороб, пристосовані до стресових ситуацій. Гіперфункція – раннє статеве дозрівання з швидким припиненням росту. Гіпофункція – бронзова хвороба (Аддісонова): зниження артеріального тиску, порушення функції серцево-судинної системи і дихання, порушення водно-сольового обміну. При цьому схуднення, аденамія, безсилля, слабкість. Бронзовий відтінок шкіри і слизових оболонок, втрата свідомості і судоми.
Мозковий шар виділяє гормони адреналін і норадреналін, які забезпечують термінову мобілізацію всіх ресурсів організму, перерозподіл функцій органів, спрямованих на підвищення м’язової працездатності і виживання організму в стресових ситуаціях.
Норадреналін і адреналін є медіаторами проведення нервового імпульсу в синапсах нервової системи.
Гіперфункція адреналіну: прискорення серцебиття, підвищення пульсу і кров’яного тиску, розширення зіниць, посилення розпаду глікогену супроводжується зростанням кількості цукру в плазмі крові, розширює бронхи, звуження вен та артерій шкіри, гальмування секрецій та рухів травного тракту. Такі зміни відбуваються під час емоційних переживань. Тому адреналін називають стресовим або аварійним гормоном. Кількість адреналіну регулюється нервовою системою, тому його недостатності практично не буває.
