4. Фізіологічна характеристика артеріального пульсу.

Артеріальний пульс - це ритмічні коливання стінок артерій, що зумовлені підвищенням тиску під час систоли. Пульсова хвиля розповсюджується зі швидкістю 7-9 м/с і не пов’язана із швидкістю руху крові в артерії. Пульс можна визначити пальпаторним методом (див. стор. 36) і за його показниками оцінити функціональний стан серцево-судинної системи (ССС). Показники пульсу:

1. Частота пульсу (див. брадікардію і тахікардію).

2. Ритмічність пульсу - небезпечною є аритмія.

3. Швидкість пульсової хвилі - чим швидшою є пульсова хвиля, тим меншою є еластичність судин (це спостерігається, наприклад, у похилому віці).

4. Висота пульсової хвилі - розрізняють високий і низький пульс. За висотою пульсової хвилі можна судити про величину УО та еластичність судин.

5. Напруга пульсу - визначається по зусиллях з якими треба притискати артерію. За напругою пульсу (твердий або м’який) можна зробити висновок про систолічний тиск.

5. Мікроциркуляція.

Практично всі свої функції кров виконує в мікроциркуляторному руслі. До нього належать судини з радіусом від 6 до 2-3 мк і довжиною 750 мк. Кровоток у цих судинах регулюють артеріоли. Наприклад, під час м’язової роботи до активних органів спрямовується більше крові. Це призводить до підвищення тиску в артеріолах, що автоматично призводить до розтягування судин-сфінктерів. В результаті капіляри, які в стані спокою знаходяться у спалому стані, розкриваються. Наслідком цього є посилення місцевого кровотоку - робоча гіперемія.

Виділяють два механізми, які забезпечують процеси обміну в капілярах:

1. Дифузія - це пасивний перехід води та іонів через пори мембрани ендотеліоцитів. Рушійною силою дифузії є градієнт концентрації речовин по обидва боки мембрани.

2. Фільтрація і реабсорбція - так само здійснюються без витрат енергії. Фільтрація - вихід рідини з капіляра у міжклітинний простір (артеріальна частина капіляра), а реабсорбція - навпаки (венозна частина капіляра). Рушійною силою фільтрації є гідростатичний тиск в капілярах і онкотичний тиск тканинної рідини, а реабсорбції - гідростатичний тиск тканинної рідини та онкотичний тиск в капілярах.

Лімфатична помпа - це чинник, який сприяє транспорту рідини із капілярів у міжклітинний простір. Рушійною силою лімфатиччної помпи є тиск міжклітинної рідини. Він створюється через те, що під час фільтрації виходить більше рідини, ніж під час реабсорбції. Тому «зайва» рідина надходить (і виводиться) у лімфатичні капіляри, які розташовані у міжклітинному просторі.

6. Кровоток у венах.

Рух крові у венах утруднюють такі чинники: 1) висока еластичність - збільшується діаметр судин, падає опір і тиск; 2) від венул до порожнистих вен збільшується діаметр судин; 3) сили гравітації; 4) гідростатичний тиск крові.

Кровообіг у венах має важливе значення для наповнення серця кров’ю під час діастоли, тому існують механізми, які допомагають руху крові у венах:

1. Робота серця - забезпечує позитивний тиск у венозній частині кровоносної системи на рівні 50 мм рт. ст.

2. «Дихальна помпа» - під час вдиху в грудній порожнині тиск падає до 5-8 мм рт. ст. нижче атмосферного, водночас діафрагма тисне на органи черевної порожнини і там збільшується трансмуральний* тиск. Отже, створюється градієнт тиску, тому кров «присмоктується» у порожнисті вени.

3. «М’язова помпа» - скорочення м’язів під час роботи викликає стискування вен і вичавлювання з них крові. Кров рухається у напрямку до серця, оскільки у венах є спеціальні клапани. Дефекти у венозних клапанах викликають затримку крові у венах, що призводить до поступового розширення вен та утворення венозних вузлів (варікозне розширення вен).

Раптове припинення роботи, наприклад, різка зупинка після швидкого бігу, може призвести до накопичення венозної крові до розташованих нижче серця м’язах. Різке зменшення венозного повернення через виключення м’язової помпи призводить до зниження серцевого викиду, зменшення артеріального тиску, в результаті чого людина втрачає свідомість, так званий гравітаційний шок.

У великих венах під час скорочень серця тиск крові коливається. Це явище називають венним пульсом. Воно обумовлене тим, що при систолі передсердь кров з вен не надходить до серця і тиск у них зростає. Під час діастоли передсердь кров’яний тиск у венах швидко знижується, що і є причиною венозних пульсових хвиль.