- •Аксіоми біології
- •2. Основні властивості та ознаки живих організмів
- •3. Структурні рівні організації життя
- •Рівні організації живої матерії.
- •Клітини людського організму
- •4. Методи дослідження людського світу.
- •Лекція 2.
- •1. Креаціонізм
- •Гіпотези самозародження
- •Біохімічна теорія
- •Тема. Людина розумна - біологічний вид. Походження людини
- •Лекція 3. Тема. Ріст та розвиток дитини.
- •Особливості статевого дозрівання хлопчиків і дівчат
- •Лекція 4. Тема. Організм людини як цілісна біологічна система.
- •Поняття про подразливість та рефлекс.
- •Тема. Функції і фізико-хімічні властивості крові
- •1. Поняття про внутрішнє середовище організму
- •2. Склад і фізико-хімічні властивості крові.
- •3. Біологічна роль еритроцитів в організмі людини.
- •4. Біологічна роль лейкоцитів в організмі людини.
- •Імунітет. Групи крові.
- •Лекція 5. Тема. Фізіологія обміну речовин Основні уявлення про пластичний обмін, біосинтез білків, фотосинтез
- •1.Обмін білків, вуглеводів і жирів в організмі людини.
- •2. Водний і мінеральний обмін. Значення вітамінів для
- •Лекція 6. Нервова система.
- •Структура нервової системи та її значення в регуляції і узгоджені функції організму людини.
- •Мозок. Різновиди та будова.
- •Значення в регуляції та узгоджені функції організму і людини.
- •1. Фізіологічний зміст внд.
- •2.Фізіологічні механізми пам’яті, мислення, свідомості та уваги.
- •3. Особливості внд людини.
- •Лекція 7. Аналізаторні системи План
- •II. Подразники та їх природа.
- •1. Оптична система ока.
- •2. Рецепторна система сітківки.
- •3. Функції допоміжного апарату ока. Вікові особливості зорового аналізатора.
- •1.Функції слухової сенсорної системи.
- •2. Фізіологія вестибулярного аналізатора.
- •Лекція 8. Ендокринна система. Залози внутрішньої секреції.
- •1. Передня доля:
- •3. Функції надниркових залоз.
- •2. Робота серця як нагнітальної помпи.
- •3. Механічні та звукові явища в серці.
- •1. Чсс у стані спокою та під час фізичного навантаження.
- •3. Рефлекторна та гуморальна регуляція роботи серця.
- •Рух крові по судинах.
- •1. Функціональна організація судинної системи.
- •2. Кровоток у артеріальній системі.
- •4. Фізіологічна характеристика артеріального пульсу.
- •5. Мікроциркуляція.
- •6. Кровоток у венах.
- •Лекція 11. Система органів дихання
- •Загальний функціональний план дихального апарату.
- •2. Механізми газообміну.
- •3. Легеневі об’єми та ємності.
- •2. Перенос газів кров’ю.
- •Лекція 12. Фізіологія системи травлення
- •1. Функції травного апарату.
- •2. Травлення в різних відділах травного каналу.
- •3. Функції товстої кишки.
- •4. Вплив м’язової роботи на процеси травлення.
- •Лекція 13. Опорно-рухова система. Значення опорно-рухової системи. М’язи як частина опорно-рухової системи.
- •Лекція 14. Шкіра. Будова та функції шкіри
- •Лекція 15. Будова та функції чоловічої та жіночої статевих систем. Система органів виділення. Будова та функції чоловічої та жіночої статевих систем.
- •Система органів виділення
- •Лекція 16. Поняття про здоров’я і хворобу людини Людина і довкілля.
- •Старість, як біологічне явище
- •Тривалість життя людини
- •Людина і довкілля.
- •Лекція 17. Предмет і завдання генетики
- •3.Гібрідологічний метод вивчення спадковості.
- •3.1 Перший закон Менделя.
2. Механізми газообміну.
Процес дихання поділяють на 5 етапів:
1) конвекційне надходження повітря у повітроносні шляхи і дифузія газів між повітроносними шляхами та альвеолами (зовнішнє дихання);
2) дифузія газів між альвеолами і кров’ю;
3) перенос газів кров’ю;
4) дифузія газів між капілярною кров’ю і тканинами;
5) внутрішнє, або тканинне, дихання (вивчає біохімія).
Газообмін на перших чотирьох етапах забезпечують два механізми:
1. Дифузія - це пасивне пересування молекул газу з області його високої концентрації в область низької. Для дифузії молекул газів не потрібна енергія макроергічних сполук.
Рушійною силою дифузії є парціальний тиск газу (p), або градієнт концентрації газу (∆p): чим він вищий, тим інтенсивніший газообмін.
Парціальний тиск - це тиск одного газу в суміші газів. Атмосферне повітря являє собою газову суміш, яка містить ≈ 79% N2, ≈ 21% О2 і незначну кількість СО2 та інших газів. Кожний газ у цій суміші розвиває свій тиск незалежно від наявності інших газів. Так, pN2 = 0,75 х 760 (атмосферний тиск повітря) = 600 мм рт.ст.; pО2 = 0,21 х 760 = 160 мм рт.ст.; pСО2 = 0,0004 х 760 = 0,3 мм рт.ст. Таким чином, p залежить від його процентного вмісту в суміші.
Механізм дифузії газів. В альвеолярному повітрі РО2 = 160 мм рт.ст., а у венозній крові, що протікає по альвеолярних капілярах, лише 40 мм рт.ст. Різниця тисків дорівнює 120 мм рт.ст., що зумовлює дифузію О2 з альвеол у кров. ∆pСО2 протилежний за напрямком кисневого градієнта, тому дифузія О2 спрямована з крові в альвеоли. Отже, відбувається газообмін за допомогою дифузії. Проте цей механізм спрацьовує лише там, де газ контактує з тканиною. Для того щоб повітря надійшло у повітроносні шляхи потрібний інший механізм газообміну - конвекція.
Конвекція - це активне пересування молекул газу з області його високої концентрації в область низької. Рушійною силою конвекції є ∆p між атмосферним і альвеолярним повітрям (механізм див. ВЛТ). Для створення ∆p потрібно витратити енергію, яка спрямовується на роботу дихальних м’язів. Під час вдиху грудна порожнина розширюється завдяки скороченню зовнішніх міжреберних м’язів і діафрагми. Вдих відбувається за рахунок пасивного опускання ребер, або скорочення внутрішніх міжреберних м’язів. Робота дихальних м’язів спрямована, в першу чергу, на подолання загального легеневого опору - еластичного і нееластичного.
Еластичний опір складається з еластичної тяги легеневої тканини і всього дихального апарату (створюють еластичні і колагенові волокна). Сюди ж відноситься й опір, що створюють сурфактанти - поверхнево-активні речовини, які утворюють на поверхні альвеол плівку, що запобігає злипанню альвеол під час видиху.
Нееластичний опір диханню створює тертя тканин дихального апарату (між парієтальною і вісцеральною плеврами, в суглобах грудної клітки та ін.) і тертя частинок повітря між собою і поверхнею повітроносних шляхів.
Крім загального легеневого опору дихальні м’язи долають ще сили гравітації, які перешкоджають підніманню грудної клітки та плечового поясу при вдиху.
