- •Аксіоми біології
- •2. Основні властивості та ознаки живих організмів
- •3. Структурні рівні організації життя
- •Рівні організації живої матерії.
- •Клітини людського організму
- •4. Методи дослідження людського світу.
- •Лекція 2.
- •1. Креаціонізм
- •Гіпотези самозародження
- •Біохімічна теорія
- •Тема. Людина розумна - біологічний вид. Походження людини
- •Лекція 3. Тема. Ріст та розвиток дитини.
- •Особливості статевого дозрівання хлопчиків і дівчат
- •Лекція 4. Тема. Організм людини як цілісна біологічна система.
- •Поняття про подразливість та рефлекс.
- •Тема. Функції і фізико-хімічні властивості крові
- •1. Поняття про внутрішнє середовище організму
- •2. Склад і фізико-хімічні властивості крові.
- •3. Біологічна роль еритроцитів в організмі людини.
- •4. Біологічна роль лейкоцитів в організмі людини.
- •Імунітет. Групи крові.
- •Лекція 5. Тема. Фізіологія обміну речовин Основні уявлення про пластичний обмін, біосинтез білків, фотосинтез
- •1.Обмін білків, вуглеводів і жирів в організмі людини.
- •2. Водний і мінеральний обмін. Значення вітамінів для
- •Лекція 6. Нервова система.
- •Структура нервової системи та її значення в регуляції і узгоджені функції організму людини.
- •Мозок. Різновиди та будова.
- •Значення в регуляції та узгоджені функції організму і людини.
- •1. Фізіологічний зміст внд.
- •2.Фізіологічні механізми пам’яті, мислення, свідомості та уваги.
- •3. Особливості внд людини.
- •Лекція 7. Аналізаторні системи План
- •II. Подразники та їх природа.
- •1. Оптична система ока.
- •2. Рецепторна система сітківки.
- •3. Функції допоміжного апарату ока. Вікові особливості зорового аналізатора.
- •1.Функції слухової сенсорної системи.
- •2. Фізіологія вестибулярного аналізатора.
- •Лекція 8. Ендокринна система. Залози внутрішньої секреції.
- •1. Передня доля:
- •3. Функції надниркових залоз.
- •2. Робота серця як нагнітальної помпи.
- •3. Механічні та звукові явища в серці.
- •1. Чсс у стані спокою та під час фізичного навантаження.
- •3. Рефлекторна та гуморальна регуляція роботи серця.
- •Рух крові по судинах.
- •1. Функціональна організація судинної системи.
- •2. Кровоток у артеріальній системі.
- •4. Фізіологічна характеристика артеріального пульсу.
- •5. Мікроциркуляція.
- •6. Кровоток у венах.
- •Лекція 11. Система органів дихання
- •Загальний функціональний план дихального апарату.
- •2. Механізми газообміну.
- •3. Легеневі об’єми та ємності.
- •2. Перенос газів кров’ю.
- •Лекція 12. Фізіологія системи травлення
- •1. Функції травного апарату.
- •2. Травлення в різних відділах травного каналу.
- •3. Функції товстої кишки.
- •4. Вплив м’язової роботи на процеси травлення.
- •Лекція 13. Опорно-рухова система. Значення опорно-рухової системи. М’язи як частина опорно-рухової системи.
- •Лекція 14. Шкіра. Будова та функції шкіри
- •Лекція 15. Будова та функції чоловічої та жіночої статевих систем. Система органів виділення. Будова та функції чоловічої та жіночої статевих систем.
- •Система органів виділення
- •Лекція 16. Поняття про здоров’я і хворобу людини Людина і довкілля.
- •Старість, як біологічне явище
- •Тривалість життя людини
- •Людина і довкілля.
- •Лекція 17. Предмет і завдання генетики
- •3.Гібрідологічний метод вивчення спадковості.
- •3.1 Перший закон Менделя.
Рух крові по судинах.
1. Функціональна організація судинної системи.
Безперервний рух крові по судинах називають кровообігом. До системи органів кровообігу належить серце (джерело енергії, що забезпечує рух крові) та судини (виконують транспортну і перерозподільну функції).
Серце при скороченні виштовхує кров в артеріальні судини, які розтягуються і в середині них розвивається тиск крові. Завдяки градієнту тиску крові в артеріальному і венозному відділах кожного кола кровообігу кров просувається по судинах і знову повертається до серця.
Рух крові по судинах зустрічає протидію - опір кровотоку, його називають судинним, або переферичним, опором. Всі кровоносні судини, за винятком капілярів, мають еластичні, колагенові та м’язові волокна, які перешкоджають розтягуванню судини, тобто чинять опір тиску крові - судинний тонус.
Судинний опір залежить від:
1) діаметру просвіту судини - чим більший діаметр, тим менший опір;
2) в’язкості крові - чим вища в’язкість, тим більший опір;
3) довжини судини - чим довша судина, тим більший опір;
4) різниці тисків в артеріальному і венозному відділах судинної системи - пряма залежність;
5) ХОК - зворотня залежність.
При вивченні величини кровотоку розрізняють об’ємну та лінійну швидкості.
Об’мною швидкістю кровотоку (ОШК) називають кількість крові, що протікає через всю кровоносну систему за одиницю часу. Ця величина аналогічна ХОК і вимірюється в мл/хв. Розрізняють загальну ОШК і місцеву ОШК (кровоток в окремому органі). При фізичній роботі в активних органах (м’язи, серце та ін.) збільшуються загальна і місцева ОШК, в неактивних - навпаки. Кровоток у мозку не змінюється.
Лінійна швидкість кровотоку (ЛШК) - це швидкість руху частин крові вздовж судини. ЛШК вимірюється в см/с, вона прямопропорційна ОШК і зворотно пропорційна площі перерізу кровоносного русла. ЛШК більша в середині судини, ніж біля її стінок.
Система кровообігу є замкнутою системою кровоносних судин. Залежно від виконуваної функції судини поділяються на:
1. Амортизуючі - згладжують систолічні коливання кровотоку, що виникають періодично (аорта, легеневий стовбур, великі артерії).
2. Резистивні - судини найбільшого опору (кінцеві артерії, артеріоли, капіляри, венули).
3. Судини-сфінктери - це скупчення непосмугованих м’язових клітин, на початку капілярів. Вони регулюють кількість активних капілярів.
4. Обмінні - через них відбувається обмін речовин між кров’ю і клітинами тканин організму (капіляри).
5. Ємкісні - завдяки здатності розтягуватись, вони вміщують великий об’єм крові (вени).
6. Шунтуючі - перекидають кров із артеріол у венули, минаючи капіляри.
2. Кровоток у артеріальній системі.
У міру просування крові по судинах величина кров’яного тиску знижується. Це пов’язано із значним збільшенням загального діаметра судин.
Чинники, які визначають рівень кров’яного тиску:
1. ХОК - пряма залежність.
2. Судинний опір - пряма залежність.
3. Фази серцевого циклу. Найбільший спостерігається під час систоли - систолічний, або максимальний, тиск (СТ). СТ, який дорівнює 110-125 мм рт. ст. називається нормотонічним, нижче 100 мм рт.ст. - гіпотонічним, вище 140 мм рт. ст. - гіпертонічним.
Тиск крові, що розвивається в артеріях під час діастоли, коли тиск серця падає до 0, називається діастолічним, або мінімальним (ДТ). Він створюється завдяки судинному тонусу. ДТ звичайно на 10 мм рт. ст. перевищує половину СТ (60-80 мм рт.ст.).
4. Вік - у людей похилого віку стінки судин потовщені, внаслідок атеросклерозу, тому мало розтягуються. що призводить до підвищення тиску.
5. Стать - у жінок тиск на 6-8 мм рт. ст. нижчий, ніж у чоловіків.
6. Маса тіла - тиск більший у людей з підвищеною масою тіла, ніж у людей з нормальною.
7. Тривале паління - СТ зростає на 10-20 мм рт. ст. і більше.
9. Генетичні фактори - схильність до гіпертонії передається спадково.
10. Фізична робота (див. нижче).
11. Положення тіла - в положенні лежачи найменший тиск, якщо сісти або встати, тиск збільшується. Причина - рух крові утруднюють гідростатичний* тиск і сили гравітації.
Види артеріального тиску:
1-2. СТ і ДТ - див. вище.
3. Пульсовий тиск (ПТ) - це різниця між СТ і ДТ. У великих артеріях у стані спокою АТ становить ≈ 40 мм рт. ст., у легеневому стовбурі ≈15 мм рт. ст. При фізичній роботі пульсовий тиск повинен збільшуватись.
4. Середній тиск (Рср) - це тиск крові без коливань його величин. Він спостерігається в артеріолах. капілярах, венах. Наближену величину Рср можна одержати за формулою Рср = ДТ + 1/3 ПТ. У здорових людей Рср у великому колі кровообігу становить 90-100 мм рт. ст. і є найбільш стабільним показником. Він визначає ОШК в системній циркуляції. Зміна Рср є однією з ранніх ознак порушення кровобігу.
