Сукупний попит і сукупна пропозиція, їх урівноваження

Сукупний попит [AD] - це загальна (сумарна) кількість товарів і послуг в країні, яку здатні придбати покупці за кожного можливого рівня цін за певний проміжок часу (рік, квартал тощо). Ринок не реагує на потреби, які не підкріплені відповідними грошовими засобами, тобто попит на обсяг національного виробництва має бути платоспроможним. Сукупний попит має певну структуру, є важливим показником, який характеризує рівень розвиненості економіки країни і добробуту її громадян. Чим менша питома вага в попиті витрат на продукти харчування, тим вищі ступінь насичення вторинними потребами і розвиненість економіки в цілому. І, навпаки, переважання в структурі попиту витрат на харчування і

непродовольчі товари повсякденного побуту є ознакою примітивного споживання і виробництва. Структура сукупного попиту складається зі споживчих витрат населення (С ) , приватних інвестицій в державну економіку ( І ), державних закупок товарів і послуг (G ), чистого експорту ( NX ).

Споживання (С) - сумарні витрати населення на закупівлю споживчих товарів і послуг. Вони визначаються величиною доходів, що залишаються в особистому розпорядженні домогосподарств: C=(особистий дохід - індивідуальні податки) - заощадження

Валові інвестиції (Ig) - це приватні закупки будівель і споруд, обладнання, нагромадження товарно-матеріальних запасів, а також амортизація основного капіталу за даний період. Державні закупки товарів і послуг (G ) - операції по закупівлі урядом

засобів виробництва для державних підприємств, а також оплата праці робітників бюджетної сфери. Чистий експорт ( NX ) - різниця між вартістю експорту й імпорту. Отже, перелічені складові сукупного попиту ( AD) показують ринковувартість річного загального споживання: AD = C + Ig + G + Nx Сукупна пропозиція [AS] - загальна кількість товарів і послуг, яка може бути вироблена і запропонована до продажу у відповідності з рівнем цін, що склався. Сукупна пропозиція дорівнює реальному валовому внутрішньому продукту. Вона залежить від рівня цін, виробничих потужностей економіки і рівня витрат.

Залежність між сукупною пропозицією і рівнем цін – пряма: зі зростанням цін зростає і пропозиція. Це означає, що на макрорівні зберігається закономірність між ринковою ціною і пропозицією товару, що існує на рівні мікроекономіки. Згідно з цим законом, поведінка виробника на ринку буде визначатися очікуваним рівнем прибутковості від його діяльності. При високому рівні цін виробник буде зацікавлений збільшувати виробництво товарів і послуг і пропозицію для їх продажу. При низькому рівні цін виробник скорочує виробництво і пропозицію товарів.

У випадку підвищення цін на ресурси при інших рівних умовах відбувається збільшення витрат на одиницю продукції і, внаслідок цього, скорочення сукупної пропозиції. І, навпаки, при зниженні витрат маємо протилежний результат. В свою чергу, зміна цін на ресурси залежить віднаявності внутрішніх ресурсів (землі, капіталу, трудових ресурсів, підприємницьких здібностей), цін на імпортні ресурси і панування на ринку. Подорожчання виробничих ресурсів приводить до зростання витрат і, отже, до зменшення сукупної пропозиції, і навпаки, здешевлення – до зниження витрат і збільшення сукупної пропозиції. Висновок. Сукупні попит і пропозиція — це нестатистичні поняття макроекономіки, призначені для вивчення усього кола явищ і процесів, що спричиняють вартісний небаланс між обсягом покупок і обсягом виробництва товарів, що надходять на той самий ринок у той самий час. Рівновага економічної системи передбачає урівноваження сукупного попиту та сукупної пропозиції. Така ситуація властива точці перетину кривих сукупного попиту (АD) та сукупної пропозиції (АS).