Класичний, кейнсіанський та неокласичні погляди на можливість досягнення макрорівноваги

Макроекономічна рівновага – це стан (ситуація), коли відбувається ідеальний збіг (поєднання) запланованих обсягів покупок і продажу для всіх економічних агентів з реальним виробництвом благ. Вона виключає можливість будь-яких збоїв виробництва, обміну, затримок в реалізації і оплаті товарів

Розглянемо макрорівновагу з позицій класичної школи, що є однією з найбільш відомих в економічній науці. Якщо виходити із сучасних уявлень про економічну рівновагу, то класична модель виглядає малопрактичною хоча б тому, що вона виключає з аналізу фактор держави.

Класична модель макрорівноваги грунтується на кількох гіпотезах: 1)Рівновага встановлюється в результаті взаємодії ринків ресурсів, товарів, грошей та заощаджень(інвестицій).// 2)Вихідним у встановленні рівноваги є ринок ресурсів.// 3)На ринках ресурсів і товарів існує рівень цін, який врівноважує попит і пропозицію, і завдяки цінам відбувається автоматичне очищення ринків як від зайвого попиту, так і від зайвої пропозиції. Тобто класична економічна теорія виходить з двох основних положень. По-перше, стверджується, що навряд чи можлива ситуація, в якій рівень сукупних видатків Y = C + I + G + Xn буде недостатній для закупки продукції, виготовленої при повній зайнятості ресурсів (тобто, навряд чи мижлива

ситуація, коли AD = AS). По-друге, навіть якщо ця ситуація виникає то одразу ж змінюється заробітна плата, ціни і ринкова ставка процента, слідом за спадом сукупного попиту пройде швидкй і незначний спад виробництва, що стабілізує ситуацію.

Неокласичний синтез являє собою подальший розвиток і, разом з тим, певне «примирення» підходів до аналізу економічних процесів. Представники неокласичного синтезу прагнули «реабілітувати» ціни, доводячи, що вони сприяють оптимальному розподілу й найбільш повному використанню ресурсів. Ціни діють не хаотично, а підкоряються певним закономірностям, забезпечують внутрішній порядок; через проби й помилки економіка рухається до рівноваги цін і виробництва.

Основна ідея синтезу полягає в тому, щоб розробити більш загальну економічну теорію, яка відображала б зміни в господарському механізмі, результати пізніших досліджень і все позитивне, що міститься в роботах попередників.

Щоб представити функціонування економіки як єдине ціле, необхідні різні підходи, а не різні науки. Не може бути двох принципово різних теорій для аналізу господарських систем в їх неоднакових станах, на різних тимчасових етапах.

У центрі уваги Дж. Хікса — проблема економічної рівноваги, як інструмент аналізу рівноваги була запропонована модель IS – LM, що увійшла практично в кожний підручник. IS означає інвестиції заощадження; LM —ліквідність грошей (L — попит на гроші;М — пропозиція грошей). Перша частина моделі покликана відобразити умову рівноваги на ринку товарів, друга частина — на ринку грошей. Умовою рівноваги на ринку товарів служить рівність інвестицій і заощаджень, на грошовому ринку — рівність між попитом на гроші і їх пропозицією (грошовою масою).

Кейнсіанська модель макрорівноваги. Початок новому напрямку в макроекономічній теорії поклав Д. Кейнс. Він виходив із двох нетрадиційних положень.Перше: ціни інертні й тому не можуть оперативно врівноважувати попит та пропозиція, а отже служити підприємцеві орієнтиром для рішення питання про розширення або згортання виробництва.

Друге: якщо сукупна пропозиція дорівнює валовому національному продукту, те сукупний попит складається з реального попиту на споживчі й потенційного - на інвестиційні - товари. В основу кейнсіанської моделі макроекономічної рівноваги покладена така взаємодія попиту та пропозиції, у якому пріоритетна роль приділяється сукупному попиту.

Перетинання ліній (крапка А) показує по вертикальній осі рівні обсяги сукупного попиту та сукупної пропозиції, а по горизонтальній осі - ту величину національного доходу, що забезпечує ця рівність (ОВ), а з ним і рівноважний стан всієї ринкової економіки.

Можливі тільки два випадки відхилення від рівноваги: коли національний доход «більше» (ОС) і коли він «менше» (ОД) рівноважної величини. У першому випадку виникає безробіття, тому що частина виробництва простоює, у другому утвориться інфляція, тому що в наявності надвиробництво. Ідея Кейнса полягала в тому, щоб, маневруючи величиною сукупного попиту, підігнати його обсяг під розмір реально створеного або бажаного валового національного продукту.