- •1. Предмет фінансової науки
- •3. Об'єкт дослідження
- •4. Загальна мета фінансової науки
- •6. Економічні передумови виникнення і розвитку фінансів
- •7. Співвідношення між категоріями фінанси і гроші
- •8 Об’єкти і суб’єкти фінансових відносин.
- •10. Функції фінансів
- •11. Вплив фінансів на розвиток суспільного виробництва
- •12. Поняття фінансової системи.
- •13. Внутрішня структура фінансової системи
- •14. Регіональний аспект побудови фінансової системи
- •15. Організаційна структура фінансової системи
- •16. Призначення і специфічні ознаки сфер та ланок фінансової системи.
- •17. Управління фінансовою системою.
- •18.Історичний аспект становлення та розвитку фінансової науки
- •19. Розвиток фінансової науки в XVIII століттях
- •20.Розвиток фінансової науки у XIX столітті
- •21. Розвиток фінансової науки в Росії
- •22. Розвиток фінансової науки в Україні
- •23. Сучасна світова наукова фінансова думка
- •28. Фінансове планування
- •32. Сутність податків та їх економічний зміст.
- •33. Функції податків, їх характеристика.
- •34. Елементи системи оподаткування
- •35. Класифікація податків за різними ознаками.
- •36. Основи побудови податкової системи та організація оподаткування.
- •37. Принципи формування податкової системи.
- •38. Пряме оподаткування.
- •40. Платежі за ресурси та інші надходження.
- •2. Фінансові явища та процеси на різних рівнях національної економіки
- •5.Методи пізнання фінансового життя.
- •24. Фінансова політика як складова частина економічної і соціальної політики держави.
- •25. Стратегія і тактика фінансової політики.
- •26. Фінансовий механізм та його роль у реалізації фінансової політики
- •27. Організаційно-правове забезпечення фінансової політики
- •29. Управління фінасами
- •30. Фінансовий контроль, його сутність і значення.
- •31. Види, форми і методи фінансового контролю.
- •Предмет фінансової науки.
- •Елементи системи оподаткування.
- •41. Сутність, призначення та структура бюджету держави.
- •42. Характеристика бюджету та формою прояву га матеріальним змістом.
- •43. Бюджетний устрій і бюджетна система
- •44. Організація взаємовідносин між бюджетами: напрямки, види та форми.
- •46. Бюджетний процес.
- •47. Організація бюджетного планування.
- •48. Виконання бюджету.
- •49. Касове виконання бюджету.
- •50. Бюджетні права державних органів законодавчої і виконавчої влади.
- •51. Економічна необхідність і сутність страхування.
- •53. Організація страхової справи.
- •54. Галузі, форми і види страхування.
- •55. Страхування майна юридичних і фізичних осіб.
- •56. Поняття страхового ринку та його структура
- •57. Формування і розпиток страхового ринку в Україні.
- •58. Перестрахування та співстрахування як види страхової діяльності.
- •59. Сутність фінансового ринку. Його роль у мобілізації та розподілі фін. Ресурсів
- •60. Класифікація фінансових ринків.
- •61. Інструменти фінансового ринку
- •62. Ринок цінних паперів і особливості його регулювання в Україні.
- •63. Фондова біржа.Функції фондових бірж
- •64. Організація і порядок роботи фондової біржі.
- •65. Біржовий та позабіржовий ринок цінних паперів.
- •67. Грошові потоки підприємств. Їх склад, економічна характеристика і класифікація,
- •70. Економічна природа і призначення міжнародних фінансів
- •74. Фінанси міжнародних організацій
- •75. Міжнародні фінансові інституції
- •76. Міжнародний фінансовий ринок
- •77. Сутність і мета фінансового менеджменту підприємства
- •78. Стратегія і тактика фінансового менеджменту
- •79. Фінансове, правове та податкове оточення підприємства.
- •80. Мета, задачі, призначення фінансового і управлінського обліку на підприємстві.
- •72. Міжнародні фінансові відносини та валютний ринок
19. Розвиток фінансової науки в XVIII століттях
Досить вагомий внесок у розвиток фінансової науки в XVII—XVIII століттях зробили німецькі вчені-фінансисти: Л. фон Секондорф, Ф. Юсті, І. Зоннефельд. Вони належали до представників німецької школи камералістики, значну увагу приділяли системі управління фінансами, взаємозв'язку фінансів із народним господарством та залежності рівня добробуту населення від платоспроможності щодо податків. В 1746 році Ф. Юсті видає свою основну працю "Система фінансового господарства", в якій вперше системно були викладені основні положення фінансової науки. З огляду на це деякі вчені — послідовники Ф. Юсті вважають його батьком фінансової науки. Його погляди на фінанси загалом і на фінансову науку зокрема мали значний вплив на розвиток фінансової науки в багатьох європейських країнах. Наприкінці XVIII століття спостерігається повне пожвавлення розвитку фінансової науки. Цьому сприяли нові наукові відкриття в галузях філософії, політичної економії, права, державного управління. Відбувалися докорінні перетворення в економіці та політиці. Цього часу широкого визнання досягають ідеї Монтеск'є, Ж. Руссо, Д. Дідро, Д. Канта. Державне управління зазнає змін під впливом ідей Великої французької революції та прогресу техніки. Цього часу на найбільшу увагу заслуговують теоретичні постулати в галузі фінансової науки французьких вчених-фізіократів Ф. Кене, А. Тюрго, О. Мірабо. Ідеї фізіократів про справедливе оподаткування, про джерела доходів, про розмір участі кожного громадянина у витратах держави мали прихильників і послідовників у багатьох європейських країнах протягом значного проміжку часу. Основна ідея фізіократів у фінансовій науці ґрунтувалася на тому, що лише земля дає чистий дохід, а тому держава може одержувати дохід у формі податку на землю. Помилковість цього теоретичного положення нині очевидна, проте фізіократи найглибше дослідили взаємозв'язок фінансів і матеріального виробництва. Заслуги фізіократів у фінансовій науці полягають також у тому, що глава цієї школи Ф. Кене розробив знамениту економічну таблицю, де чітко проглядається схема взаємозв'язку фінансів, їхньої ролі в процесі суспільного відтворення, тобто процесі створення та використання суспільного продукту. Очевидно, що цей процес може відбуватися лише шляхом створення й використання фондів фінансових ресурсів. Проте найзначнішим внеском фізіократів у розвиток фінансової науки є те, що вони своєю нищівною критикою наявної тоді фінансової системи вплинули на розвиток класичної школи політичної економії.
Під час становлення політичної економії як науки фінансова наука в працях найвидатніших її представників не виділяється в окрему науку. Так, А. Сміт навіть не застосовує терміна "фінанси", проте включає, на відміну від усіх своїх попередників, до джерел багатства нації три джерела — землю, працю й капітал. Такий підхід дав змогу створити для фінансової науки міцне економічне підґрунтя, оскільки капітал, будучи джерелом багатства, створює фінансові умови функціонування економіки, забезпечуючи її фінансовими ресурсами. Заслугою А. Сміта є також обґрунтування поділу державних витрат на загальнодержавні та місцеві, а також розробка принципів оподаткування, згідно з якими: податки повинні сплачувати всі відповідно до одержаних доходів; податки повинні бути визначені завчасно, податок повинен сплачуватися в зручний для платника час, стягнення податків повинно бути дешевим. Ці положення не втратили своєї актуальності й понині. Проте заслуговують на увагу погляди А. Сміта щодо обмеження підприємницької діяльності держави. Ці його погляди відповідали інтересам промислової еліти, яка бажала монополізувати своє економічне становище. Звісно, ці погляди за нинішніх умов дещо видозмінені, але недооцінювати їх не можна. Ідеї А. Сміта, викладені в його праці "Дослідження про багатство народів", сприяли тому, що наука про фінанси остаточно набула самостійного значення. У поглядах вченого виявились ключі до розуміння суті й ролі фінансів у суспільному житті держави. Наукові висновки стали використовуватися при прийнятті державних рішень у галузі фінансів. До числа найобдарованіших і найпослідовніших прихильників учення А. Сміта належить Д. Рікардо. Він не лише сприйняв основні положення його наукових поглядів, а й розвинув їх відповідно до нових економічних реалій. У своїй праці "Початок політичної економії і оподаткування" він створює нову теорію податків, стосовно до якої всі податки сплачуються з прибутку капіталіста, тобто усі податки в результаті перекладаються на підприємців, що може зменшити їхній прибуток. А прибуток підприємця — основне джерело доходів держави. Теоретичні засади теорії Д. Рікардо знайшли велику кількість прихильників і послідовників, а також" відображення в законодавствах багатьох країн.
