- •1. Предмет фінансової науки
- •3. Об'єкт дослідження
- •4. Загальна мета фінансової науки
- •6. Економічні передумови виникнення і розвитку фінансів
- •7. Співвідношення між категоріями фінанси і гроші
- •8 Об’єкти і суб’єкти фінансових відносин.
- •10. Функції фінансів
- •11. Вплив фінансів на розвиток суспільного виробництва
- •12. Поняття фінансової системи.
- •13. Внутрішня структура фінансової системи
- •14. Регіональний аспект побудови фінансової системи
- •15. Організаційна структура фінансової системи
- •16. Призначення і специфічні ознаки сфер та ланок фінансової системи.
- •17. Управління фінансовою системою.
- •18.Історичний аспект становлення та розвитку фінансової науки
- •19. Розвиток фінансової науки в XVIII століттях
- •20.Розвиток фінансової науки у XIX столітті
- •21. Розвиток фінансової науки в Росії
- •22. Розвиток фінансової науки в Україні
- •23. Сучасна світова наукова фінансова думка
- •28. Фінансове планування
- •32. Сутність податків та їх економічний зміст.
- •33. Функції податків, їх характеристика.
- •34. Елементи системи оподаткування
- •35. Класифікація податків за різними ознаками.
- •36. Основи побудови податкової системи та організація оподаткування.
- •37. Принципи формування податкової системи.
- •38. Пряме оподаткування.
- •40. Платежі за ресурси та інші надходження.
- •2. Фінансові явища та процеси на різних рівнях національної економіки
- •5.Методи пізнання фінансового життя.
- •24. Фінансова політика як складова частина економічної і соціальної політики держави.
- •25. Стратегія і тактика фінансової політики.
- •26. Фінансовий механізм та його роль у реалізації фінансової політики
- •27. Організаційно-правове забезпечення фінансової політики
- •29. Управління фінасами
- •30. Фінансовий контроль, його сутність і значення.
- •31. Види, форми і методи фінансового контролю.
- •Предмет фінансової науки.
- •Елементи системи оподаткування.
- •41. Сутність, призначення та структура бюджету держави.
- •42. Характеристика бюджету та формою прояву га матеріальним змістом.
- •43. Бюджетний устрій і бюджетна система
- •44. Організація взаємовідносин між бюджетами: напрямки, види та форми.
- •46. Бюджетний процес.
- •47. Організація бюджетного планування.
- •48. Виконання бюджету.
- •49. Касове виконання бюджету.
- •50. Бюджетні права державних органів законодавчої і виконавчої влади.
- •51. Економічна необхідність і сутність страхування.
- •53. Організація страхової справи.
- •54. Галузі, форми і види страхування.
- •55. Страхування майна юридичних і фізичних осіб.
- •56. Поняття страхового ринку та його структура
- •57. Формування і розпиток страхового ринку в Україні.
- •58. Перестрахування та співстрахування як види страхової діяльності.
- •59. Сутність фінансового ринку. Його роль у мобілізації та розподілі фін. Ресурсів
- •60. Класифікація фінансових ринків.
- •61. Інструменти фінансового ринку
- •62. Ринок цінних паперів і особливості його регулювання в Україні.
- •63. Фондова біржа.Функції фондових бірж
- •64. Організація і порядок роботи фондової біржі.
- •65. Біржовий та позабіржовий ринок цінних паперів.
- •67. Грошові потоки підприємств. Їх склад, економічна характеристика і класифікація,
- •70. Економічна природа і призначення міжнародних фінансів
- •74. Фінанси міжнародних організацій
- •75. Міжнародні фінансові інституції
- •76. Міжнародний фінансовий ринок
- •77. Сутність і мета фінансового менеджменту підприємства
- •78. Стратегія і тактика фінансового менеджменту
- •79. Фінансове, правове та податкове оточення підприємства.
- •80. Мета, задачі, призначення фінансового і управлінського обліку на підприємстві.
- •72. Міжнародні фінансові відносини та валютний ринок
51. Економічна необхідність і сутність страхування.
Страхування є економічною категорією і входить до складу фінансової системи держави. Як і фінансові відносини в цілому, страхування зумовлене рухом грошових коштів у процесі розподілу і перерозподілу грошових доходів і нагромаджень усіх суб'єктів виробництва й обміну. Разом з тим, для страхування властиві економічні відносини, змістом яких є перерозподіл доходів і коштів для нагромадження лише з метою відшкодування матеріальних чи інших втрат (здоров'я, працездатності тощо).Як економічна категорія, страхування — це система економічних перерозподільчих відносин, що охоплює:— утворення за рахунок внесків фізичних та юридичних осіб спеціального фонду коштів;— його використання для відшкодування майнових збитків внаслідок стихійних лих та інших випадкових явищ, а також для надання громадянам допомоги у різних ситуаціях в їх житті.Страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).Характеристика ринкового змісту страхування як системи перерозподільчих відносин ґрунтується на виділенні таких його специфічних ознак як:— наявність у страхових відносинах не менше двох сторін і збіг їх інтересів;— страхування породжує грошові перерозподільчі відносини, специфікою яких є те, що вони виникають між учасниками, котрі пов'язані з солідарним розподілом величини збитку одного із них на всіх. Саме замкнутий розподіл збитку є відмінною ознакою категорії страхування, її особливістю щодо інших фінансових категорій;— страхування передбачає розподіл збитку від настання страхових подій як за територіальною (просторовою), так і за часовою ознаками;— страхування передбачає поверненість страхових платежів, внесених до страхового фонду та цільове використання страхових резервів (фондів) винятково на покриття заздалегідь визначених збитків, які можуть трапитися в тих чи інших випадках.При цьому виникає питання про джерело відшкодування втрат. Можливі два варіанти. Перший полягає в тому, що збитки можуть покриватися за рахунок власних фінансових ресурсів самого суб'єкта (юридичної чи фізичної особи). Однак, це спричинює їх відволікання від основного призначення — забезпечення життєдіяльності й безперервності виробництва. Наслідки такого відволікання залежать від обсягів збитків і призводять до скорочення обсягів виробництва та масштабів життєдіяльності, або до припинення діяльності взагалі. Такий варіант — дуже ризикований. Другий варіант полягає у створенні спеціальних цільових ресурсів, призначених для відшкодування збитків — страхових фондів, які виступають матеріальним втіленням системи страхового захисту, для створення яких спрямовується частина ВВП.Страховий фонд створюється у формі резерву матеріальних і грошових засобів для покриття збитків, спричиненими несприятливими чи ризиковими подіями. Він є невід'ємною частиною, складовим елементом будь-якого суспільства. Тому розмір і структура фонду, що використовується з метою страхового захисту юридичних і фізичних осіб, залежить від багатьох чинників, серед яких виділяють:— теоретико-методологічні концепції формування фонду;— стан розвитку економіки;— співвідношення між формами власності;— методи залучення коштів для реалізації соціальних програм;— традиції населення;— міжнародні відносини тощо.Чим більший потенціал суспільства, тим більшим має бути страховий фонд.Централізовані резерви держави утворюються за рахунок загальнодержавних ресурсів. Основне призначення — відшкодування збитків і усунення наслідків стихійних лих і аварій, що спричинили великі розрухи і призвели до значних людських жертв.Резерви формуються як у натуральній, так і в грошовій формі. Натуральні — це постійно оновлювані запаси продукції, матеріалів, палива та інших матеріально-технічних ресурсів за визначеною номенклатурою, які розміщені на спеціальних базах. Вони є стратегічними запасами держави, що знаходяться у підпорядкуванні спеціалізованого державного відомства — Державного матеріального резерву, створеного при Кабінеті Міністрів України. У грошовій формі — це централізовані державні фінансові ресурси, які формуються за рахунок коштів державного бюджету, а розпорядником цих коштів є Кабінет Міністрів України.Фонди самострахування (нецентралізовані страхові фонди) — це організаційно відокремлені фонди суб'єктів господарювання, які створюються як у натуральній, так і в грошовій формах. Призначення цих фондів — оперативне подолання тимчасових ускладнень у процесі господарювання. Найбільш універсальною формою страхового захисту є фонд страховика (згідно з чинним законодавством — страхові резерви), який створюється за рахунок великої кількості його учасників як юридичних, так і фізичних осіб, які виступають у ролі страхувальників. Формування фондів здійснюється тільки в децентралізованому порядку, тобто страхові внески сплачуються кожним учасником відокремлено. Фонд має тільки грошову форму вираження. Витрачання коштів фонду відбувається на конкретні цілі — відшкодування збитків та виплату страхових сум тим страхувальникам, які постраждали. У рамках фонду страховика досягається висока ефективність використання коштів на покриття збитків; у цьому випадку збитки розподіляються серед усіх учасників страхування, відбувається значний перерозподіл коштів як у просторі, так і в часі, що в кінцевому результаті призводить до високої маневреності, оборотності коштів. Страхові відносини між учасниками страхового фонду організовуються через спеціалізовані страхові організації — страхові компанії або страхові товариства (узагальнена назва — страховики).Отже, всі економічні блага, які знаходяться у розпорядженні людства, стають головною причиною існування різних форм страхового захисту.
Функції страхування:
Ризикова
Створення і використання страхових резервів
Заощадження коштів
Контрольна
Інвестиційна
Інвестиційна
52. Форми і методи страхового захисту.
Страхування може бути добровільним або обов'язковим. Обов'язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Забороняється здійснення обов'язкових видів страхування, що не передбачені цим Законом. Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Видами добровільного страхування можуть бути: страхування життя; страхування від нещасних випадків; медичне страхування (безперервне страхування здоров'я); страхування здоров'я на випадок хвороби; страхування залізничного транспорту; страхування наземного транспорту (крім залізничного); страхування повітряного транспорту; Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин. Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом. Види обов'язкового страхування . В Україні здійснюються такі види обов'язкового страхування: 1) медичне страхування; 2) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків; 3) особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд); 4) страхування спортсменів вищих категорій; 5) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини; 6) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті; Нині суспільна практика, залежно від суб'єктів власності (ними виступають: держава, окремі суб'єкти господарювання та страховик) на ресурси страхового фонду, виробила три основні організаційні форми його існуванні. Централізовані страхові резерви держави утворюються за рахунок загальнодержавних ресурсів. Основне призначення — відшкодування збитки і усунення наслідків стихійних лих і аварій, що спричинили великі руйнування та призвели до значних людських жертв. Резерви формуються як у натуральній, так і в грошовій формах. Натуральні — це постійно обновлювані запаси продукції, матеріалів, палива та інших матеріально-технічних: Водночас, страхова відповідальність держави обмежена надзвичайними подіями, адже державні фінанси призначені для забезпечення функцій держави, до яких страхування не належить. Страховий захист поточної діяльності юридичних і фізичних осіб належить до їх важливих функцій і не може бути повністю перекладений на державу. З цією метою юридичні особи організовують самострахування.Фонди самострахування (нецентралізовані страхові фонди) — це організаційно-відокремлені фонди суб'єктів господарювання, які створюються як у натуральній, так і в грошовій формах. Призначення цих фондів — оперативне подолання тимчасових ускладнень у процесі господарювання. В аграрному секторі за допомогою механізму самострахування утворюються насіннєвий, фуражний та інші натуральні фонди, які мають за мету пом'якшити або усунути негативний вплив природно-кліматичних умов на результати господарювання.
