15.Базові системні ознаки суспільства та їх характеристика

З точки зору соціології, суспільство – це особливий, надзвичайно складний вид організації соціального життя. Воно включає в себе всю багатоманітність стійких соціальних взаємодій, всі інститути та спільноти, що локалізовані в рамках конкретних державотворчих територіальних кордонів. Суспільству властиві такі механізми саморегуляції, які дозволяють підтримувати йому свою цілісність, впорядковувати відносини між інститутами та спільнотами, інтегрувати соціальні новоутворення та підкоряти своїй логіці поведінку основної маси населення, схиляючи людей, що живуть на відповідній території, відтворювати в своїх діях єдину тканину численних соціальних взаємодій. Основні ознаки суспільства:територія на якій відбувається консолідація соціальних зв’язків; універсальність, тобто всеоб’ємлючий, різносторонній його характер, що дозволяє включати всю багатоманітність соціальних зв’язків, відносин, всі соціальні інститути та спільноти в рамках певного територіального простору;автономність, тобто спроможність існувати самостійно, що досягається за рахунок рівня внутрішньої саморегуляції, що забезпечує підтримку та постійне відтворення складної системи соціальних взаємин; інтегративність, тобто цілісність, єдність загальної системи цінностей (традицій, норм, законів тощо), яку називають культурою. Поняття суспільство може бути застосоване до будь-якої історичної епохи, до кожного за чисельність об’єднання (групи) людей.Озанки суспільства сформулював американський соціолог Е. Шилз: 1. об’єднання не є частиною, якої-небудь більшої системи (суспільства), 2. шлюби укладаються між представниками даного об’єднання, 3. воно поповнюється переважно за рахунок дітей тих людей, які вже є його визнаними представниками, 4. об’єднання має територію, що вважає своєю власною, 5. у нього є власна назва і своя історія, 6. воно має власну систему управління, 7. об’єднання існує довше середньої тривалості життя окремого індивіда, 8. його поєднує загальна система цінностей, що називають культурою.

За Шілзом ознаки суспільства: не є частиною якоїсь більшої системи, шлюби в ньому укладені між представниками даного об’єднання, поновлення суспільства відбувається переважно за рахунок людей, які є визнаними представниками такого обєднання, назва та історія, системама управління, існує довше середини тривалості життя окремого індивіда, загальна системама цінностей.

16. Основні критерії класифікації та типології суспільств

Суспільство постійно змінюється і розвивається. У межах тієї самої країни в різні історичні періоди утворюються неоднакові типи суспільств. Існує кілька типологій за відповідною визначальною ознакою. Так, за кількістю рівнів управління й мірою диференціації суспільства поділяються на: прості, де немає керівників і підлеглих, бідних і багатих (такі первісні племена трапляються подекуди й нині);складні, де існують кілька рівнів управління і соціальних прошарків. Поштовхом до появи складних суспільств було зародження такого соціального інституту, як держава. За способом здобування засобів до існування розрізняють: суспільство первинних мисливців і збирачів, що проіснувало кількасот тисяч років; аграрне (традиційне) суспільство, з яким зв'язують зародження держави, класів, появу міст, писемності тощо; індустріальні та постіндустріальні суспільства. соціології існує розподіл на: п р о т о с у с п і л ь с т в о, т р а д и ц і й н е, і н д у с т р і а л ь н е та п о с т і н д у с т р і а л ь н е. Протосуспільство має лише декілька статусів, які базуються на віці, статі, родинних зв’язках. Соціальні ролі тут одноманітні. Релігія цих первісних суспільств не включає віру у всемогутнє божество, яке втручається у людські справи, людина вважає що навколишній світ населений духами, які можна брати до уваги, але ублажати їх необов’язково. Соціальна структура такого суспільства є простою, культура не диверсифікованою. Традиційне аграрне суспільство – це суспільство з малорухомими соціальними структурами, з таким способом соціокультурної регуляції, які базується на традиції

Типологія суспільства

Типологія суспільства відбувається за різними критеріями: 1) головний спосіб здобуття засобів до існування (збирачів та мисливців; садівничі сусп.; аграрні сусп.; промислові сусп.); 2) ціннісний критерій (традиційні – індивіди керуються традиціями та обмежені у виборі; сусп., що керуються зсередини – домінують особисті, чіткі моральні цінності, людина шукає опору в собі, посилюється роль вибору, точки зору; сусп., кероване ззовні – для досягнення успіху необхідно враховувати зовнішні обставини і пристос до них); 3) розвиток управління і ступінь соціального розшарування (просте – родоплемінна організація, відсутність майнового розшарування, класів та держави; складне – існує соц розшарування, нерівність); 4) політичний режим (демократичне, тоталітарне, авторитарне); 5) рівень відкритості зовнішньому світові (відкриті, закриті); 6) панівна релігія (ісламське, православне, католицьке тощо); 7) стадії розвитку (доінстріальне, індустріальне, постіндустріальне); 8) писемність (дописемні, писемні); 9) формаційний підхід (первісна, рабовласницька, феодальна, капіталістична, комуністична формація).