23. Методичні підходи до системи розподілу відповідальності в системі промислового підприємства.

Особливої уваги потребують питання, які стосуються системного розподілу повноважень та відповідальності, що визначає сутність структури управління та їх делегування.

Необхідно враховувати параметри, які регламентуються та контролюються і які забезпечують цільову орієнтацію кожного працівника та умови його ефективної діяльності, а саме:

1. Сфера відповідальності. Визначається межами (границями) об’єкта управління, функціонування, стан та використання якого перебувають під впливом відповідної посадової особи. Для забезпечення збалансованості всіх сфер відповідальності необіхдно проводити детальну класифікацію об’єктів управління, основними ознаками якої є:

• належність об’єкта управління до одного з типових елементів виробничого процесу: готова продукція або послуги, ресурси, засоби виробництва, інформація;

• відношення об’єкта управління до одного з типових процесів, що здійснюються у виробничо-господарській діяльності підприємства: основна діяльність, забезпечення та обслуговування, управління;

• масштаб об’єкта управління, який визначається відносно його місця у організаційній структурі: все підприємство, підсистема підприємства, конкретний підрозділ.

2. Задачі кожного керівника встановлюються виходячи з розробленої системи цілей для того структурного рівня, який відповідає прийнятій сфері відповідальності.

3. Критерій ефективності для кожної посадової особи визначається на підставі визначення того, наскільки досягнуті ним результати сприяють досягненню цілей вищою в ієрархічному рівні системи.

4. Права посадової особи фактично регламентують можливості участі в прийнятті рішень, які впливають на досягнення поставлених задач або на умови їх реалізації. Наприклад, право затвердити документ означає можливість прийняти рішення, пов’язане з розпоряджуванням ресурсами, які визначені сферою відповідальності. Право узгодити документ відповідає можливості перешкоджати або не перешкоджати певним діям або прийняттю певних рішень. Право приймати участь в розробці документу означає можливість пропонувати власні альтернативи рішення та давати оцінку іншим запропонованим альтернативам, які не можуть бути заборонені без формального розглядання. Право контролювати означає можливість впливати на поведінку об’єкта управління, який включений у сферу відповідальності посадової особи.

24. Характеристика основних систем організації управління.

Моделі організаційних систем та процесів можна умовно розділити на дві групи. Для моделей першої групи є характерним формальне моделювання системи управління за допомогою економіко-математичних методів в одному або декількох аспектах без використання формальної моделі власно організаційної структури як системи відносин підрозділів та посад (формальна структура) або міжособових відносин (неформальна структура). До першої групи моделей належать моделі прийняття рішень та моделі інформаційних потоків.

1.Моделі прийняття рішень формуються відносно окремих задач управління і як системи моделей, які можуть бути одно- та багаторівневими.

2.Інформаційні моделі комунікаційної мережі підприємства Застосовується для рутинних операцій в системі управління (бухгалтерські, облікові, оперативно-диспетчерські та ін.).

3.Компактні інформаційні моделі

4.Організаційно-функціональні моделі передбачають самостійну організацію окремим підрозділом всіх операцій стосовно збору та опрацювання інформації, спираючись на власний документооборот,

5.Інтегрована інформаційно-функціональна модель.. Складовими інтегрованої системи є: банк даних; підсистема планування; підсистема спостереження:

Для моделей другої групи характерно використання повністю або частково формалізованої моделі організаційної структури Друга група моделей відображає зв’язки та відносини між елементами організаційної структури. Різновидами моделей заначеної групи є наступні.

1.Модель організаціно-технологічних зв’язків. Базується на припущенні, що на нижчих рівнях управління вирішальним фактором, що впливає на організацію управління є характер технології виробництва.

2.Модель організаційно-управлінських зв’язків. Базується на оцінці інтенсивності між функціями, які виконує аппарат управління.. Модель застосовується для аналізу складних управлінських зв’язків на середньому рівні.

3.Модельфакторного статистичного аналізу управлінських зв’язків. Базується на аналізі цілей підприємства, на основі якого встановлюється перелік функцій та задач в системі управління та її окремих частин.. Модель може застосовуватись в умовах, якщо відомим є склад виконавців, тобто передусім вона використовується для перерозподілу функцій та задач в існуючих підрозділах.

4.Детермінована функціональна модель. Будується на підставі розподілу функцій управління на елементарні функції (роботи, операції), кожна з яких може виконуватись одним операційним виконавцем з урахуванням нормального завантаження. Модель може бути рекомендована за умов стабільного функціонування організації управління протягом тривалого періоду в основному для середніх ланок управління.