22.Формування та структуризація цілей промислового підприємства. Основні правила декомпозиції цілей.

Для розглядання проблем формування структури цілей промислового підприємства як відкритої системи слід виходити з того, що ціль – це усвідомлюваний керівниками та виконавцями необхідний (бажаний, ідеальний) результат діяльності, який має кількісне та якісне визначення, обумовлене урахуванням перспективних та поточних потреб споживачів (клієнтів), а також вимог, що виникають в середині самого підприємства.

Ціль завжди передує усвідомленій діяльності людей, є мотивом, що спонукає їх до дії. Цілі обираються та конструюються у вигляді ідеальної моделі стану системи у майбутньому, можливість досягнення якої оцінюють керівники з урахуванням різних чинників – особистих (рівень професіоналізму, співвідношення мотивів і стимулів) і чинників зовнішнього середовища (ресурсні та інституційні обмеження)

Як правило, підприємства ставлять і реалізують не одну ціль, а систему цілей, важливих для їх функціонування та розвитку. Класифікацію цілей за різними ознаками представлено в таблиці 5.1.

Таблиця 5.1.

Класифікаційна ознака	Групи цілей
За належністю до фаз життєвого циклу підприємства	Створення, функціонування, розвитку
Масштаб діяльності	Глобальні, загальні, локальні
Період встановлення	Стратегічні, тактичні, оперативні
Своєчасність постановки	Актуальні, малозначущі, другорядні
Ієрархічність	Головні та забезпечуючі; цілі підприємства та цілі підрозділів
Зміст	Економічніорганізаційні, технічні, соціальні, наукові, політичні
Функціональні ознаки	Виробничі, інноваційні, маркетингу, фінансові, кадрові
По відношенню одна до одною	Гармонійні, індиферентні, конкуруючі, антагоністичні

Класифікація цілей підприємства

Часто цілі функціонування та цілі розвитку можуть суперечити одна одній. Щоб не спричинити ослаблення і навіть руйнування підприємства, їх необхідно узгоджувати. Тому при визначенні цілей дуже важливо передбачувати їх взаємозалежність та спрямованість на загальну мету.

На основі цілей підприємство формує завдання, які слід вирішувати в процесі досягнення цілей. Під завданням розуміється складова цілі (підціль), яка являє собою окремий результат, що використовується як засіб або умова досягнення загальної цілі. Завдання конкретніші від цілей і мають не тільки якісні, а й кількісні, просторові та часові характеристики.

На будь-якому великому підприємстві, що має декілька рівнів управління та декілька структурних підрозділів, утворюється ієрархія цілей, яка являє собою декомпозицію цілей більш високого рівня у цілі більш низького рівня. Специфіка ієрархічного побудування цілей на підприємствах обумовлена тим, що:

• цілі більш високого рівня завжди носять більш широкий характер та мають більш довгостроковий часовий інтервал досягнення;

цілі більш низького рівня виступають у якості своєрідних засобів для досягнення цілей більш високого рівня

Основні правила декомпозиції цілей.

перше правило їх декомпозиції: сукупність всіх складових підцілей (завдань) має бути необхідною та достатньою, щоб забезпечити повне досягнення цілей. При цьому до визначення та формулювання цілей важливо застосовувати ті ж самі вимоги, що й до визначення загальної цілі.

друге правило – віднесення кожного виділеного результату до організаціно виокремленого суб’єкту діяльності: підрозділу, відділу, службі або навіть самостійній особі, яка приймає рішення. Застосування цього правила примушує здійснювати процес структуризації цілей стосовно одного або декількох варіантів можливого побудування організаційної схеми управління.

Третім правилом побудування “дерева цілей” є координація цілей.

Вертикальна координація цілей дає змогу узгоджувати між собою непов’язані напрямки діяльності та формувати конкурентні переваги всього підприємства.

Горизонтальна координація забезпечує більш ефективне використання виробничого потенціалу та його частин (наприклад, різних видів ресурсів, виробничих потужностей, використання універсальних “know-how” у різних напрямках діяльності тощо).