2. Розкрийте суть поняття загальна обдарованість

Розрізняють два види обдарованості: загальну та спеціальну.

Загальна обдарованість проявляється по відношенню до різних видів діяльності та виступає як основа їх продуктивності. В якості психологічного ядра загальної обдарованості виступає результат інтеграції розумових здібностей мотиваційної сфери та системи цінностей, навколо котрих утворюються та утверджуються емоційні, вольові та інші людські якості. Найважливішими аспектами загальної обдарованості є розумова активність та її саморегуляція.

Загальна обдарованість визначає відповідність рівня розуміння подій, котрі відбуваються, глибину мотиваційної та емоційної діяльності, ступінь її цілеспрямованості.

Загальна обдарованість – здатність людини швидко досягати успіхів у багатьох видах праці та мистецтва (наприклад, відомий російський письменник і лікар М. Булгаков; російський композитор і вчений-хімік О. П. Бородін).

Варіант № 5

1. Розкрийте суть поняття спеціальна обдарованість

Обдарованість буває різна за своєю суттю та основним змістом, визначається два її основних типи:

• загальна (розумова) обдарованість;

• спеціальна (соціальна, моторна, практична, художня) обдарованість.

Складовою спеціальної обдарованості є обдарованість соціальна, яка включає в себе здібності до правової, педагогічної, організаційної діяльності в різних сферах життя суспільства.

Моторну обдарованість характеризує здатність досягати позитивних результатів у різних видах спорту, хореографії.

Дослідження показують, що обдаровані діти захоплюються різними видами практичних занять (художньою працею, приготуванням їжі, доглядом за рослинами, тваринами), літературною, музичною, зображувальною діяльністю, що властиво для практичної та художньої обдарованості.

Життєва практика, висновки науковців засвідчують певну вікову послідовність у проявах різних видів спеціальної обдарованості. Так, досить рано спостерігається вона щодо музики, потім щодо малювання. Обдарованість до мистецтва виявляється раніше, ніж до науки, а в галузі науки раніше за інші розвивається математична обдарованість.

Загальна обдарованість слугує основою для розвитку різних видів здібностей.

Психологічна наука розглядає здібності як властивості індивіда, що є передумовою успішного виконання ним певних видів діяльності. Вони не є вродженими, а є соціально набутими. Вродженими, на думку психолога Б. Теплова, є задатки – певні анатомо-фізіологічні особливості організму, на сприятливому ґрунті яких розвиваються ті чи інші здібності. Різниця між задатками і здібностями полягає також і в тому, що задатки не мають якісної визначеності та змістовного компонента.

Здібності поділяються на загальні і спеціальні. Показником здібностей є широта і різноманітність можливостей людини.

До загальних здібностей відносять активність дитини, особливо пізнавальну, її неабияку допитливість, свіжість і гостроту сприймання, яскравість уяви, фантазії.

Спеціальні здібності – це психологічні якості дитини чи дорослого, які сприяють успішному виконанню певного виду діяльності. Всі спеціальні здібності ніби виростають із загальних, не можуть існувати без них. Інколи загальні здібності називають «генеральним фактором інтелекту».

Усталеної, єдиної типології спеціальних здібностей немає. Найчастіше говорять про музичні, сценічні, спортивні, математичні, художні, літературні, лінгвістичні, технічні, наукові здібності.