2. Проаналізуйте проблему обдарованих дітей

Психологічні дослідження та соціальні спостереження свідчать, що обдаровані діти загалом набагато благополучніші ніж звичайні: не мають проблем у навчанні, краще спілкуються з однолітками, швидше адаптуються до нової атмосфери та оточення, а здібності, розвинені ще з дитинства, є хорошою основою для їх успішного професійного самовизначення й відповідних досягнень.

Але і в цих дітей можуть виникати проблеми, якщо не враховувати їхні підвищені можливості, і якщо навчання стане надто легким чи немає можливостей для розвитку їх творчого потенціалу.

Інша ситуація складається у дітей з винятковою обдарованістю.

Так, через нерівномірність розвитку в частини дітей з високим інтелектуальними та художньо-естетичними можливостями виникають проблеми в спілкуванні, відсутні навички соціальної поведінки. Це може передувати конфлікту з однолітками. Обдарована дитина починає шукати собі інших людей для спілкування: з молодшими чи старшими. Нерідко ці діти мають проблеми емоційного розвитку, коли в складних ситуаціях вони виявляють явно інфантильну реакцію (критичне зауваження викликає сльози, а будь-який неуспіх приводить до розпачу).

Також у обдарованих дітей виникають проблеми, пов’язані з фізичним розвитком. Деякі з них уникають усього, що вимагає фізичних зусиль, для них обтяжливі уроки фізкультури.

Дуже складною є проблема вольових навичок, або проблема саморегуляції. Для обдарованих дітей ситуація розвитку часто складається так, що вони займаються тільки тим, що досить цікаво й легко для них, тобто тим, що складає мотив і суть їх обдарованості. Іншу діяльність, що не входить до сфери їхніх схильностей, ці діти уникають, користуючись поблажливим ставленням дорослих. Врешті решт, виникає ситуація, коли це вимагає від них вираження вольових зусиль. Це стосується дітей з підвищеними пізнавальними здібностями.

Іншою проблемою обдарованих дітей є відсутність у них потреби, а іноді й здібностей до творчої діяльності. Як це не парадоксально, значна частина обдарованих дітей, що виявляють яскраві інтелектуальні й навчальні здібності з тяжкістю виконують завдання, що вимагають нестандартного підходу. Проблема креативності у цих дітей виникає швидше як наслідок особливої спрямованості на засвоєння знань. Особливо це відбувається у дітей з прискореним темпом розумового й вікового розвитку.

Оскільки, обдарована дитина постійно реагує на різні подразники, в неї часто виникає неприязнь до школи. Часто це посилюється й тому, що шкільна програма для неї є нецікавою. Як результат – виникнення проявів гіперактивносі, порушення поведінки, прагнення заволодіти цілком увагою вчителя чи інших дорослих. Це ускладнює як стосунки з однолітками, яких дратує прагнення уваги, так і стосунки з учителем чи іншими дорослими, які ставляться до такої поведінки як до невихованості чи нетерплячості. Краще, якщо дорослі знайдуть ті форми і методи для такої дитини, щоб вона не нудьгувала, а весь час була зайнята посильними і цікавими для неї справами.

Безумовним є і те, що в обдарованої дитини потрібно розвивати різноманітні інтереси, а не лише ті, де вона обов'язково досягає успіху. Дитина повинна навчитися отримувати задоволення від самого процесу пізнання чи праці, незалежно від того, буде вона першою у певному виді діяльності, досягне вершини чи ні.

Варіант №6