Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Партико 3. В. Образна концепція теорії інформац...doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
903 Кб
Скачать
☆

10.4. Компресування незнакової інформації

Аналогічні заходи вживають і в комп’ютерній техніці — в найрізноманітні­ших пристроях запам’ятовування і в каналах передачі даних, де постійно борються за те, щоби:

а) в меншому за об’ємом носії інформації записати якомога більшу її кіль­ кість;

б) за менший час передати більшу її кількість. Найширше використовують ті носії й ті канали, які за співвідношенням „кількість інформації в одиниці об’єму / ціна” і „кількість інформації за одиницю часу / ціна” мають мінімальне значення.

Що стосується подання для реципієнтів тієї самої аудіальної чи візуальної інформації за менший відрізок часу, то тут існують чіткі обмеження — це час, за який людина може сприйняти й розпізнати інформацію. Зменшення часу сприймання приведе лише до того, що інформацію не сприймуть чи не розпізнають взагалі.

Для компресування в комп’ютерах використовують програми-ущільнювачі— архіватори. Залежно від особливостей опрацьовуваної інформації, способу архівування та деяких менш важливих параметрів ці програми можуть ущільнювати інформацію в кілька разів. У наш час типовими і найрозповсюдженішими програмами-архіва-торами є ZIP, RAR, ARJ, LHA та деякі ін.

10.6. Практичне застосування

Покажемо можливість застосування критерію скомпресованості інформації під час готування знакових повідомлень текстів.

Під час редагування щодо ступеня компресування слід користуватися такими нормами.

  • Якщо в повідомленні існує можливість компресувати інформацію без втрати її кількості, то її компресують незалежно від виду літера­ тури, використовуючи найнижчий ступінь компресування.

  • У довідковій, інформаційній і рекламній літературі інформацію подають лише в скомпресованому вигляді з найвищим ступенем компресування.

  • У публіцистичній літературі інформацію треба подавати з середнім ступенем компресування.

  • Ступінь скомпресованості повинен бути таким, щоби не блокувати й не сповільнювати сприйняття реципієнтською аудиторією пода­ ної інформації.

Якщо компресування інформації унеможливлює її сприйняття, ступінь компресування слід зменшити.

92

93

11.

СПІВВІДНОШЕННЯ МІЖ ІСНУЮЧИМИ ТА ОБРАЗНОЮ КОНЦЕПЦІЯМИ ТЕ- ОРІЇ ІНФОРМАЦІЇ

Називатимемо запропоновану нами образну концепцію щодо суті інфор­мації та її вимірювання „образною концепцією теорії інформації”1.

На нашу думку, ймовірнісна теорія інформації К. Шеннона— це, власне, теорія не інформації, а теорія кодування інформації2, причому універсальна. Базовим поняттям цієї теорії є поняття „коду”3. Ця теорія, з її досконало розробленим і потуж­ним математичним апаратом, є незамінною там, де йде мова про кодування інфор­мації на її носіях чи передавання каналами зв’язку. Що ж стосується можливості її застосування до семантики, тобто до власне інформації, а не її кодування, то ця теорія дає некоректні результати, про що у свій час писав і сам К. Шеннон (див. його відому статтю про так званий „бандваген”)4.

Значно ближче до поняття власне інформації, зокрема такого її різновиду як знакова— семантична, підійшов, на нашу думку, російський вчений А. М. Колмогоров. Його алгоритмічна теорія інформації, яка базується на понятті складності, зробила в теорії інформації суттєвий крок уперед порівняно з ідеями К. Шеннона, хоча в країнах Заходу вона є або маловідомою, або непопулярною. Незважаючи на вказані

1 До образної концепції теорії інформації відносимо лише те, що описано в розділах З, 4 і 5 цієї роботи.

2 „...Питання вибору ефективного кодування і отримання надійних результатів власне складають сутність теорії інформації” (Пирс Дж. Символы, сигналы, шумы. Закономерности и процессы передачи информации. Перевод с англ. М.: Мир, 1967. С. 57). 3 книгою Дж. Пірса ознайомлювався сам К. Шеннон і, як бачимо, проти такого трактування його теорії не запере­ чував.

3 „Код (від лат. codex) — універсальний спосіб відображення інформації під час її збере­ ження, передавання та обробки у вигляді системи відповідностей між елементами повідомлень і сигналами, що за їхньою допомогою ці елементи можна зафіксувати. ... Відображення інформа­ ції у вигляді к[одів] широко використовують і живі організми”. (Енциклопедія кібернетики. У 2 т. К.: Головна редакція УРЕ, 1973. Т. 1. С. 492).

4 Шеннон К. Работы по теории информации и кибернетике. М.: Изд-во иностран. л-ры, 1963.

94

у розділі І недоліки цієї теорії, ми використали її основне положення про взаємо­зв’язок між об’єктами (у нас — образом) та довжиною програми, яка опрацьовує ці об’єкти.

Таким чином, запропонований нами підхід — це теорія й апарат для опра­цювання інформації (як незнакової, так і знакової), який не має ніякого відношення до кодування інформації. Хоча, звісно, теорія кодування інформації й теорія інфор­мації —тісно взаємопов’язані: кожен номен (слово) включає, з одного боку, кодовий образ (код), а, з другого, — еталонний і відображений образи (семантику). В цьому плані код завжди виступає як об’єкт угоди (конвенції) між відправником та отриму­вачем інформації.

Таким чином, потреба виміряти кількість інформації у знакових повідом­леннях привела нас до необхідності докорінно переглянути методи визначення кіль­кості інформації і в незнакових повідомленнях. Це й спонукало до розроблення образної концепції теорії інформації.

Оцінювати коректність чи некоректність такого підходу, його перспектив­ність чи неперспективність, навіть незважаючи на екпериментальне підтвердження результатів,—для самого автора цього підходу справа невдячна. Усіх же, хто заба­жає зробити це, просимо враховувати деякі деталі. По-перше, ми цілком усвідом­люємо, що теорію інформації можна будувати і на зовсім інших теоретичних апаратах, ніж теорія розпізнавання образів, а вимірювання кількості інформації в образах можна виконувати не на основі довжин розгорнутих програм, а на основі інших показників. Але це вже—питання для інших дослідників. По-друге, ми усвідомлю­ємо також, що для переведення образної теорії інформації з числа наукових гіпотез у число експерименально повністю підтверджених теорій потрібно провести цілу низку експериментів з системами розпізнавання образів, що для нас із певних орга­нізаційних та фінансових причин виявилося неможливим.

Хоча в цій роботі розглядається підхід до інформації як образу (в кібернетич­ному розумінні цього слова), проте тут — на завершення — не можна не сказати і про літературні образи. Звісно, поняття кібернетичного й літературного образів є поняттями, які не мають практично нічого спільного. Проте, коли спробувати виразити поняття літературного образу засобами розроблюваного тут підходу, то можна сказати, що літературний образ — це множина значень слів, які харак­теризують літературного героя.

95