- •Номінативна інформація 64
- •Номінативна інформація 73
- •Від автора
- •1. Вступ
- •2. Інформація та її теорії
- •2.1. Імовірнісна теорія інформації
- •2.2. Алгоритмічна теорія інформації
- •2.3. Семантична теорія інформації
- •3.1. Кібернетичні системи
- •3.2. Образи та їх види
- •3. Образи та інформація в кібернетичних системах
- •3.3. Інформація як образ
- •3.5. Види інформації
- •3.4. Одиниці вимірювання кількості інформації
- •4. Інформаційна структура повідомлення
- •4.1. Загальна структура повідомлення
- •4.2. Структура знакового (вербального) повідомлення
- •4.2.1. Інформаційні одиниці й рівні
- •4.2.2. Структура номена
- •4.2.3. Структура сентенції
- •4.2.4. Структура сюжету
- •4.3. Структура незнакового повідомлення
- •5. Вимірювання кількості інформації
- •5.1. Принципи вимірювання
- •5.2. Загальна методика вимірювання
- •5.3. Вимірювання кількості інформації у знакових (вербальних) повідомленнях
- •5.3.1. Номінативна інформація
- •5.3.2. Сентенційна інформація
- •5.3.3. Сюжетна інформація
- •5.3.4. Повна кількість інформації
- •5.4.1. Методика вимірювання
- •5.4.2. Типові програми розпізнавання
- •5.4.3. Надлишкова інформація
- •5.5. Ескпериментальна перевірка методу вимірювання
- •5.7. Ентропія повідомлення
- •5.8. Наслідки
- •5.9. Практичне застосування
- •6.2. Оцінювання кількості знакової (вербальної) інформації
- •6.2.1. Номінативна інформація
- •6.2.2. Сентенційна інформація
- •6.2.3. Сюжетна інформація
- •6.3. Оцінювання кількості незнакової інформації
- •7.1. Поняття новизни інформації
- •7.2. Інструменти оцінювання новизни інформації
- •7.3. Види нової інформації
- •7.4.2. Сентенційна інформація
- •7.4.3. Контекстна інформація
- •7.4.4. Реципієнтська інформація
- •7.4.5. Суспільна інформація
- •7.5. Оцінювання новизни незнакової інформації
- •7.6. Практичне застосування
- •8.1. Реальна, нереальна й невизначена інформація
- •8.2. Псевдоінформація, параінформація та метаінформація1
- •9.1. Поняття цінності інформації
- •9.4. Інформаційний шум
- •9.5. Практичне застосування
- •10.1. Сутність компресування
- •10.3. Компресування знакової (вербальної) інформації
- •10.5. Ступінь компресування інформації
- •10.4. Компресування незнакової інформації
- •10.6. Практичне застосування
- •12. Висновки
3.3. Інформація як образ
Як відомо, кібернетичні системи задовольняють свої інформаційні потреби шляхом розпізнавання образів фрагментів світу. Перш ніж розпізнати конкретний образ, вони повинні з наявного масиву програм розпізнавання вибрати ту, яка призначена для розпізнавання образів саме цього виду2, що відбувається не без помилок.
Перелічені в розділі 2 теорії інформації базуються на тому постулаті, що будь-який відображений кібернетичною системою образ уже несе інформацію. Проте, на нашу думку, відображений образ сам по собі інформації ще не несе (об’єкти в периферійному полі зору без концентрування на них уваги людина не розпізнає, а тому відображення лісу на сітківці ока й, відповідно, в сенсорній пам’яті — це ще не інформація). Образ перетворюється в інформацію лише внаслідок його розпізнавання кібернетичною системою.
Враховуючи сказане, дамо означення: інформація — це розпізнані образи, які кібернетична система зберігає в нам ‘яті (коротко- або довгочасовій).
Такий підхід до означення інформації не є новим. На зв’язок теорії інформації з розпізнаванням образів вказували й раніше: „До інформації] т[еорії] природно долучається теорія розпізнавання образів, що розробляє алгоритми розподілу об’єктів за певними класами, які описано лише на інтуїтивному рівні й які не допускають чіткого матем[атичного] задавання”1.
На образах базується і розгляд якісних аспектів інформації, виконаний І. А. Полєтаєвим таМ. Мазуром.
У наш час в електроніці біти об’єднують у байти — елементи з восьми бітів, що зроблено суто з практичних міркувань, хоча кількість бітів у байтах може бути и зовсім Іншою.
3.5. Види інформації
Виділимо інформацію двох основних видів: незнакову (прості образи) й знакову, зокрема вербальну (складні образи). Для людини прикладом незнакового повідомлення можуть служити будь-які звукові (гудіння мотора) чи тактильні сигнали, будь-які зображення (ілюстрації) або відеосюжети, а вербального – передані слова, речення чи навіть цілий текст.
Незнакова інформація позначає лише саму себе, а знакова – не тільки саму себе (кодовий, еталонний та відображений образи), а ще й певний фрагмент світу.
3.4. Одиниці вимірювання кількості інформації
У літературі вказують, що одиницею вимірювання інформації є біт. При цьому йому дають таке означення: „біт (від англ, binary digit—двійкова цифра) — двійкова одиниця вимірювання ентропії й кількості інформацї. Джерело з двома рівноймовірними повідомленнями має ентропію в одну двійкову одиницю”.
Як видно з цього означення, біт — одиниця, призначена для вимірювання одночасно двох величин: ентропії та кількості інформації. Таке означення повністю вкладається в рамки ймовірнісної ТІ. Проте, як було показано в розділі 2, стосовно ентропійного підходу до інформації існують доволі суттєві застереження, а тому й таке означення біта як одиниці вимірювання кількості інформації (не способу кодування інформації!) викликає відповідні заперечення.
Враховуючи сказане, дамо таке означення: біт — це кількість інформації, яку отримує кібернетична система на запитання, що передбачає лише два можливі варіанти відповіді [так (1) або ні (0)]. Типовим прикладом може служити запитання, яке задають усі кібернетичні системи: „Розпізнаний образ є порожнім?” Варіантів відповіді може бути лише два: так (1) або ні (0).
Як бачимо, таке означення біта зовсім не пов’язане з рівноймовірністю отримуваних відповідей, як у класичній теорії інформації.