2. Модель участі країн світу в світовому господарстві

Участь країн світу у світовому господарстві (ринку) за умов відкритої економіки можна змоделювати. Така модель має вигляд трьох, чотирьох та п’ятисекторної схеми. Трьохсекторна модель включає ресурсний, виробничий та споживчий сектори господарства країн та їхні взаємозв’язки через внутрішні ринки ресурсів та готових виробів в світовому господарстві (рис.1.1).Чотирьохсекторна модель включає три попередніх сектора (ресурсний, виробничий, споживчий), а також четвертий – державний сектор та їхні взаємозв’язки через внутрішні ринки ресурсів та готових виробів, податкову та соціальну систему (рис.1.2). П’ятисекторна модель включає чотири попередні сектори (ресурсний, виробничий, споживчий та державний) та п’ятий –міжнародний сектор, який і пов’язує господарські комплекси окремих країн з міжнародним ринком та світовим господарством (рис 1.3).

3. Міжнародний географічний поділ праці як основна наукова категорія географії світового господарства

Міжнародний географічний поділ праці (МГПП) є базовою науковою категорією курсу „Географія світового господарства”. МГПП „закріплює” певні галузі господарства за певними країнами та регіонами світу, зумовлюючи тим самим їх господарську спеціалізацію (або МСГ – міжнародну спеціалізацію господарства) та відповідно – товарну структуру експорту товарів та послуг (ЕТП). Подальший розвиток та поглиблення експортної спеціалізації країни (регіону) призводить до експорту капіталу (або міжнародного інвестування - МІ), що, в свою чергу, здійснює зворотній вплив на МГПП, оскільки змінює географію виробництва та послуг у світовому мірилі (рис. 1.4).

МГПП включає такі різновиди як міжнародний географічний поділ природних ресурсів (МГППР), міжнародний географічний поділ демографічних ресурсів (МГПДР), міжнародний географічний поділ фінансових ресурсів (МГПФР) та міжнародний географічний поділ технологічних (інформаційних) ресурсів (МГПТР). Кожна з цих МГПП категорій має вартісний вимір (оцінку), що дало підстави відомому американському вченому японського походження, професору політології Університету Джона Гопкінса (США) Френсісу Фукуямі (який відвідав Київ у 2006 р.) запропонувати терміни: природний капітал, демографічний капітал, фінансовий капітал, технологічний капітал. Відповідно можна говорити про їхній міжнародний географічний поділ, отже, запровадити поняття МГППК, МГПДК, МГПФК, МГПТК. Кожен з них суттєво впливає на географію світового господарства.

Так, міжнародний географічний поділ природно-ресурсного капіталу (МГППК) визначає забезпечення країн та регіонів світу природними ресурсами, що, у свою чергу, ділить країни світу на експортерів та імпортерів щодо окремих видів промислової та сільськогосподарської сировини. Це чітко видно на прикладі ресурсів нафти, які поділяють усі країни світу на дві нерівні за числом групи: нафтоекспортери (їх меншість) та нафтоімпортери (переважна більшість).

Міжнародний географічний поділ демографічного капіталу(МГПДК) відображає різницю між країнами та регіонами світу, за чисельністю населення (яке виступає як у якості джерела трудових ресурсів, і в якості споживача товарів та послуг), а також за іншими демографічними характеристиками (густота, статево-віковий склад).

Міжнародний географічний поділ фінансового капіталу(МГПФК) показує відмінності країн світу щодо їх фінансової заможності, яка визначається, насамперед, показником золотовалютних резервів. За даними Всесвітньої ради по золоту перше місце за запасами золота належать США, друге – Німеччині, третє – Франції, четверте – Італії. Україна займає 53-є місце серед 105 країн світу, що мають золотий запас – 17,2 тони. Окремо зазначається Міжнародний валютний фонд, який нагромадив 3217 тон золота. За нинішньою ціною золота, його сумарна вартість у світі дорівнює $540 млрд., з них на Україну припадає $510 млн. Всього ж золотовалютні резерви України на кінець 2007 р. становили майже $30 млрд.

Міжнародний географічний поділ технологічного капіталу (МГПТК) визначає рівень науково-технічного прогресу країн та регіонів світу. Показником цього рівня вважають кількість та вартість експорту/імпорту патентів та ліцензій. У міжнародній торгівлі ними виділяють такі групи країн: а) країна-основний експортер ліцензій (США); б) розвинуті країни – імпортери ліцензій (Японія, Німеччина); в) країни – важливі експортери ліцензій (Велика Британія, Швейцарія); г) країни, що розвиваються, з експортно-імпортною направленістю ліцензійної торгівлі (нові індустріальні країни); д) країни, що розвиваються з імпортним характером ліцензійної торгівлі (інші країни, що розвиваються); е) країни, що розвиваються з епізодичною участю (імпорт) в ліцензійній торгівлі.Ф.Фукуяма виділяє ще один важливий капітал (ресурс) країни (нації) – інтелектуально-ментальний (ІМ - капітал). Саме він визначає у довгостроковий перспективі міць та багатство країни. ІМ –капітал охоплює наукові відкриття та культурно-художні твори,видатних осіб націй, мову та природну творчість, високий моральний стан народу, родину та школу, професійність та вміння самоорганізовуватися в соціально-позитивні групи.