9. Теорія вільних економічних зон

У світовому господарському розвитку в останні десятиріччя активно використовується поняття „вільної економічної зони”(ВЕЗ). Можна говорити про світову географію ВЕЗ у межах сучасної географії світового господарства.

Вони виникли декілька століть назад, коли були створені ще за часів середньовіччя вільні порти (або порто-франко – італійською).Фактично де були зони вільної торгівлі, які створювалися у великих європейських портах. Першим у світі статус вільного порту отримало в 1595 р. місто Генуя (Італія). Дещо пізніше виник союз вільних купецьких міст-портів на узбережжі Балтійського та Північного морів під назвою „Готланд”та „Ганза”. До речі, сім міст-портів Німеччини зберегли свій статус „вільного порту” до наших днів – це Бремен, Бремерсгафен, Куксгафен, Емден, Кіль, Гамбург, Росток. Такі вільні порти надавали право іноземцям привозити, складувати та переробляти товари без сплати мита та податків. Подібний підхід стимулював прискорений розвиток таких

портів та прилеглих міст. Приклад вільного порту є і в Ураїні – це Одеса, де зона „порт-франко” існувала з 1817 до 1853 рр. Саме тоді і була створена основа Одеси, як сучасного міста. На згадку від тих часів у сучасній Одесі залишилася Порто-франківська вулиця та Митна площа. Нині таких вільних портів у світі нараховується декілька десятків. Серед них найбільший у світі відкритий порт Гамбург (Німеччина), Роттердам (Нидерланди), Гонконг та Шеньчжень (Китай), Маніла (Філіпини), Бомбей (Індія), Тайнань та Гаосюн (Тайвань), Сингапур тощо. В США такі території створюються навіть в середині країни, наприклад вільний порт Канзас-сіті на р. Міссурі.

Нині статус вільних портів отримали багато аеропортів. Приклад – аеропорт „Шенон” в Ірландії, де створено першу зону вільної безмитної торгівлі „на повітряному транспорті”. За 20 років функціонування „вільного аеропорту” Шеннон зайнятість населення у цій ВЕЗ зросла з 440 до 3800 чол., а персонал самого аеропорту – з 1250 до 2200 чол. Завдяки своєму безмитному статусу аеропорт „Шенон” став всесвітньовідомим. Але частіше в міжнародних аеропортах світу створюються ТЗВ зони „дьюті фрі” – магазини безмитної торгівлі до послуг авіапасажирів. Є такий магазин в найбільшому міжнародному аеропорту України – Бориспольському, але світової слави здобули магазини „дьюті фрі” в міжнародних аеропортах держав Перської затоки – Ель-Кувейт, Дубай, Манама тощо. Вільні порти та зони „дьюті фрі” відносяться до першого типу ВЕЗ – торговельно-складських.

Другий тип ВЕЗ – промислово – виробничі, основним видом яких є експортно-виробничі зони, де за участю іноземного капіталу будуються промислові підприємства, які використовують найсучасніші технології, а продукція їх призначена на експорт.

Світовим лідером у їх розвитку є Китай, де спочатку було створено 18 таких зон – на Східному узбережжі. Нині їх нараховується 800 і розміщуються вони по всій країні. Їхня продукція складає основу експорту Китаю (який є одним з найбільших у світі) та охоплює широкий спектр споживчих товарів – від одягу, взуття, нескладних побутових приладів до LCD – телевізорів, легкових автомашин, мобільних телефонів, тощо.

Наступний тип ВЕЗ охоплює технічні та технологічні парки та центри різних видів, де створюються пільгові умови для розвитку науково-дослідних інститутів та дослідних виробництв на їх базі (всього у світі – понад 500). Найбільшу кількість технічних зон створено в Японії (20 технополісів), США (80 технопарків), Китаї (зони розвитку новітніх технологій). Новий вид – наукові парки, яких нині нараховується: в США – понад 100, в Західній Європі – 60 та ще 50 у стані створення , в Японії – 20, в нових індустріальних країнах Азії – близько 10, в Китаї – понад 50 зон розвитку новітніх технологій.

Прототипами наукових парків і взагалі технологічних зон виступили перший американський науковий парк на основі кластеру новітніх технологій „Силіконова долина” та японське місто науки Цукуба.Нині найвідомішими технологічними парками, крім американських, які наводилися раніше, є: у Великій Британії – Кембриджський технологічний парк (ТП), ТП „Геріот – Уотт” біля Едінбургу в Шотландії, ТП „ Ворвік” (Warwick) – на базі місцевого університету; в Японії – ТП „Хамаматсу” (біля Токіо), ТП „Кюсю” (на однойменному острові), ТП „Нагоака”; у Франції – ТП „Софія – Антіполіс”

(найбільший, площа 650 га, зайнято 20 тис. чол.. – в районі міст Ніцца – Канни), ТП „Цірст – зона” (Zirst-Zone) – найстаріший (1953), біля Греноблю; в Німеччині – Берлінський центр інновацій та підприємства (1983 р.); у Нідерландах – ТП „Твенте” (на базі місцевого університету – з 1983 р.

Наступний тип ВЕЗ – сервісні зони, серед яких основним видом є офшорні зони (від англ. Off-shore, поза берегом). Їхні характерні ознаки: а) дозволяється лише фінансово-банківська діяльність; б) мінімальне оподаткування цих операцій або його відсутність. Нині в світі зареєстровано 300 офшорних зон, але реально функціонують лише 60. Офшорний бізнес концентрується в банківській, страховій справі, морському судноплавстві, операціях з нерухомістю, експортно-імпортній діяльності, консалтингу. За оцінками фахівців капітал, задіяний у сфері офшорного бізнесу, сягає $ 500 млрд., щороку реєструється кілька тисяч нових компаній.

Перші офшорні зони були створені на островах біля Великої Британії (Мен, Гернсі, Джерсі), нині до найвідоміших офшорних зон світу відносять Кіпр, Ірландію, Швейцарію, Ліхтейнштейн, Віргінські о-ви, о-ви Океанії (Тонга, Фіджі, Науру), Антильські о-ви, Ліберію, Кайманові о-ви.. Податкові гавані відрізняються від офшорних зон тим, що в них податкові пільги отримують не тільки іноземні, але місцеві компанії (їх нараховується 70). Офшорні зони нині популярні і в Україні. Так за даними Державної податкової адміністрації України, 52 % офшорних фондів відправляється з України до Британських Віргінських островів, 17 % - до Кіпру, 10% -на острів Мен (2006 р.).

Важливу роль в ефективності ВЕЗ відіграє розмір зони та оптимальність її розташування. Найбільш раціонально розміщувати ВЕЗ біля міжнародних транспортних маршрутів та вузлів (морських, повітряних, залізничних, річкових) та ареалів щільного проживання населення. Саме так розташовані СЕЗ в Китаї та країнах Південно-Східної Азії.

Крім поділу ВЕЗ за організаційно-функціональною ознакою, їх можливо класифікувати також за:

1) сполученням функцій (комплексні або комбіновані ВЕЗ) –приклади: п’ять спеціальних економічних зон (відкриті райони) Китаю, ВЕЗ „Манаус” у Бразилії, ВЕЗ „Вогнена земля” в Аргентині;

2) сферою діяльності (мононаціональні та міжнародні);

3) способом визначення меж та режимом функціонування (анклавні та інтеграційні).

Зокрема анклавні ВЕЗ повністю орієнтуються на експорт виробленої продукції та слабо пов’язані з економікою країни та прилеглих регіонів; інтеграційні – навпаки, характеризуються тісними зв’язками з національним господарством, меншою самостійністю, більш вільним режимом функцінування, більшою диверсифікацією діяльності.В Україні в кінці 1990-х - на початку 2000-х рр. було створено 12 спеціальних економічних зон (СЕЗ) та 9 територій пріоритетного розвитку (ТПР), але 1 квітня 2005 р. за рішенням Уряду України та згідно вимог СОТ їхня діяльність була зупинена.