3.Основні принципи організації виробництва

Системна концепція організації виробництва передбачає поділ принципів організації на принципи організації структури управління та принципи організації процесу управління.

До принципів організації структур управління належать:

> економність і гнучкість структури управління;

>відповідність генеральним і територіальним схемам управління;

>скорочення кількості рівнів і ланок у структурі;

> скорочення витрат на склад апарату управління;

>чітке розмежування лінійного та функціонального управління;

> єдність розпорядливості та відповідальності;

> дотримання норм керованості;

>відповідність прав і обов'язків.

Принципи організації процесу управління включають:

>забезпечення максимальної керованості, тобто зведення до мінімуму некерованих об'єктів;

>орієнтація на досягнення поставлених цілей, а не па усунення впливів, що обурюють;

>визначення ступеня раціональності централізації управління;

>рівномірність розподілу робіт;

>забезпечення необхідних характеристик управління;

> спрощення процедурної частини;

>зведення до мінімуму зворотно-поступальних дій по горизонталі та вертикалі;

>максимальне виключення впливу суб'єктивних чинників;

> узгодження процесів у просторі й часі;

>раціональне сполучення регламентування, нормування й інструктування;

> відповідність організаційних форм використання технічних систем організації процесу управління;

>використання стандартизації в управлінні.

Системна концепція організації виробництва дає змогу підвищувати якість і ефективність управління на підприємстві, адаптувати параметри функціонування організації до зовнішнього або внутрішнього середовища, підтримувати стійкість організації, забезпечувати упорядкованість параметрів структури організації.

4.Організаційні основи виробничих систем

У будь-яких системах кожен елемент (як частина) потрібен для підтримання та функціонування всієї системи і поза нею існувати не може. Це є виявом системної залежності й організації. Системи формуються та функціонують на основі загальних (універсальних) законів і окремих принципів. Усі закони і принципи організації діють взаємопов'язано, а не ізольовано.

Законом організації виробничих систем є необхідні, суттєві, стійкі співвідношення між елементами виробничої системи, а також між цією системою і зовнішнім середовищем. Закони організації виробничих систем утворюють систему взаємозалежних і взаємозумовлених законів, які разом становлять ціле. Основні групи законів організації формуються в такій послідовності: спочатку закони статики, а потім закони розвитку.

У системах усі елементи об'єднані між собою зв'язками взаємодії, матеріальними, енергетичними, інформаційними та іншими зв'язками. Крім формальної службової інформації, у виробничій системі циркулює також неформальна, особиста інформація, яка впливає на поведінку всіх категорій працівників.

Класифікують зв'язки елементів виробничої системи за такими ознаками:

1.За характером матеріальних взаємовідносин у просторі:

>жорсткі матеріальні зв'язки — предмети праці передаються для обробки з одного до певного іншого робочого місця;

>альтернативні матеріальні зв'язки — предмети праці переходять на одне з багатьох робочих місць;

>компенсаційні альтернативні зв'язки — предмети праці спочатку надходять на склад, а потім або на інший склад, або на робочі місця.

2. За характером взаємовідносин у часі:

>постійні — властиві масовому виробництву;

>циклічно-повторювальні — поширені в серійному типі виробництва;

> випадкові (разові) — характерні одиничному виробництву.

3. За характером складності елементів:

>прості, які діють на робочому місці при одному "вході" і одному "виході" для матеріальних зв'язків;

>складні.

4. За характером впливу обставин на взаємовідносини:

>упорядковані, які становлять намагання спростити зв'язки, забезпечивши їх незмінність у часі;

>еластичні, що передбачають можливість заміни (на деякий час) зв'язків з одними елементами системи на зв'язки з іншими.

Резерви виробничої системи за всієї їх різноманітності можна згрупувати таким чином:

>організаційні, створюють можливість перебудови структури системи;

>інтенсивно-екстенсивні: забезпечують тимчасову зміну інтенсивності роботи устаткування та працівників;

> ресурсні: об'єднують резерви устаткування, працівників, незавершеного виробництва, інструментів, матеріалів тощо.