2. Планування продуктивності праці.

Потреба в персоналі визначається обсягом робіт і рівнем продуктивності праці.

Планування ПП дає можливість встановити рівень, темпи і фактори її зростання, а також співвідношення збільшення ПП і заробітної плати.

У плануванні ПП використовують абсолютні показники, які характеризують рівень ПП, і відносні показники, які характеризують динаміку її зростання.

Розраховуючи рівень ПП використовують прямий і обернений методи.

Прямий метод показує кількість продукції, яка виробляється за одиницю часу одним працівником.

ПП=ВПнат/Чпвп, од/особу ПП=ВПнат/Теф, од/год

У внутрішньовиробничому плануванні для вимірювання ПП використовують обернений метод.

Тм=1/ПП

Темпи росту ПП визначають відношенням приросту ПП до базового значення.

ΔПП= (ППпл-ППбаз)/ППбаз*100%

У практиці господарювання необхідно визначити зміну рівня ПП під впливом різних факторів:

1. Підвищення тех. рівня вир-ва.

2. Структурні зрушення та зміна обсягів вир-ва.

3. Вдосконалення організації вир-ва праці та управління.

4. Галузеві особливості.

3. Планування фонду оплати праці.

Ефективність функціонування та соц. розвиток під-в забезпечується формуванням індивідуальних і колективних матеріальних стимулів, основною формою реалізації яких є оплата праці.

Дієвість оплати праці забезпечується:

1. Встановленнями норм оплати праці на рівні, який забезпечує відтворення робочої сили відповідної кваліфікації, спонукає кожного працівника до ефективної роботи.

2. Диференціацією рівня заробітної плати за кваліфікацією, важливістю та складністю трудових завдань.

3. Однаковою оплатою за однакову роботу.

Для оцінювання розміру заробітної плати застосовують показник фонду оплати праці, який складається з фонду основної зарплати, фонду додаткової зарплати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Планування праці охоплює розрахунки фондів оплати та середньої заробітної плати всіх працівників і за категоріями персоналу.

Вихідними даними для визначення планового фонду оплати праці є:

1. Стратегічні цілі щодо підвищення матеріального добробуту працівників.

2. Матеріали аналізу фонду оплати праці.

3. Виробнича програма та її трудомісткість.

4. Склад і рівень кваліфікації працівників.

5. Тарифна система.

6. Штатний розклад.

7. Законодавчі акти щодо праці, які регулюють оплати праці.

2. Сучасні методи калькулювання продукції.

Розрахунки витрат на виробництво окремих видів продукції та всієї виготовлюваної продукції називають калькулюванням, або калькуляцією собівартості

У внутрішньо фірмовому плануванні використовують ряд методів калькуляції, або розрахунків собівартості. Застосування того чи іншого методу залежить від характеру виробів, особливостей організації та технології їх виробництва.

Залежно від прийнятого методу розподілу витрат у теорії та практиці використовують такі методи

- метод загальної калькуляції (нормативний);

- метод позамовної та попроцесної калькуляції,

- метод величини покриття.

Метод загальної калькуляції (нормативний) передбачав розподіл як змінних, так і постійних витрат на одиницю продукції Цей метод залишається основним методом калькулювання продукції в наш час на підприємствах України Його затверджено Наказом Державного комітету промислової політики України „Методичні рекомендації по формуванню собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості" № 47 від 2 лютого 2001 р

У сучасному виробництві планова калькуляція собівартості одиниці продукції містить такі типові статті витрат г сировина й матеріали;

г купівельні напівфабрикати й комплектуючі вироби, роботи та послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій; г паливо й енергія на технологічні цілі; г зворотні відходи (вираховують); г основна заробітна плата: г додаткова заробітна плата, г відрахування на соціальне страхування, г витрати на утримання та експлуатацію устаткування, ^ загальновиробничі витрати, V втрати від браку, > інші виробничі витрати; г супутня продукція (вираховують)

Планова (нормативна) калькуляція - це розрахунок планової собівартості одиниці продукції, який здійснюють за статтями витрат. Планову (нормативну) калькуляцію складають на рік.

Складаючи планову (нормативну) калькуляцію, визначають величину прямих і непрямих витрат на виробництво одиниці продукції в плановому періоді.

Метод позамовної калькуляції застосовують тоді, коли об'єктом калькулювання й обліку є окреме індивідуальне замовлення, окремий контракт або партія продукції, яка складається з ідентичних зразків, що проходять однаковий технологічний процес виготовлення

Метод попроцесної калькуляції передбачає групування витрат за виробничими процесами або підрозділами за основними статтями витрат, які охоплюють вартість матеріальних і трудових ресурсів та загальновиробничих витрат За застосування цього методу здійснюють калькулювання за статтями витрат в розрізі видів або груп продукції за процесами

Па думку економістів західних держав, у практиці калькулювання собівартості продукції перевагу варто віддати методу величини покриття Суть його полягає в тому, що калькуляції, за окремими видами продукції, складають тільки за мінними витратами Постійні витрати вважають витратами поточного періоду, їх не відносять на собівартість, не розподіляють між виробами (об'єктами калькулювання), а прямо відносять на результати господарської діяльності. Визначення собівартості готової продукції здійснюють тільки за змінними витратами

За цього методу калькулювання формується новий показник результатів діяльності маржа за змінною собівартістю, яка визначається як різниця між

вартістю реалізованої продукції та змінними витратами (маржинальний прибуток і є величиною покриття, він складається з постійних витрат і прибутку).

Коли постійні витрати менші, ніж маржинальний прибуток, то вироби будуть прибутковими, в іншому разі - збитковими.

Недоліком калькулювання методом величини покриття е те, що розрахувати прибуток чи стан „беззбитковості" за виробами можна за умов, коли випускається один виріб. За більшої кількості найменувань виробів прибуток за кожним виробом з використанням цього методу визначити не можна.