1. Всесвітня декларація місцевого самоврядування

Всесвітня декларація місцевого самоврядування- акт Міжнародної спілки місцевих влад (ІСМВ), проголошений для усіх націй «стандартом, до якого слід прагнути, намагаючись досягти ефективнішого демократичного процесу, поліпшуючи таким чином добробут свого населення». Прийнята на Міжнар. конгресі в м. Ріо-де-Жанейро (Бразилія) 23—26.ІХ 1985. Складається з преамбули та 11 статей. У преамбулі сформульовано сутнісні риси місц. самоврядування, що кваліфікується як «невід'ємна частина національної структури» і найближчий до громадян рівень управління, найкращий для створення умов «побудови такої гармонійної громади», до якої гр-ни відчували б свою належність та відповідали б за неї. Визначено основоположні принципи місц. самоврядування: воля народу — основа влади уряду; ефективна участь «належним чином усіх елементів суспільства у підготовці та здійсненні національних планів і програм соціального та економічного розвитку»; зміцнення місц. влади «шляхом ефективнішої та демократичніше!' політики»; децентралізоване прийняття рішень, що «зменшує перевантаження центру, а також поліпшує і прискорює урядові дії».

В осн. частині документа розкривається конст. основа місц. самоврядування: концепція місц. самоврядування визначається як «право та обов'язок місцевих органів влади регулювати й вести державні справи під свою особисту відповідальність та в інтересах місцевого населення». До компетенції органів місц. самоврядування, яка передбачає врахування «існуючого у кожній країні порядку», входять: право діяти за власною ініціативою, можливість виявляти ініціативу й самостійно приймати рішення, пристосовуючи виконання законів до місц. умов і розумно та ефективно поділяючи право на прийняття рішень з ін. рівнями управління на місцях. Концепцією місц. органів самоврядування визначено вільне виконання ними своїх функцій, гарантування соціальної захищеності, чітке статутне оформлення функцій та видів їхньої діяльності, спрямованої на вільне використання коштів місц. органів влади в межах своїх повноважень, самост. регулювання податків, надання субсидій, виходячи з принципу, що заперечує «недоречне втручання в політику» місц. органів влади. Місц. органи самоврядування можуть створювати власні об'єднання, мають «право використовувати юридичні засоби захисту своєї автономії у межах законів, якими визначаються їхні функції та захищаються їхні інтереси». Осн. положення В. д. м. с. зорієнтовані на те, щоб рішуче запроваджувати принципи та практику місц. самоврядування в усьому.

2. Видатки місцевих бюджетів

Стаття 64. Видатки місцевих бюджетів

1. Видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет; видатки, пов'язані із здійсненням районними, обласними радами заходів щодо забезпечення спільних інтересів територіальних громад, - відповідними рішеннями про районний та обласний бюджети.

2. Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх

використання.

3. Районні, обласні бюджети виконують місцеві державні адміністрації в цілях і обсягах, що затверджуються відповідними радами.

4. Видатки місцевого бюджету формуються відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного Бюджетним кодексом України ( 2456-17 ), для виконання повноважень органів місцевого самоврядування.

5. Видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України ( 2456-17 ) та закону про Державний

бюджет України.

6. У складі витрат спеціального фонду місцевого бюджету виділяються витрати бюджету розвитку.

7. Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов'язаної із здійсненням інвестиційної діяльності, здійснення інших заходів, пов'язаних з розширеним відтворенням, а також на погашення місцевого боргу.