35. Сучасна мережа економічних районів України та принципи їх виділення.

Всього існує 9 економ. районів: Донецький(Донецька і Львівська); Придніпровський(Дніпропетровська, Запорізька); Північно-східний(Харківська, Полтавська, Сумська); Столичний(Київ, Київська, Житомирська, Чернігівська); Причорноморський ( АР Крим, м.Севастополь, Одеська, миколаївська, Херсонська); карпатський(Львівська, чернівецька, Закарпатська, Івано-Франківська); Подільський(Вінницька, Хмельницька, Тернопільська); Центральний(Черкаська, Кіровоградська); Північно-західний(Волинська, Рівненська).

Економічний принцип полягав в тому,що у вигляді району виокремлювалася своєрідна,по змозі економічно завершена територія,яка,завдяки сполученню природних особливостей,культурної спадщини та населення з його навичками виробничої діяльності,являла собою ланку в загальному ланцюгу народного госпадарства країни. Це можна трактувати і як засаду «економічної цілісності»,що уможливлює створення проекту господарського розвитку,який передбачає оптимальне використання можливостей за мінімальних витрат.

Отож,економічний район розглядається як спеціалізована територія країни з певним комплексом допоміжних та обслуговуючих виробництв. Спеціалізація району повинна визначати галузі,де витрати праці й коштів на виробництво продукції та її доставку споживачеві найменші порівняно з іншими районами. Економічна ефективність спеціалізації оцінюється як з погляду найдоцільнішого територіального поділу праці у масштабі країни,так і з погляду найповнішого й найпродуктивнішого використання місцевих ресурсів району.

36. Депресивні регіони України та шляхи їх розвитку

Депреси́вний регіо́н — це у минулому промислово розвинута територія, яка перебуває в процесі структурної перебудови національної економіки або під тиском кон'юнктурних чинників ринку переживає занепад. Такими районами можуть бути:

райони, де середній рівень безробіття за останні 3 роки сягав рівня, вищого від середньої величини цього показника в державі загалом;

райони, де протягом останніх трьох років спостерігається різке скорочення робочих місць або життєво важливих секторів економіки, що призводить до суттєвого загострення проблем безробіття;райони, де ВВП на одну особу суттєво нижчий середнього показника в державі.

"депресивні регіони - території, які сильно і стійко відстають від інших за головними соціально-економічними показниками, зокрема темпами розвитку".

під "депресивними" слід розуміти промислово розвинену територію, кризовий стан якої є виявом структурної кризи економіки та нерівностями розвитку промислового виробництва за галузями та регіонами України

Характеристики депресивних регіонів:

- високий рівень накопиченого науково-технічного потенціалу;

- значна частка у структурі економіки;

- відносно високий рівень кваліфікації кадрів.

Типологія депресивних територій має важливе науково-прикладне значення, оскільки дає можливість розробити систему відновлювальних заходів, конкретизованих відповідно до потреб проблемних територій.

Серед українських дослідників першим здійснив типологію депресивних територій В. С. Коломійчук. Він виділив 5 типів адміністративних регіонів:

1. Адміністративні регіони, території яких постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

2. Адміністративні регіони, які сильно забруднені в екологічному відношенні, але головні і дуже потужні депресанти розташовані на суміжних територіях.

3. Прикордонні адміністративні регіони.

4. Депресивні адміністративні райони у гірській місцевості.

5. Депресивні райони, територія яких перетворюється на депресивну лійку через надзвичайно слабкий розвиток транспортної мережі та інших елементів опорного каркасу території.

Класифікація територій для цілей регіональної політики, проведена науковцями Інституту реформ, містить порівняльну оцінку різних проблемних територій України та держав ЄС. Автори виділяють у межах України промислові, аграрні депресивні регіони, а також міста обласного підпорядкування.

Практично такі ж типи депресивних територій визначено і Законом України "Про стимулювання розвитку регіонів":а) регіони; б) промислові райони; в) сільські райони; г) міста обласного підпорядкування.

Досить ґрунтовну класифікацію депресивних територіальних систем зробив Я. В. Шевчук. Вона проведена з урахуванням кількох ознак, проте визначальним чинником є генезис депресії. Наприклад, за генезисом вони можуть бути циклічно-депресивними, структурно-депресивними, функціонально-депресивними та залпово-депресивними.

З урахуванням існуючих розробок різних авторів, можна запропонувати таку узагальнюючу дефініцію депресивних територій країни - це регіони, які характеризуються низькими показниками соціально-економічного розвитку, негативною їх динамікою, недосконалою структурою економіки, низькими інвестиційною діяльністю та рівнем життя населення і неспроможна забезпечити самовідтворення.