16.Територіальний поділ праці та його різновиди.

Територіальний поділ праці(ТПП)—процес виробничої спеціалізації території,зумовлений посиленням міжрегіональної кооперації, обміном спеціалізованою продукцією та послугами. Це просторовий вияв поділу суспільної праці взагалі,зумовлений економічними, соціальними,природними,національно-історичними особливостями різних територій та їхнім географічним положенням; один з факторів підвищення продуктивності праці. Ступінь ТПП залежить від рівня суспільного поділу праці у даній країні. Власне в основі ТПП лежать природні умови й ресурси,різноманітність територій,а також відмінності між народами, що там мешкають,та історично сформованими навичками праці. Внаслідок цього виготовлення одного й того самого продукту на одній території потребує менших витрат праці,а на іншій — більших. У межах однієї країни виокремлюють внутрішньорайонний поділ праці(спеціалізація окремих виробництв усередині економічного району)та міжнародний поділ праці(спеціалізацію районів та обмін товарами між ними). Природні умови є об’єктивними передумовами для появи й розвитку ТПП. Ю.Саушкін виділив 6 різновидів ТПП: 1.Генеральний - між країнами і великими економічними районами ( між далекосхідним районом Росії та Японією). 2.Внутрішньорайонний – між промисловими вузлами і містами 3.Довкола економічного центру. 4.Постадійний, за якого стадії виробничого процесу територіально роз’єднані

5.Фазовий: одна й та сама продукція надходить до центрів з різних місць протягом року 6.Епізодичний – райони або країни обмінюються якимись товарами не постійно.

За науково-технічного поступу географічний поділ праці набуває низки специфічних рис: ускладнюється територіальна спеціалізація господарства, а також галузева, функціональна, розселенська та техногенна структури; прискорюється територіальна концентрація господарської діяльності, розвиваються нові форми територіальної організації виробництва. Задля оцінки ефективності спеціалізації конкретної території розраховують коефіцієнти спеціалізації, локалізації,міжрайонної товарності, душові показники.

17. Сутність коефіцієнтів загального рівня спеціалізації та міжрайонної товарності.

Задля оцінки ефективності спеціалізації конкретної території розраховують коефіцієнти :

1) Загальний рівень спеціалізації регіону:

С= Рв / Р*100%,де

С – загальний рівень спеціалізації;

Рв – частина сукупного суспільного продукту регіону, яка вивозиться за його межі;

Р - сукупний суспільний продукт створений в регіоні ( дохід )

Галузі спеціалізації обчислюють за допомогою коефіцієнта локалізації, середньогалузевого відсотка, коефіцієнта виробництва продукції району на душу населення.

4) коефіцієнт міжрайонної товарності, який дає можливість оцінити потенціал району й точніше визначити його місце в товарообміні

Кмт=Ввив.р:Ввир.р

Ввив.р. – вартість продукції певної галузі р-ну, що вивозиться за його межі

Ввир.р. – загальна вартість продукції, що виробляється в р-ні

Якщо Кл або Кд >1, то дана галузь є галуззю спеціалізації р-ну.

18. Сутність коефіцієнтів локалізації виробництва на території району та виробництва на душу населення.

2) Коефіцієнт локалізації виробництва на території району ( Кл)

Кл=Ппр:Ппк , де

Кл – коефіцієнт локалізації виробництва на території району

Ппр - питома вага окремої галузі р-ну у загальному виробництві району (%)

Ппк – питома вага даної галузі р-ну у загальному виробництві (%)

3) коефіцієнт виробництва на душу населення продукції району:

Кд=Пгр : Пнр, де

Пгр - питома вага окремої галузі району у виробництві продукції даної галузі у всій країні;

Пнр – питома вага населення р-ну в нас. країні

19. Сутність концепції енерговиробничіх циклів.

Енерговиробничій цикл – типова існуюча сукупність виробничих підприємств, що виникають взаємозумовлено, співпорядковано, довкола основного процесу для даного різновиду енергії та сировини.

Властивості:

1)Співпорядкованість підприємств, їхнє базування на одному певному різновиді сировини або енергії

2)Територіальна стійкість виробничих процесів та зв’язків

3)Типовість для різних рівнів, що мають схожі природні та економічні передумови розвитку.

Сучасні системи ЕВЦ вкл. такі цикли:

1) пірометалургійний цикл чорних металів. Включає:- видобування і збагачення сировини і палива, металургійний переділ(чавун – сталь – прокат); - коксування вугілля з отриманням бензолу;- утилізацію коксового газу для виробництва аміаку і ацетилену, а на їхній основі – азотних добрив(аміачна силітра) та іншої хімічної продукції; - виробництво будівельних матеріалів з доменних шлаків (цемент); - виробництво металургійного обладнання

Основні райони: Донбас, Придніпров’я, Рур, Приозер’я ( США )

2)пірометалургійний цикл кольорових металів. Включає: - видобуток, збагачення і металургійний переділ руд кольорових металів з багаторазовим використанням проміжних продуктів для добування із руди сукупних компонентів;- рафіновування міді, отримання глинозему, машинобудування пов’язаних з використанням кольорових металів.

Оскільки цей цикл потребує великих витрат електроенергії для отримання кінцевих продуктів, тому він часто розміщується поблизу гідроелектростанцій. В Донецькій області виділяють: Костянтинівка – цинк; Микитівка - ртуть; Артемівка – мідь.

3)хіміко-металургійний цикл рідких металів. Часто збігається з пірометалургійним циклом кольорових металів, оскільки руда може містити до 20 хімічних елементів. (Приклад: видобуток титану й магнію в Червоноперекопську й Вірменську в Криму)

4) Нафтоенергохімічний цикл . Включає: - видобуток і переробку нафти на моторне паливо, мастильні масла і мазуту;- отримання продуктів органічного синтезу і на їхній основі синтетичний каучук і синтетичний волокон. В цикл також входить машинобудування для нафтової і хімічної промисловості. Райони: Передкарпаття, Закарпаття, Західний Сибір, Поволжжя .

5) Газоенергохімічний цикл. Частота територіально співпадає з нафтовим циклом. Природний газ використовується як паливо і як важлива хімічна сировина. При виробництві азотних добрив і органічних нафтопродуктів.

Райони: Дніпровсько-Донецький, також певні території Чернігівської, Харківської, Сумської областей. Найбільше родовище газу – Шебелинка.

6) вуглеенергохімічний цикл. Включає: видобуток та збагачення вугілля, використання його як палива і як хімічну сировину для: виробництва аміаку та азотних добрив; бензолу, нафталіну та інших продуктів, напівпродуктів органічного синтезу. Машинобудування: металургійне обладнання ( Донбас, Житомирська обл.(Користишівка), Кіровоградська обл.(Олександрівка), Кузбас, Пн. Казахстан )

7) сланцегорючий цикл. Включає: видобуток сланців, їх переробку на моторне паливо та мастила; лаків, побутового газу та газового бензину. Сланцева зола – матеріал для будівельної промисловості ( Естонія, Росія, США, Китай)

8) гірничо-хімічний цикл. Включає: видобуток та первинну обробку природної хімічної сировини, виробництво кальцинованої соди, хлору, магнію. (Україна (Донбас, прикарпаття ), Росія ( Солікамськ, Березніки), Білорусь (Солігорськ), ФРН (Саксонія ), Канада (Саскачеван))

9) лісоенергохімічний цикл. Включає: заготівлю і механічну обробку деревини(пиломатеріали, ДСП, ДВП); хіміко-механічну переробку деревини (целюлоза, папір, картон); хімічну переробку деревини(спирт, дріжджі); гідроліз деревини(скіпі дар, оцтова кислота, каніфоль). Основні центри: Обухів, Київ, Львів, Жидачів, Рахів (Закарпатська область), Ізмаїл, Цюрипинськ.

10)теплоенергопромисловий цикл. Включає: видобуток природного палива і виробництво теплової та електричної енергії, та її використання. Українські найбільші ТЕЦ: Вуглегірська, Луганська, Запорізька, Придніпровська, Криворізька ТЕЦ-2, Зміївська ТЕЦ, Ладижинська, Бурштинська.

11) атомноенергопромисловий цикл. Складається територіально розділених блоків: видобуток і збагачення урану в районах покладів; функціонування АЕС в районах споживання готової продукції. ( 1.Запорізька АЕС – найбільша і найпотужніша в Європі, 2. Южноукраїнська АЕС(Миколаївська область); 3.Хмельницька АЕС (м. Нетішив); 4. Рівненська АЕС (м. Кузнецовськ Рівненська область).

12) гідроенергопромисловий цикл. Ґрунтується на виробництві електроенергії на ГЕС та ГАЕС та включає електрометалургію, електротехніку. Електрометалургія включає: виробництво магнію, алюмінію. Найбільш потужною є: Саяно-Жужинська; Київська ГЕС, ГАЕС; Канівська ГЕС, Кременчуцька ГЕС, Дніпроджержинська ГЕС; Дніпро ГЕС-1, Дніпро ГЕС-2 (м. Запоріжжя); Каховська ГЕС

13) машинобудівний цикл . Характерний для добре освоєних районів, що мають кваліфіковану робочу силу. Машинобудівництво буває 3 видів: важке, середнє і загальне, точне. ( Донбас, Придніпров’я)

14) текстильно-промисловий цикл . Включає: переробку текстильної сировини, прядіння, ткацтво, виробництво готових виробів. Орієнтований головним чином до споживача. Центри: Півд. США, Франція, Росія (Іваново). Збігається територіально з машинобудівним циклом. -лляні(Рівне, Житомир), бавовна(Херсон, Тернопіль, Донецьк), шовк(Київ), вовна(Чернігів, Кривий Ріг), джут – грубі тканини(Одеса, Харків): брезент, мишковина.

15) рибопромисловий цикл. Складається з 2 блоків: екваторіально-мігруючий(риболовецькі судна, флотилії), стаціонарний (переробляють рибу) ( Примор’я, Україна – Іллічівськ, Севастополь, Керч )

16) індустріально-аграрний цикл

17) гідромеліоративний цикл. Характерний для регіонів з яскраво-вираженими меліоративними засобами. Крім традиційного агропромислового процесу до циклу також зараховується машинобудування і машинна промисловість щодо технічних споруд. ( Україна – Причорномор’я, Приазов’я, Північнокримська зрошувальна система)

18) індустріально-будівельний цикл. Найчастіше має другорядний характер та є відгалуженням інших циклів. Найбільші центри цементної промисловості: Амвросіївка (Донецької області), Кривий Ріг(Дніпропетровської області), Бахчисарай(АР Крим), Кам’янець-Подільський (Хмельницької області)