Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МЕТ ПНМ ПОСЛ.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
23 Мб
Скачать
☆

Питання до самостійної роботи

1. Назвіть ергономічні параметри стільця та дверного полотна;

2. Перерахуйте основні конструктивні елементи стільця та дверного полотна;

3. Назвіть послідовність виготовлення окремих елементів;

4. Дайте класифікацію клейових розчинів і сфери їх використання;

5. Назвіть послідовність складання елементів в єдиний виріб;

Перелік виробів: Ніжка стільця, проніжка стільця, кришка, царга;

Елементи дверного полотна.

Звіт до роботи

1.Володіти теоретичними та практичними знаннями та вміннями до практичної роботи.

2.Картка технологічного процесу розроблена та оформлена на А4 форматі.

3.Виготовлений виріб повинен відповідати технічній документації

Практична робота№11 Фарбування столярних виробів

Мета: Оволодіти прийомами фарбування столярних виробів.

Знати:

- класифікацію опоряджувальних матеріалів для прозорого та непрозорого покриття;

- інструменти для прозорого та непрозорого покриття виробів із деревини;

- інструменти для підготовки поверхонь під опорядження;

Вміти:

- розрізняти лакофарбові матеріали за їх хімічним складом;

- розрізняти інструменти які використовуються для прозорого та непрозорого покриття виробів із деревини;

- розрізняти інструменти для підготовки поверхонь під опорядження;

- готувати поверхню деревини для прозорого та непрозорого покриття;

Обладнання та інструменти. Столярні вироби, цикля, шпатель, пензлі, посудина місткістю 0,5 л, шліфувальні шкурки №60-№100, ґрунтовка, шпаклівка, фарба, розчинник.

Завдання. Пофарбувати виготовлений виріб.

Короткі теоретичні відомості.

Всі лакофарбові матеріали можна поділити за певними ознаками: по сфері застосування – для зовнішніх, внутрішніх робіт, та універсальні; по розчинниках, на основі яких вони готуються – природні та синтетичні розчинники; по хімічному складу наповнювача.

Фарбування столярних виробів здійснюється олійними, емалевими та іншими фарбами та лаками.

Рис. 1. Фарби для непрозорого покриття.

Фарби утворюють на поверхні деревини непрозору захисну плівку.

Масляні фарби готують на основі оліфи. їх недолік – великий термін висихання (до 3 діб). Емалі готують на основі синтетичних розчинників і тому вони сохнуть значно швидше (від 2 до 24 годин).

Лаки, на відмінність від фарб утворюють на поверхні деревини прозоре міцне покриття яке на додаток підсилює природний малюнок деревини (текстуру), створюючи фактуру.

Різновид лаків дуже широкий: масляні, алкіні, уретанові, поліуретанові, уретано-алкідні, акрилові, шелачні, кислотні і тд.

Лакофарбові матеріали наносять на поверхню вручну (губками, пензлями, тампонами, вальцями, щітками) і механізованим способом (зануренням, протягуванням через закриті ванни, розпилюванням).

Найчастіше, при ручному способі нанесення лакофарбових матеріалів, застосовують круглі і плоскі пензлі (рис. 1). Круглі пензлі використовують для нанесення матеріалу з одночасним втиранням, а плоскі – для розрівнювання фарб і лаків на поверхні виробів.

Прийоми фарбування столярних виробів. Під час фарбування столярних виробів потрібно дотримуватись таких правил безпечної роботи:

Фарбувати потрібно в рукавицях.

Під час виконання операцій, пов'язаних із сильним виділенням шкідливих випарів, необхідно користуватися респіратором.

Забороняється мити руки в розчинниках; для цього потрібно використовувати спеціальні пасти.

Перед роботою і після миття руки потрібно протирати вазеліном.

При підготовці поверхні до фарбування зарівнюють тріщини і щілини. У великі тріщини вставляють на клею клиноподібні рейки. Сучки висвердлюють або вирубують долотом (стамескою) і на їх місце встав­ляють пробки (на клею).

Малі тріщини і щілини шпаклюють. Під час шпаклювання шпатель нахиляють до оброблюваної поверхні під кутом 40°...50°. При роботі з густою шпаклівкою додатково натискують на шпатель лівою рукою. При потребі після висихання першого шару шпаклівки наносять другий.

Рис. 2. Сучасні малярні інструменти.

Зашпакльовану поверхню шліфують вздовж волокон наждачною шкуркою № 80- № 100 за допомогою шліфувальної подушки. Нові шкурки перед роботою потирають одна об одну, щоб злегка затупити дуже гострі зерна, які можуть залишити на поверхні глибокі подряпини. Пил збира­ють вологою ганчіркою або губкою При першому фарбуванні на поверхню наносять шар фарби, який розтирають щітками в поздовжньому і поперечному напрямах.

Після висихання виріб шліфують без сильного натиску дрібнозернистою шкуркою №220. Прошліфовані поверхні виробу протирають вологою ганчіркою.

При повторному фарбуванні флейцами мазки наносять впритул один до одного, не допускаючи патьоків.

Прозоре покриття – столярне опорядження застосовують при виготовленні виробів з цінних порід або фанерованих цінними породами. У цьому випадку зберігається природна текстура деревини, яку видно через прозору плівку покриття. Прозоре покриття має таку структуру: 1; – порозаповнювач 2 – шар грунту; З. – шар лаку або політури.

Непрозоре покриття – малярне опорядження створює на поверхні виробу непрозорий, кольоровий, блискучий або матовий шар, який повністю закриває природну текстуру деревини. Цей вид по­криття застосовують для виробів з малоцінних порід деревини, зниженої сортності, у виробах спеціального призначення, напри­клад лінійки з чорно-білою шкалою тощо. Непрозоре покриття переважно має таку структуру: місцева шпаклівка. – шар ґрунту – шар суцільної шпаклівки – шар фарби – шар лаку.

Прозоре покриття роблять оліфою, воском, лаками і політурами. Кожний вид покриття має свою типову технологію. Опорядження починають з підготовки поверхні, яка поділяється на столярну і опоряджувальну.

Столярну підготовку виконують у такій послідовності: виріб простругують уздовж і впоперек волокон шліхтиком, потім тверді породи циклюють, шліфують шліфувальною шкуркою.

Опоряджувальна підготовка полягає у видаленні ворсу, відбілюванні, знесолюванні і бейцюванні. Після столярної підготовки видаляють ворс. Для цього мокрою губкою або ганчіркою, замоченою в клейовому розчині, протирають виріб і сушать. Ворсинки після змочування піднімаються перпендикулярно до поверхні і в такому положенні висихають. Ворсинки знімають шліфувальною шкуркою № 120.При покритті лаками можна обмежитись одноразовим зніманням ворсу, а при поліруванні ворс знімають не менше двох разів. Крім знімання ворсу, часто застосовують бейцювання, відбілення, а також знесмолення. Іноді операції бейцювання і знімання ворсу суміщають.

Рис. 3. Пристрої по догляду за малярним інструментом:

а – запобіжний хомутик; б – металічна щітка для очистки кистей; в – футляр для поролонового валика; г – підвіска кисті; д – поролонова торцьовка; е – приклад використання капронової сітки при окунанні кисті в краску.

Фарбування деревини під прозоре покриття застосовують у таких випадках: коли потрібно імітувати колір цінної породи; коли природна текстура деревини досить бліда і її бажано підсилити або вирівняти забарвлення і надати однакового тону всьому виро­бу. Крім барвників застосовують протрави, які, реагуючи з речовиною деревини, дають різне забарвлення.

Перед прозорим покриттям поверхні, що забруднені кольоровими або клейовими плямами, відбілюють. Для відбілення застосовують: а) перекис водню – 15%-ний розчин з додаванням нашатирного спирту до сильного запаху; б) 5–10%-ний розчин щавелевої кислоти з невеликим додатком нашатирного спирту.

Знесмолюють хвойні породи, тому що смоли зменшують зчеплення (адгезію) з лакофарбовим покриттям. Для знесмолювання застосовують ацетон, бензол, спирт, скипидар, а також 10-процентний розчин кухонної солі.

.

Рис. 4. Прозоре покриття лаками за допомогою пензля.

Рис. 5. Тонування та лакування пневматичним способом

Лакують поверхні виробів за допомогою лаків. Лаки являють собою розчини плівкоутворюючих речовин в летких і нелетких органічних розчинниках і розріджувачах, іноді з додатками пластифікаторів, сикативів, затверджувачів, прискорювачів та інших матеріалівПроцес лакування складається з двох операцій: підготовки поверхні (грунтування) і лакування. Ґрунтування роблять з метою заповнення судин у деревині. Для цього використовують лаки, густі політури, оліфу, переважно в суміші з невеликою кількістю пемзи – пудри, тальку, крейди та різних порошкоподібних пігментів (сухих фарб), щоб колір ґрунту збігався з кольором деревини.

Спиртовий лак наносять на поверхню виробу тампоном, пензлем або пульверизатором (залежно від виду лаку). Тампон роблять з квадратного куска льняної ганчірки. Всередину кладуть кусок вовняного трикотажу або вату. Тампон розкривають, просочують лаком, а потім рівномірними мазками – смугами протирають поверхню. Під час покриття лак повинен рівномірно просочуватись при натисканні на тампон і не затікати на поверхні. Щоб одержати добре лакове покриття, поверхню покривають лаком 3–4 рази через кожні 1,5–2 год. Крім цього, після нанесення і висихання кожного шару роблять проміжне сухе шліфування – порошком пемзи на суміші води і гасу (1 / 1).

Після нанесення і сушіння останнього шару лаку новим тампоном, просоченим винним спиртом або денатуратом, роблять кількаразове полірування поверхні. Полірування лакового шару називається облагородженням поверхні.

Олійні лаки більш в'язкі, їх краще наносити пензлем. Технологія покриття олійними лаками така сама, як і технологія покриття спиртовими. Олійне лакове покриття в проміжках після висихання кожного шару шліфують шкурками і пемзою з водою. Шліфування пемзою роблять за допомогою сукна або фетру, а дрібні частинки після шліфування стирають мокрою губкою або ганчіркою.

Рис 2. Пневматичний пістолет-разпилювач.

1 – камера для материала; 2 – верхній штуцер для лака; 3 – важель: 4 – клапан; 5 – пружина; 6 –закриваюча иголка; 7 – гайка для регулювання повітряного клапана, 8- повітряна камера, 9 и 14- канали для повітря: 10 – трубка.; 11-штуцер для повітря, 12-собачка, 13-втулка, 15 – кільцеве сопло для повітря: 16 – кільцева камера: 17 – боковой воздушний канал для сплющування струї; 18 – знімальна головка; 19 – сопло для матеріалу.

Останній шар лаку можна також відшліфувати пемзою, а потім відполірувати тампоном, замоченим в спирті. Під час полірування на тампон періодично добавляють кілька капель олії (льняної, касторової або вазелінової). Після полірування залишки олії знімають куском чистої фланелі, злегка протираючи поверхню.

Нітролаками можна покривати за допомогою пензля або пульверизатора. Більшість вітчизняних марок пилососів мають пристрої для розпилювання. Такі пилососи можна використати для нанесення лакофарбових покриттів. Лак для пульверизатора повинен мати певну в'язкість, для цього його розчиняють розчинником 646 або 647; можна також використати ацетон або метиловий спирт. Нітролаки при нагріванні стають рідкими. Гріти їх можна тільки в гарячій воді, а не на відкритому вогні. Пензель для покриття нітролаком повинен бути м'яким. Покривати треба досить швидко, не повертаючись на покриту поверхню. Час висихання нітролакового шару – 20 ... З0 хв. Нітролаком покривають 3– 4 рази. Останній шар після 24 год потрібно прошліфувати шкуркою № 220 з гасом. Верхній шар полірують сумішшю винного спирту і розчинника №646, змішаних у рівних співвідношеннях. Крім того, для одержання ще кращого глянцю можна зробити дворазове полірування 5–8%-ною шелаковою політурою.

Полірування – найбільш трудомісткий процес опорядження виробів, який вимагає певних навичок і відповідної кваліфікації. Зручно полірувати великі і рівні поверхні без внутрішніх загинів і кутків.

Процес непрозорого покриття складається з таких операцій: а) столярної підготовки; б) опоряджувальної підготовки; в) нанесення покриття; г) облагородження покриття.

Столярну підготовку виконують у такій послідовності: висвердлюють сучки і вирізають інші пошкоджені місця на деревині (у вигляді круглих або ромбічних отворів). На їх місце на клею вставляють вставки з цієї самої деревини так, щоб напрям волокон збігався. Вирівнюють поверхню фуганком і окремі місця зачищають шліхтиком. Всю поверхню шліфують шкурками №80 – 100.