7. Вплив давньоболгарської філософської думки на філософське мислення Київської Русі.

Філософська думка Київської Русі мала джерела як внутрішні (народна культура), так і зовнішні, оскільки вона мала відкритий тип культури і, маючи звєєязки з іншими країнами, відчувала їхній вплив. З прийняттям християнства особливо значущим був вплив інших держав, зокрема тих, що вже були християнськими. Оскільки Болгарія була першою слов’янською країною, що прийняла християнство, то її вплив був особливо відчутним на перших порах. Крім книг Нового Завіту руські мислителі спиралися на різні богословські тлумачення. Також, поки Русь не мала власної перекладної літератури, руські філософи послуговувалися перекладами праць представників патристики, зокрема болгарськими перекладами. Розвитком писемності Київська Русь також зобов’язана Болгарії, від якої була перейнята кирилиця та філософські терміни.

8. Філософські ідеї у творчості болгарських книжників.

Література в Болгарії розвивалась завдяки діяльності Кирила та Мефодія та їхніх учнів. Із створенням слов’янської абетки розвинулась література. Першими книгами були переклади Святого Письма та коментуючої літератури. Метою перших книг було просвітлення ще недавно язичницького народу і поширення християнських ідей. Серед кирило-мефодіївських учнів найбільш яскравими представниками були Климент, єпископ Охрида, Костянтин, єпископ Преслава, та пресвітер Наум, що був посланий князем Симеоном в Охрид. Завдяки перекладам богослужбової літератури в Болгаріїї проводилися богослужіння слов’янською мовою, завдяки чому християнська релігія ставала ближчою та зрозумілішою для населення. Крім перекладу, книжники вносили свій внесок до літургійного процесу, що вдосконалювався та змінювався. Особливістю тогочасної перекладної літератури була відсутність почуття особистого авторства та простий стиль викладу, спрямований на просте населення. Поруч з перекладною розвивається оригінальна література, здебільшого у формі церковної проповіді, та похвальних слів, наприклад, «Похвальне слово Кирилу» Климента Охридського. Також поширеним був біографічний жанр – битія святих та різних видатних діячів того часу. Одним з найвизначніших літературних діячів Болгарії можна назвати Іоана Екзарха Болгарського, найбільше відомого своїм «Шестодневом». Також відомими є твори Костянтина Преславського « Написання про першу віру», «Бесіда проти три язичників», «Азбучна молитва», «Пролог до Євангелій». Крім богословських, були поширені твори світського характеру, наприклад, «Похвала царю Симеону». В Преславі – осередку розвитку літератури в давній Болгарії - було створено Преславську книжну школу, що була найпершою книжною школою в слов’янському світі. Згодом з’явилася Тирновська літературна школа.

9. Іоанн екзарх Болгарський. „Шестиднев”.

Іоан екзарх Болгарський – видатний болгарський релігійний та літературний діяч Х ст., представник Преславської книжної школи. Займався перекладами праць античних та візантійських філософів та богословів, зокрема переклав «Діалектику», «Богословіє» Іоана Дамаскіна. Відомий своїми творами, серед яких «Небеса» та «Шестоднев». В «Шестодневі» Іоан трактує перші глави Біблії про створення світу та людини. При складанні цієї праці він послуговувався працями Северіана Гевальського, Василія Великого, Іоана Златоуста, Аристотеля, Платона та ін. В «Шестодневі» відчутний вплив каппадокійців. В «Шестодневі» містяться онтологічні, гносеологічні та етичні питання, пояснюється створення світу та мета існування всього в світі, зокрема людини. Це дидактична, настановча література, доповнення до Святого Письма. «Шестоднев» складається з шести частин, кожна з яких відповідає одному дню творення світу. Метою написання твору було пояснення християнину устрій і походження світу, розповісти про призначення людини.