52.Особливості неявних витрат.

Неявні витрати - альтернативні витрати використання ресурсів, що належать власникові підприємства (або підприємству як юридичній особі). Ці витрати не передбачені договорами, що є обов'язковим для явних платежів, і тому визначаються недоотриманими.

Вони не відображаються в бухгалтерській звітності, але це не означає їхнього ігнорування у господарській діяльності.

Як правило, вони беруться до уваги при обґрунтуванні економічних рішень, що приймаються. Так, при обґрунтуванні економічних проектів будуть визначені не лише витрати, які будуть фактично оплачені, але й альтернативні варіанти їх використання. Такий підхід дає можливість обрати найкращий варіант рішення з можливих альтернативних варіантів про використання наявних ресурсів.

53.Понятта та характеристика транзакційних витрат.

Трансакційні витрати, витрати по здійсненню операцій – дій фізичних і юридичних осіб, спрямованих на встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обов’язків. Включають витрати на одержання необхідної інформації про ціни та якість товарів, а також витрати, пов’язані з веденням переговорів, оформленням контрактів та укладенням угод, контролем за їх виконанням і юридичним захистом прав власника у разі їх порушення. У літературі немає загальноприйнятої класифікації трансакційних витрат. Кожен дослідник звертає увагу на найцікавіші для нього елементи. Найбільш значущі з них становлять один із варіантів класифікації таких витрат. До них насамперед належать:

1) витрати пошуку інформації — витрати часу і ресурсів на отримання та оброблення інформації про ціни, товари і послуги, якими цікавляться, про постачальників і споживачів (Дж. Стіглер);

2) витрати моніторингу за поведінкою агента і витрати його самообмеження (М. Дженсен, У. Меклінг);

3) витрати визначення кількості й якості використаних під час обміну товарів і послуг — витрати на проміри, вимірювальну техніку, від помилок і допущених неточностей (Й. Барцель);

4) витрати впливу та на специфікації (точне визначення) і захист прав власності — витрати на утримання суддів, арбітражу, органів державного управління, а також витрати часу і ресурсів, потрібні для відновлення порушених прав (П. Мілгром і Дж. Робертс);

5) витрати опортуністичної поведінки (угодовства), що є складовою трансакційних витрат, яка найважче визначається (О. Вільямсон);

6) витрати колективного прийняття рішень — на організацію та лобіювання необхідних колективних рішень (Г. Хансман);

7) витрати до (ex ante) та після (ex post) укладення угоди — на пошук партнера, узгодження інтересів, оформлення угоди, контроль за її виконанням (0. Вільямсон, Р. Капелюшников).

До трансакційних галузей економіки належать, з одного боку, фінансування, кредитування, страхування, включаючи пенсійне забезпечення, тобто галузі, в яких здійснюються фінансові трансакції; з другого — галузі, пов'язані з товарними трансакціями: матеріально-технічне забезпечення та збут, заготовки, гуртова і роздрібна торгівля.

54. Характеристика ринку досконалої конкуренції.

Монополістична конкуренція здійснюється тоді коли віднос­но велика кількість фірм конкурують між собою за продаж дифе­ренційованого товару на ринку, де можлива поява нових продавців. Така ситуація є найбільш поширеною моделлю ринку. У повсякденно­му житті ми найчастіше зустрічаємось із виробником або продав­цем, який орієнтується у своїй поведінці на монополістичну конку­ренцію. Ознаки монополістичної конкуренції: 1.Товар кожної фірми є недосконалим замінником товару,що реалізується іншими фірмами. Продукт кожного продавця має виключні якості або характеристики, які надають йому переваги над іншими конкурентами. Диференціація може бути побудована на реальних та удаваних відмінностях. Реальні відмінності: а)якість товару (особливості сировини, якість роботи, ди­зайн); б)місце продажу (невеличкий торговий кіоск на людному перехресті краще, ніж великий магазин на околиці);в)додаткове післяпродажне обслуговування (безкоштовна доставка купленого товару, гарантійний термін безкоштовного ремонту, сервісне обслуговування); г)стимулювання збуту (зниження ціни оптовим або постійним покупцям, подарунки). Щоб виділити свій товар серед інших, продавці часто, крім реальних, використовують удавані відмінності. Це досягається за до­помогою активної реклами, використання відомих торгових знаків або торгових марок, іміджу фірми. 2.На ринку існує відносно велика кількість продавців, кожен з яких задовольняє незначну частку ринкового попиту. Продавці, встановлюючи ціни на свої товари або визна­чаючи обсяги продажу, не враховують реакцію своїх конкурентів. Малоймовірно, щоб якийсь конкурент поніс збитки або втратив значну частку ринку при зменшенні продажної ціни будь-якою фірмою, оскільки він має унікальний товар, на який є досить ста­лий попит.На ринку є умови для вільного входу і виходу. Вхід на ри­нок нових підприємств не заблокований, але більш складний, ніж за умов досконалої конкуренції, оскільки треба мати відповідний розмір капіталу, ноу-хау, та певний термін для визнання покупця­ми товарів нових торгових мереж. Крім того, кількість вільних місць на ринках та можливих місць для будівництва магазинів та­кож обмежена, що є додатковим бар'єром на шляху нових підприємців.