87.Загальна ринкова рівновага.

Оскільки ж в економіці всі специфічні ринки взаємопов'язані між собою, туго сплетені мережею цін і зміни на одному ринку викликають численні й значні зміни на інших ринках, то існує й загальна рівновага. Загальна рівновага - це така ситуація, при якій усі різноманітні ринки одночасно перебувають у стані рівноваги, тобто ціни й випуски продукції на них не змінюються. При аналізі загальної рівноваги економічна система розглядається в цілому й досліджується одночасне визначення цін і кількості всіх товарів і послуг усередині економічної системи. Часткова рівновага може виникати під впливом багатьох нецінових факторів як з боку попиту, так і пропозиції

На зміну попиту впливають: зміни в грошових доходах населення; зміни в цінах на товариезамінники (масло й маргарин); сезонні зміни; очікування покупців, зміни в моді, смаках і тому подібне

На зміну пропозиції впливають: зміни цін на фактори проведення; зміни видатків проведення в результаті технічних нововведень, податкової політики й таке інше; зміни цін на інші товари, що приводять до переливу ресурсів; збільшення попиту на інші товари; природні, економічні й політичні фактори й тому подібне

Для розуміння особливостей формування рівноважної ціни велике значення має фактор часу. І для покупців, і для продавців важливо знати, який характер носить рівновага, що встановилося на ринку. Відповідно до цього розрізняють: миттєву, короткострокову й довгострокову рівноваги

В умовах миттєвої рівноваги пропозиція товарів фіксована, тобто кількість товару не змінюється. Це пов'язане з неможливістю швидкого, миттєвого реагування проведення на ринкову ситуацію. Для збільшення проведення й розширення пропозиції потрібний час, а його немає. У такому випадку, коли пропозиція залишається незмінним, ціна повністю залежить від попиту. Збільшення попиту приводить до росту ціни, і, навпаки, його зниження веде до падіння ціни

Короткострокова рівновага обумовлена можливістю збільшення проведення й пропозиції без нарощування кількості встаткування й розширення виробничих потужностей. Цього можливо досягтися за допомогою використання тимчасово діючих факторів, до яких ставляться: понаднормова праця, робота у вихідні й святкові дні, збільшення чисельності робочих змін. У цій ситуації росту цін, покликане збільшенням попиту, буде підштовхувати товаровиробників до розширення обсягів виробництва товару й збільшення його пропозиції. Завдяки своєчасній реакції товаровиробників на ріст попиту, на ринку встановлюється нова рівноважна ціна, відповідно до якої кількість пропонованого товару вже буде відповідати кількості попиту на нього

88.Принцип економіки добробуту.

Теорія добробуту була завжди популярною, інколи вона зводилась у ранг соціальної політики урядів, але ніколи не була абсолютно визначеною й до цього часу потребує ґрунтовних досліджень, які б дозволили: чітко встановити параметри і умови досягнення добробуту; пов'язати між собою проблеми та цілі економічного зростання й добробуту суспільства; показати шляхи реалізації цілей через конкретні господарські механізми; визначити перспективи вирішення цих проблем в умовах глобалізації. Теорія добробуту стосується вивчення методів організації господарської діяльності, спрямованих на максимізацію багатства. Її прийнято відносити до нормативної економіки, бо істинність цього поняття важко перевірити емпіричними методами. Як правило, поняття "нормативна економіка" і "економіка добробуту" ототожнюються, коли аналіз стосується конкретних щодо оцінення привабливості урядових рішень. За допомогою нормативної економіки оцінюють ефективність різних рішень і пропонують нові, які краще відповідають певним цілям. Головна проблема - вивчити критерії добробуту та визначити, хто має приймати рішення, що впливають на добробут. У теоріях добробуту часто виникали суперечності через неспроможність у повному обсязі простежити наслідки урядових програм, а також через розбіжності в поглядах на природу економіки, цінності й цілі.