10. Економічні блага та їх класифікація.

Блага — це товари, послуги та соціальні й екологічні умови, Які задовольняють потреби людини або які людина вимушена споживапї чи використовувати.

Економічні блага — це блага, в яких відчувається певна не­стача, тобто їх не вистачає на всіх.

Залежно від своєї корисності блага поділяються на блага з Додатною корисністю та блага з від'ємною корисністю (або анти­блага).

Блага з додатною корисністю (Соосіз) — це блага, збільшен­ня обсягу яких у розпорядженні людини є привабливим для людини (відпочинок, житло, одяг, більшість продуктів харчування).

Блага з від'ємною корисністю або антиблага — це збільшення яких небажане для людини (наявність С02 у або радіонуклідів у довкіллі є антиблагом для всіх, хоча в Кожної людини є особисті антиблага).

Залежно від впливу рівня доходу на обсяг споживання розрізняють нормальні блага та блага низької споживчої цінності (неякісні блага).

Нормальні блага — блага, обсяг споживання яких зростає при зростанні доходу (більшість товарів і послуг).

Блага низької споживчої цінності — блага, обсяг спожи­вання яких спадає при зростанні доходу (одяг чи взуття, що вийшли з моди; дешеві продукти харчування).

Залежно від впливу ціни на обсяг споживання розрізняють звичайні блага та блага (товари) Гіффена.

Звичайні блага — блага, обсяг споживання яких зростає при зниженні ціни (більшість товарів і послуг).

Блага (товари) Гіффена — блага, обсяг споживання яких спадає (зростає) при зниженні (підвищенні) ціни (картопля, хліб, крупа, інші порівняно дешеві продукти харчування, що мають знач­ну частку в раціоні споживача).

11.Поняття корисності та її особливості

Корисність – це спроможність товару задовольнити потребу.

Корисність товару або послуги – це задоволення або насолода, яку отримують від їх споживання.

Характерні риси:

1. “корисність” і “користь”, або “функціональна придатність” не є синонімами. Картина Пікасо може не приносити користі з практичної точки зору, але мати величезну користь для знавців мистецтва;

2. корисність є суб’єктивним поняттям, корисність конкретного продукту може бути дуже різною для різних осіб;

3. оскільки корисність суб’єктивна, її важко виміряти кількісно. Проте з метою наочності, ступінь задоволення потреб вимірюється “ютилями”.

Розрізняють пряму, непряму та повну корисність.

Якщо благо безпосередньо впливає на умови життя людини, то вважається, що вона має пряму корисність.

Якщо благо безпосередньо не впливає на добробут людини, але використовується для виготовлення товарів, що мають пряму корисність то вважається що воно має непряму корисність.

Сукупність прямої і непрямої корисності є повною корисністю блага.

На думку багатьох сучасних дослідників, корисність не підлягає кількісному виміру (ординаліетський погляд), тому блага, Я& носії певної корисності для споживача, можуть бути виміряні тільки порядково: споживач здатний визначитися з черговістю, послідовністю, в якій би він обирав ці блага для задоволення своїх

потреб.

Існує також інша думка (кардиналістська), яка допускає кіль­кісне вимірювання корисності. Таке вимірювання досить умовне, оскільки не має чітко визначеної одиниці виміру. Для порівняння різних корисностей використовують умовні бали, які споживач присвоює благам. Однією з концепцій чисельної кардинальної вимірності є трактування корисності як жертви. Корисність певної. Чкості блага (певного набору благ) оцінюється величиною еталон-о блага, яким особа здатна пожертвувати заради отримання оди блага, яке оцінюється. Таким чином, на основі експертних оди-можна чисельно визначити корисність.

12.Сукупна та гранична корисність. Корисність U (utililу) — це задоволення, яке отримує споживач у процесі споживання товарів та послуг. Формалізований аналіз поведінки споживача передбачає визначення функції корисності як певного співвідношення обсягів споживаних благ і рівня корисності, що досягається споживачем: U=f(x₁;x₂;…x_n) де U-рівень корисності; X₁,X₂,…X_n-кількість спожив благ, одиниць; n-кількість видів благ. Корисн збільш, якщо збільшкількість товару, що споживається. У цьому випад зрост загал корисн. Але зрост загальної корисності уповільнює­ться зі збільшенням споживання. Це є наслідком того, що зменшується додаткова, або гранична, корисність. Гранична корисність МU - це приріст корисн за умов споживання додаткової одиниці товару чи послуги. Згідно з законом спадної граничної корисності величина граничної корисності має тенденцію зменшуватися по мірі збільшення кількості товару, що споживається . Сукупна корисність ТU зростає в процесі споживання, але вона зростає все меншою і мен­шою мірою. Це означає, що гранична корисність (МU) — додаткова корисність від споживання кожної до­даткової одиниці товару — знижується.