- •1. Історичний розвиток уявлень про культуру.
- •2. Літописання та література у XVII ст.
- •3. Періодизація розвитку української культури.
- •5. Етнічна специфіка української культури.
- •4. Культура літописних міст Сумщини.
- •Музична культура у 1738 році у місті була відкрита спеціальна музична школа Зараз у Глухові діє народний камерний хор духовної музики міського палацу культури. Керівником якого є Кобзар е. Н.
- •6. Культура козацтва.
- •7. Українська культура як складова частина світової культури.
- •8. Література та мистецтво XIV-XVI ст.
- •9. Розвиток української культурологічної думки.
- •10. Творчість Шевченка – художника
- •11. Основні етапи розвитку стародавньої культури східних слов'ян.
- •12. Функції культури
- •13. Трипільська культура.
- •14. Субкультура та контркультура у соціокультурній системі.
- •15. Братства та їх роль у піднесенні національної культури.
- •16. Проблеми розвитку модерної української культури.
- •17. Культура скіфів і сарматів.
- •18. Українська культура другої половини XX ст.
- •19. Зарубинецька та черняхівська культура.
- •21. Культура міст античного Причорномор'я.
- •20. Національно-культурне відродження у 20-х рр. XX ст.
- •22. Український мистецький авангард 10-х-20-х рр. XX ст
- •23. Культура Київської Русі.
- •24. Українська культура першої половини XX ст
- •25. Культурно-просвітницька діяльність Петра Могили.
- •26. Особливості культури доби Центральної Ради та гетьманату.
- •27. Архітектура та мистецтво Київської Русі.
- •28. Українська тематика в творчості і. Рєпіна.
- •29. Язичницький культ та його відображення в культурі.
- •30. Образотворче мистецтво, театр і музика у XIX ст
- •31. Вплив християнства на культуру Київської Русі.
- •32. Загальна характеристика української культури XIX ст.
- •33. Культурна ситуація у Польсько-Литовську добу хіу-хуі ст
- •34. Українізація та літературні дискусії у 20-х рр. XX ст.
- •35. Розвиток освіти та науки у XV-XVI ст
- •36. Гуманістичний характер творчості Григорія Сковороди.
- •37. Ренесансні ідеї в українській культурі хгу-хуі ст.
- •38. Літературно-мистецький гурток «Попівська академія».
- •39. Загальна характеристика та основні риси українського Просвітництва
- •40. Харківський університет як осередок освіти, науки та культури у хіх-поч. XX
- •41. Культура козацько-гетьманської доби (серед. XVII - кін. XVIII ст.).
- •42. Масова та елітарна культура.
- •43. Бароко в українському мистецтві та архітектурі.
- •44. Іван Франко як дослідник української культури.
- •45. Роль і місце Києво-Могилянської академії у розвитку української культури
- •46. Вертеп і вертепна драма в українській культурі.
- •47. Літописання доби Київської Русі.
- •49. Українська культура як цілісна система.
- •48. Музичне і театральне мистецтво у культурі XVII -XVIII ст.
- •50. Розвиток друкарства у XV-XVI ст.
- •1. Історичний розвиток уявлень про культуру.
- •1. Історичний розвиток уявлень про культуру.
49. Українська культура як цілісна система.
Українську культуру сьогодні слід розглядати як єдине ціле, витворене в галузі матеріального і духовного виробництва генієм нашого народу як у материковій частині, так і за її межами, тобто в Україні та в близькому й далекому зарубіжжі;У створенні української культури, як і культури будь-якого іншого народу, брали участь усі класи, усі соціальні верстви нашого суспільства.Українська культура, як оригінальна і своєрідна система, самостверджуючись, на всіх етапах розвитку була включена в сферу міжнаціонального духовного синтезу та взаємодії, в регіональний і світовий культурний процес. Отже, для української культури життєво важливим і необхідним є як те спільне, загальне, що було нею запозичене в інших культурах і, прижившись на її національному грунті, повною мірою слугує нашому народові, так і своє, національне, своєрідне, витворене в процесі його історичного розвитку. Цілісність культури в даному разі означає розгляд і оцінку національно-своєрідного в органічному, езотеричному взаємозв'язку його із загальнолюдським; Об'єктивно спричинена нерівномірність розвитку культури, відсутність прямолінійного, одночасного прогресу всіх її видів, галузей і напрямків не можуть слугувати обгрунтуванням надання переваги у вивченні та аналізові тієї чи іншої її складової. На певних етапах історичного розвитку української культури на передній план висувались то іі самодіяльно-фольклорні жанри, то художня література, то суспільно-політична, релігійно-філософська думка. В останні десятиліття провідні позиції в культурі посідають природничо-технічні науки, від розвитку яких відстають гуманітарні науки, окремі види професійної творчості (кіно, телебачення тощо). Але це аж ніяк не означає того, що увага в культурознавстві може переважати при розглядові та вивченні якоїсь однієї частини культури, яка саме сьогодні вийшла у своєму розвиткові на передній план. Це й буде неприпустимим порушенням основоположних принципів аналізу культури як цілісної системи;
і, по-п'яте, цілісний підхід до культури передбачає такий її аналіз, коли до уваги однаковою мірою береться безперервність її розвитку, всі його періоди. Врахування неймовірностей, злетів і спадів духовного життя в Україні має лежати в основі цілісного підходу до визначення та аналізу періодів розвитку нашої культури. Український культурний процес, незважаючи на відомі історії певні перепони, навіть на Батиєве нашестя, відроджувався знову і, вже починаючи з XIV ст., розвивався по висхідній аж до XVIII ст., тобто до ліквідації української автономії, і далі: в період неволі, переслідувань і заборон (кінець XVIII—кінець XIX ст.); активного пожвавлення (початок XX ст.), яке закінчується пожовтневим ренесансом (20-ті роки XX ст.); трагедією в лещатах сталінщини (30-ті — середина 50-х років); скованістю в часи стагнації; сучасний процес відродження. Такий підхід до періодизації враховує підйоми і спади культурного процесу в Україні і забезпечує, у свою чергу, цілісний підхід до української культури як до єдиного цілого духовного світу нашого народу.
